У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого, судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів: Іщенка В.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі: Джан Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Співтовариства «Фонтан», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Співтовариства «Фонтан», про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3863 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 грн.
П озовні вимоги мотивовані тим, що до грудня 2006 року ОСОБА_5 був головою Співтовариства «Фонтан», діяльність якого була направлена на газифікацію вулиці Фонтанної в смт. Совєтський Совєтського району АР Крим. Кожен з позивачів до каси Співтовариства «Фонтан» вніс аванс у сумі 2500 грн. Проте, в подальшому у ОСОБА_6 була втрачена необхідність підключення до магістрального газопроводу, в зв’язку з чим внесений ним аванс підлягає поверненню .
Крім того, 06 січня 2007 року членами співтовариства було прийнято рішення, яке принижує гідність ОСОБА_5 і спричинило йому матеріальну шкоду.
Так, відповідно до вказаного рішення він повинен був внести до каси співтовариства 2256 грн., які нібито неправомірно утримував. Зборами співтовариства також було вирішено, що кошти, які надходять до каси товариства від нових його членів, підлягають поділу між членами товариства, без участі позивача ОСОБА_5
ОСОБА_5 вважає зазначене рішення неправомірним, оскільки він витрачав кошти на будівництво газопроводу і має право на відшкодування частки витрат, як і інші члени співтовариства.
Моральну шкоду обґрунтовує тим, що його образили під час проведення зборів членів співтовариства 06.01.2007 року, вказавши що він привласнив кошти, внесені на проведення газопроводу, в зв’язку з чим він вимушений був звертатись до різних осіб , отримувати від них довідки, надавати пояснення щодо витрати коштів співпрацівникам міліції, які проводили перевірку за зверненням ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Матеріальну шкоду ОСОБА_5 оцінює в розмірі 1363 грв., а моральну шкоду, у розмірі 3000 грн.
Позивачі просили суд стягнути з співтовариства «Фонтан» 1363 грн. на користь ОСОБА_5 та 2500 грн. га користь ОСОБА_6 Моральну шкоду у сумі 3000 грн. ОСОБА_5 просив стягнути на його користь з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв’язку з чисельними зверненнями ОСОБА_5 до правоохоронних та судових органів погіршився стан здоров’я ОСОБА_8 та ОСОБА_9, крім того, постраждали честь та гідність ОСОБА_7
Позивачі за зустрічним позовом просили стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно 1700 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2010 року первісний та зустрічний позови були об’єднанні в одне провадження.
Рішенням Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2010 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості .
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у позові про стягнення майнової шкоди не взяв до уваги положення ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідно до якої кошти, внесені ними на будівництво газопроводу, а також кошти, які ОСОБА_5 має право отримати при підключенні до газопроводу нових його членів, утримуються Співтовариством «Фонтан» без достатньої правової підстави. На думку ОСОБА_5, суд не дав належної оцінки наданим ним доказам щодо спричинення йому моральної шкоди.
Просили скасувати рішення Совєтського районного суду АР Крим від 22 жовтня 2010 року з направленням справи на новий розгляд.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди не оскаржується, в зв’язку з чим не є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що орган самоорганізації населення – співтовариство «Фонтан» не є юридичною особою, не наділений цивільною право та дієздатністю, а отже не може бути відповідачем у справі і нести будь-яку майнову відповідальність. Відмовляючи у позові ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того,що позивачем не надано доказів, які б підтверджували спричинення моральної шкоди.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Совєтської селищної ради АР Крим від 23 липня 2003 року № 84 було легалізовано орган самоорганізації населення – вуличний комітет «Фонтан» в смт. Совєтський , шляхом оголошення про його існування на підставі заяви, поданої відповідно до п. 11 ст. 13 Закону України «Про органи самоорганізації населення». Згідно з протоколом зборів вуличного комітету від 25 грудня 2004 року, головою співтовариства «Фонтан» було обрано ОСОБА_5 Рішенням виконавчого комітету Совєтської селищної ради від 25 жовтня 2006 року № 96 було легалізовано орган самоорганізації «Фонтан» в складі голови ОСОБА_5 , секретаря ОСОБА_9 , скарбника ОСОБА_8 Надалі, рішенням виконавчого комітету Совєтської селищної ради від 27 грудня 2006 року № 120, прийнятим на підставі протоколу зборів членів вуличного комітету від 19 грудня 2006 року, було внесено зміни в рішення № 96 та було легалізовано орган самоорганізації населення «Фотан» у складі голови ОСОБА_7 , секретаря ОСОБА_9 ,скарбника ОСОБА_8
Ухвалюючи рішення про відмову у позові ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення з органу самоорганізації «Фонтан» 1363 грн. та 2500 грв. відповідно, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що співтовариство «Фонтан» не є юридичною особою, не наділено цивільною право та дієздатністю відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України , а отже не може бути відповідачем у справі.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується зібраними у справі доказами.
Так, відповідно до статті 14 Закону України «Про об’єднання громадян» № 2460-ХІІ легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. У разі реєстрації із затвердженням Статуту, об'єднання громадян набуває статус юридичної особи. Зазначені положення також містяться у статті 13 Закону України «Про органи самоорганізації населення» № 2625-ІІІ.
Разом з тим, ст. 17 Закону України «Про об’єднання громадян» передбачено, що громадські організації, їх спілки можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення відповідним виконавчим комітетам сільських, селищних, міських Рад народних депутатів. В такому випадку вони не набувають статусу юридичної особи.
Питання про статус співтовариства «Фонтан» неодноразово розглядалось судами. Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 01 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 13 травня 2008 року, було встановлено, що орган самоорганізації «Фонтан» не є юридичною особою, оскільки його було легалізовано шляхом повідомлення про заснування, тобто не шляхом реєстрації. Зазначені судові рішення були залишені без змін ухвалою Верховного Суду України від 31 жовтня 2008 року. Аналогічні обставини були встановлені рішенням Совєтського районного суду від 01.04.2010 року, яке набрало законної сили 13.04.2010 року ( а.с.72-74,70-71,66)
Відповідно до частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до співтовариства «Фонтан» про стягнення матеріальної шкоди правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення
Доводи апелянтів про те, що судом першої інстанції безпідставно не взяти до уваги положення ст.1212 ЦК України не можуть бути прийняти до уваги , оскільки судом було безсуперечно встановлено, що позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_5 1363 грв. та на користь ОСОБА_6 2500 грв. пред’явлені до товариства, яке не є юридичною особою і не несе самостійної відповідальності.
Крім того, позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення 1363 грв. засновані на тому, що співтовариством «Фонтан» 06.01.2007 року було прийнято неправомірне рішення ( протокол №3) про те, що кошти, які надходять до каси товариства від нових його членів, підлягають поділу між членами товариства, без участі ОСОБА_5 Однак, правомірність прийняття зазначеного рішення співтовариством «Фонтан» була предметом розгляду іншої справи за позовом ОСОБА_5 і рішенням Совєтського районного суду від 01.04.2010 року у задоволенні вказаних позовних вимог було відмовлено.( а.с 14,72-74)
Колегія суддів також враховує, що обставини внесення ОСОБА_6 коштів в розмірі 2500 грв. на будівництво газопроводу були предметом обговорення на загальних зборах співтовариства «Фонтан» 06.01.2007 року ( протокол №3), 16.12.2007 року (протокол №6) та предметом перевірки Совєтського РВ ГУ МВС України в АРК (постанова від 27.06.2007 року). На загальних зборах та органами міліції було встановлено, що гроші від ОСОБА_6 отримав особисто ОСОБА_5, а не скарбник ОСОБА_8, на рахунок в банку вони не вносились. Доводи ОСОБА_5 що зазначені кошти він передав керівнику МП «Сільгосптехніка» ОСОБА_10 повною мірою під час проведення перевірки підтверджені не були. ( а.с.14,15-16,17)
В обґрунтування позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди позивач ОСОБА_5 посилався на неодноразові звернення відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, до правоохоронних та судових органів з приводу проведення перевірки витрачання коштів співтовариства «Фонтан» ним, як головою співтовариства..
Згідно Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ організацій, незалежно від форм власності, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до правоохоронних та судових органів з приводу перевірки витрачання коштів ОСОБА_5 під час розробки проекту та будування газопроводу по вул.Фонтанної в смт.Совєтський АРК, не є образою, поширенням інформації, а є реалізацією прав і свобод кожної людини на звернення , відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»
Відповідно до ст.9 Закону України «Про звернення громадян», забороняється переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, посадових осіб за критику у зверненні їх діяльності та рішень.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, будучи головою співтовариства «Фонтан», займався питаннями виготовлення проекту будівництва газопроводу, придбання матеріалів для будівництва, тощо, за кошти, що були зібрані з членів співтовариства. Після переобрання його з посади голови самоорганізації «Фонтан» у грудні 2006 року, він не повернув залишок отриманим ним коштів новому голові співтовариства, що було предметом розгляду на загальних зборах 06.01.2007 року. Рішення співтовариства «Фонтан» ( протокол №3 від 06.01.2007 року), яким ОСОБА_5, в тому числі , був зобов’язаний внести до каси товариства 2256 грв, визнане правомірним і не скасоване в судовому порядку.
Надалі, під час проведення взаєморозрахунків співтовариства «Фонтан» з ПП «Сільгосптехника», пов’язаних з будуванням газопроводу, була встановлена недостача коштів в розмірі 4,5 тис.грв. Зазначене стало підставою для звернення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, як осіб, що представляють органи управління співтовариства «Фонтан», до ОГСБЕП Совєтського РВ ГУ МВС України в АРК.
На підставі викладено, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,як осіб, що представляють співтовариство «Фонтан», про стягнення моральної шкоди, оскільки сам по собі факт звернення до правоохоронних органів не може бути визнаний наклепом і підставою для відшкодування моральної шкоди. Зазначені висновки суду відповідають положенням, викладеним у п. п. 3, 5 постанови N 4 від 31 березня 1995 року Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.
Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді: