У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого, судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів: Іщенка В.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі: Джан Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до голови вуличного комітету ОСОБА_6, Приватного підприємця ОСОБА_7, про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення переплаченої суми та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до голови вуличного комітету ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7 про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення переплаченої суми та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у серпні 2006 року між ним, як власником домоволодіння АДРЕСА_1 та головою вуличного комітету ОСОБА_6 було укладено усний договір про підведення до належного йому будинку газопроводу. З метою виконання вказаних робіт був отриманий проект газифікації вулиці, у якому було передбачено підведення газопроводу до будинку позивача. На виконання вказаного договору, 17 листопада 2006 року на ім’я ОСОБА_6, як голови вуличного комітету, ОСОБА_5 сплатив аванс у сумі 2100 грн. Вже у грудні 2006 року до всіх будинків по вул. Нижньогірської був прідведений газопровід, проте перехід газопроводу через вулицю до будинку ОСОБА_5 виконаний не був. У січні 2007 року ОСОБА_5, для будування переходу газопроводу до свого будинку, сплатив ПП ОСОБА_7 3700 грв. , проте газопровід до його будинку так і не був проведений.
ОСОБА_5 вважає, що оскільки внесок у будівництво газопроводу кожного з власників домоволодінь склав 5100 грн., то зайво сплачена їм сума у розмірі 700 грн. підлягає стягненню на його користь з обох відповідачів.
Крім того, ОСОБА_5 зазначив, що у зв’язку з неможливістю користуватися газом на протязі довгого часу, йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 1700 грн.
Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_5 просив суд зобов’язати ПП ОСОБА_7 виконати роботи по проведенню переходу газопроводу до домоволодіння АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_7 700 грн. , які були їм заяво сплачені з метою газифікації домоволодіння, а також стягнути з голови вуличного комітету ОСОБА_6 700 грн., а з ПП ОСОБА_7 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у позові дійшов помилкового висновку щодо відсутності доказів, які підтверджують оплату ОСОБА_5 внесків при проведенні вуличного газопроводу. Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції ,відмовляючи у позові про зобов’язання ПП ОСОБА_7 виконати перехід газопроводу до належного йому домоволодіння та залишаючи відповідачам сплачену їм суму внесків у розмірі 5800 грн., не взяв до уваги положення ст. 1212 Цивільного кодексу України. Апелянт також вважає, що суд не міг ухвалити законне та обґрунтоване рішення, оскільки в матеріалах справи була відсутня велика кількість документів, які суд повинен був витребувати з власної ініціативи.
ОСОБА_5 просив скасувати рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 25 жовтня 2010 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що рішенням Нижньогірської селищної ради АР Крим від 25 лютого 2005 року № 782 був наданий дозвіл на утворення Таврійського вуличного комітету смт. Нижньогірський. Рішенням Нижньогірської селищної ради АР Крим від 27 квітня 2005 року № 799 було затверджено Положення Таврійського вуличного комітету, прийнятого 25.04.2005 року на загальних зборах мешканців вулиць: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_1, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 . Головою Таврійського вуличного комітету був призначений ОСОБА_6 (а.с. 67, 68). Рішенням виконавчого комітету Нижньогірської селищної ради від 27 серпня 2006 року № 331 була дана згода Таврійському вуличному комітету на будівництво газопроводу низького тиску для газопостачання зазначених вище вулиць.(а.с. 131).
Як вбачається з протоколу засідання Таврійського вуличного комітету від 11 липня 2006 року, вуличним комітетом було прийнято рішення про внесення кожним мешканцем жилого масиву по 2000 грн. в строк до 20 липня 2006 року. Крім того, були прийняти рішення щодо збільшення зазначеної суми на 20 % для тих мешканців, які у майбутньому вирішать підключитися до газопроводу, та рішення про необхідність отримання дозволу вуличного комітету на підключення до газопроводу інших осіб . (а.с. 144-145).
Надалі, 29.09.2006 року Таврійським вуличним комітетом було прийнято рішення про те, що власники домоволодінь, які до 15 жовтня 2006 року не прийматимуть участь у будівництві газопроводу, а в майбутньому виявлять бажання підключитися до газопроводу, повинні будуть отримати дозвіл вуличного комітету і сплатити суми внеску з урахуванням індексу інфляції, але не менш ніж на 30 % більше, чим внесок кожного з учасників будівництва.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2006 року ОСОБА_5 сплатив на ім’я ОСОБА_6, як голови вуличного комітету, аванс у сумі 2100 грн. 03.01.2007 року та 05.01.2007 року він сплатив ПП ОСОБА_7. 3700 грв. для проведення газопроводу до належного йому будинку. (а.с. 7).
Розглядая справу першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують виконання ПП ОСОБА_7 робіт по проведенню газопроводу до будинку ОСОБА_5
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, знаходить їх обґрунтованими. Так, з акту виконаних підрядних робіт за січень 2007 року, де замовником був ОСОБА_5, вбачається, що частина газопроводу до будинку позивача була виготовлена, однак він відмовився підписати акт виконаних робіт у зв’язку з тим, що вказана частина газопроводу не була врізана до магістральний труби вуличного газопроводу. Вказані обставини також підтверджені показаннями свідка ОСОБА_10, який безпосередньо виконував роботи по проведенню газопроводу до домоволодіння позивача. ( а.с.105-107)
З матеріалів справи вбачається, що зробити підключення до магістрального вуличного газопроводу ПП ОСОБА_7 не мав можливості, оскільки ОСОБА_5 не було надано дозволу Таврійського вуличного комітету.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 щодо зобов’язання ПП ОСОБА_7 виконати роботи по проведенню переходу газопроводу до належного йому домоволодіння АДРЕСА_1,
Колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ПП ОСОБА_7 зайво сплаченої суми. Як вбачається з акту виконаних підрядних робіт за січень 2007 року та зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва газопроводу до будинку ОСОБА_5 ,сума, яку замовник – ОСОБА_5 повинен був сплатити за виконану роботу складала 3704 грн. На підтвердження оплати вказаної суми ОСОБА_5 були надані квитанції від 03.01.07 року та від 05 січня 2007 року.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача щодо стягнення з голови вуличного комітету ОСОБА_6 зайво сплаченої суми з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи,рішенням Нижньогірської селищної ради АР Крим від 27 квітня 2005 року № 799 було затверджено Положення Таврійського вуличного комітету, прийнятого 25.04.2005 року на загальних зборах мешканців вулиць: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_1, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 Зазначене співтовариство громадян було створено для будівництва магістрального вуличного газопроводу. З початку його діяльності ОСОБА_5 до співтовариства не входив, кошти на розробку проекту газопроводу не вносив і газопостачання до належного йому будинку по вул..АДРЕСА_1, 7 не було передбачено розробленим на підставі замовлення товариства проектом. 04 жовтня 2006 року ОСОБА_5 подав заяву на ім’я голови Таврійського вуличного комітету про включення його до членів співтовариства. На підставі рішення вуличного комітету від 29.09.2006 року він зобов’язаний був сплатити встановлену загальними зборами суму 5200 грв. з рахунком інфляції та у встановлений строк. Із зазначеним рішенням ОСОБА_5 був ознайомлений під розпис.(а.с.132,132зв, 133).
Враховуючи ті обставини, що 17 листопада 2006 року ОСОБА_5 сплатив до вуличного комітету тільки аванс у сумі 2100 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні його позову до ОСОБА_6 про стягнення зайво сплаченої суми.
Доводи ОСОБА_5 про те, що фактично він сплатив на будівництво газопроводу 5800 грв., що більше встановленої вуличним комітетом суми платежу, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи. З матеріалів справи вбачається, що для будівництва магістрального газопроводу низького тиску кожен з членів товариства Таврійського вуличного комітету зобов’язаний був сплатити 5200 грв. Зазначеного ОСОБА_5 не виконав і сплатив лише 2100 грв.
Витрати, понесені ОСОБА_5 на підведення газопроводу до належного йому будинку, не можна вважати витратами на будівництво магістрального газопроводу, який проходив по вул..Нижньогірської. Кошти в розмірі 3700 грв., сплачені ОСОБА_5 за виконання вказаних робіт приватному підприємцю ОСОБА_7. є його особистими затратами, які не стосуються витрат вуличного комітету і не можуть бути зараховані як внесок на рахунок вуличного комітету.
Позовні вимоги ОСОБА_5,в частині відшкодування моральної шкоди, були обґрунтовані тим, що з вини відповідачів він на протязі довгого часу не має можливості користуватися газом .
Вказані вимоги суд правомірно визнав необґрунтованими.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди має бути визначений законом, або договором. Позивачем ОСОБА_5 не наведено правових підстав, з яких він просить стягнути з відповідачів компенсацію моральної шкоди. Доказів про наявність між сторонами укладеного письмово договору, в якому визначена відповідальність у вигляді моральної шкоди, суду не надано. Матеріали справи не містять безсуперечних доказів, які підтверджують винні дії ПП ОСОБА_7 та голови вуличного комітету ОСОБА_6 в порушенні прав позивача ОСОБА_5 на користування газом. Навпаки, матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_5 не сплатив повною мірою внесок до вуличного комітету під час будівництва газопроводу. Під час розгляду справи позивачем не заперечувалось тих обставин, що перехід газової труби для газопостачання його будинку ПП ОСОБА_7. був виконаний, однак підключення до магістрального вуличного газопроводу не було здійснено в зв’язку з відсутністю дозволу вуличного комітету, отримання якого передбачено рішеннями Таврійського вуличного комітету від 11.07.2006 року та від 29.09.2006 року.
Оскільки ОСОБА_5 неналежним чином виконав свої обов’язки перед вуличним комітетом, не можна погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що моральна шкода спричинена йому з боку відповідачів.
Не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд не міг ухвалити законне та обґрунтоване рішення, оскільки в матеріалах справи була відсутня велика кількість документів, які суд повинен був витребувати з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, коли в отриманні доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням має витребувати такі докази.
Тобто, суд може витребувати докази лише за клопотаннями осіб, що беруть участь у справі, інакше буде порушений один із основних принципів цивільного судочинства – принцип диспозитивності.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.
Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – відхилити.
Рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді: