АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі: Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою керуючого санацією Державного підприємства «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України – Трубо Рози Тимерханівни на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
12 квітня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до Державного підприємства «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України (далі – ДП «ФСМЗ») про стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та компенсації втрати частки грошових доходів у зв’язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за затримку розрахунку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона працювала на підприємстві з 01.12.1997 року до 18.12.2006 року. Феодосійським міським судом АР Крим ухвалено рішення про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 11626,89 грн. Відділом державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції вказані суми стягнуто лише 03.02.2010 року. У зв’язку з тим, що вказані суми було сплачено не у встановлені Кодексом Законів України про працю строки, позивач змушена звернутися до суду за стягненням компенсації за несвоєчасність сплати заробітної плати в сумі 6671,80 грн. Крім того, у зв’язку з порушенням строків розрахунку, просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 8647,16 грн. та компенсацію втрати частки грошових доходів у зв’язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за затримку розрахунку в сумі 2355 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 04 жовтня 2010 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_5 компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у сумі 6671,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Судом було вирішено питання про розподіл судових витрат.
Керуючий санацією ДП «ФСМЗ» – Трубо Р.Т. не погодилася з рішенням суду та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального закону, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянт зазначає, що присуджені до стягнення ОСОБА_5 за рішенням суду від 17.10.2007 року виплати не проводилися не з вини відповідача, а з вини ВДВС Феодосійського МУЮ куди позивач звернулася за виконанням рішення суду. Всі розрахункові рахунки ДП «ФСМЗ» були арештовані, майно знаходилося під арештом, таким чином могло бути реалізовано лише силами ВДВС, чого останнім зроблено не було, що свідчить про відсутність вини відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні було встановлено, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим № 2-2613/2007 р. від 17.10.2007 року на користь позивача з відповідача стягнуто заборгованість по заробітної плати в сумі 9756,25 грн. і компенсації за несвоєчасність виплати заробітної плати в сумі 1370,64 грн., а всього – 11626,89 грн. (а.с.3). Судове рішення №2-2613/2007 р. виконано відділом державної виконавчої служби Феодосійського МУЮ 03.02.2010 року.
Суд зазначив, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» №2050 від 19.10.2000 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 вказаного вище Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати лише відносно суми, стягнутої за рішенням суду від 17 жовтня 2007 року. Згідно довідки та розрахунку відділу статистики у м. Феодосії від 19.03.2010 р. компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати, стягнутої за рішенням суду від 17 жовтня 2007 року, з урахуванням коефіцієнту приросту споживчих цін по Україні станом на 1 лютого 2010 року складає 6671,80 грн.
Що до позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, то суд першої інстанції виходив з того, що на час ухвалення судового рішення від 17 жовтня 2007 року позивач знала про порушення її права, але з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі норм статті 117 КЗпП України звернулася тільки 12 квітня 2010 року, тобто після спливу більше двох років з дати вирішення судом її вимог про остаточний розрахунок при звільненні з підприємства. Відтак, позивачем порушено вимоги статті 233 КЗпП України, якою встановлено, що працівник може звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому питання про поновлення названого строку в порядку статті 73 Цивільного процесуального кодексу України позивачем не ставилося. Крім того, суд зазначив, що після припинення трудових відносин між позивачем та підприємством та набрання вказаним вище судовим рішенням законної сили і звернення його до виконання, відносини між сторонами щодо виплати присудженої суми перейшли у сферу виконання, які регулюються Законом України «Про виконавче провадження», а тому норми статті 117 КЗпП України у цьому разі застосовуватися не можуть. Отже в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку необхідно відмовити.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 знаходилася у трудових відносинах з відповідачем з 01.12.1997 року до 18.12.2006 року і була звільнена за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.2).
Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 17 жовтня 2007 року за позовом ОСОБА_5 до ДП «ФСМЗ» на її користь було стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 9756, 25 грн., компенсацію за несвоєчасність виплати зарплати в сумі 1370,64 грн., а загалом 11126,89 та у відшкодування моральної шкоди 500 грн. (а.с.3).
Статтею 115 КЗпП України визначені строки виплати заробітної плати працівникам.
Відповідно до положень статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно повідомлення ВДВС Феодосійського МУЮ АР Крим від 02.03.2010 року №710/5 державним виконавцем 03.02.2010 року було закрито виконавче провадження за рішенням суду від 17.10.2007 року по стягненню з ДП «ФСМЗ» на користь ОСОБА_5 грошової суми в розмірі 11626,89 грн. (а.с.4).
Закон України «Про оплату праці» передбачає компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання споживчих цін.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення сум компенсаційних виплат на вищезазначені грошові кошти, оскільки вимоги позивача відповідають Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» № 2050 від 19.10.2000 року, відповідно до якого підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та ст.2 цього Закону якою передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
У зв'язку з вищенаведеним судом першої інстанції правильно було вирішено питання про стягнення з ДП «ФСМЗ» на користь ОСОБА_5 компенсації за порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 6671,81 грн., розрахунок якої був зроблений у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001, № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" з наступними змінами, відповідно до якого і зроблений розрахунок, представлений позивачем (а.с.6).
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та компенсацію втрати частки грошових доходів у зв’язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за затримку розрахунку, оскільки рішення в цій частині відповідає вимогам КЗпП України і норми статті 117 КЗпП України у цьому разі застосовуватися не можуть.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на ту обставину, що виплати не проводилися не з вини відповідача, а з вини ВДВС Феодосійського МУЮ, як на підставу для скасування рішення колегію суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апелянтом не надано доказів на які він посилається.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну правову оцінку наданим доказам, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст.213 Цивільного процесуального кодексу України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги керуючого санацією ДП «ФСМЗ» – Трубо Р.Т., та скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу керуючого санацією Державного підприємства «Феодосійський судномеханічний завод» Міністерства оборони України – Трубо Рози Тимерханівни на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2010 року відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: