АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі: Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» про стягнення індексації заробітної плати, компенсації втрати частки заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її сплати та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, за апеляційними скаргами ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2010 року та додаткове рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
20 липня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» (далі – ЗАТ «КСК») про стягнення індексації заробітної плати в розмірі 98,39 грн., компенсації втрати частки заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її сплати в розмірі 3326,59 грн. та стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 24463,89 грн. без утримання податків та інших обов'язкових платежів, оскільки добровільно провести вказані виплати відповідач відмовився.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 30.01.2001 року по 26.12.2006 року він працював на ЗАТ «КСК» на посаді майстра компресорно-дизельної дільниці енергоцеху, а з 27.12.2006 року по 18.10.2007 року на посаді в.о. начальника енергоцеху. 19.10.2007 року він був звільнений з займаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін, проте остаточного розрахунку при звільненні з ним проведено не було. Згідно судового наказу від 01.07.2010 року з відповідача стягнуто на його користь заробітну плату в сумі 5590,65 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 17 вересня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Додатковим рішенням Керченського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2010 року було вирішено питання про розподіл судових витрат і стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
ОСОБА_5 не погодився з основним та додатковим рішеннями суду та подав на них апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального закону, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Апелянт зазначає, що початком перебігу тримісячного строку позовної давності є момент ухвалення судом рішення про стягнення заробітної плати, а саме 01.07.2010 року, а позов до суду було подано 19.07.2010 року, таким чином, на думку апелянта, він не пропустив строк звернення до суду, а висновок суд про пропуск тримісячного строку позовної давності є хибним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом майже через три роки з дня звільнення, коли він мав отримати повний розрахунок, а тому з цього дня він знав про порушення свого права. Вимог про поновлення пропущеного строку для звернення до суду позивач не заявляв та поважних причин пропуску строку на навів.
З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені без належного дослідження доказів, яким надана неналежна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин, однак ухвалено рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 30.01.2001 року по 18.10.2007 року працював в ЗАТ «КСК» і з 19.10.2007 року був звільнений з займаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін (а.с.4).
01 липня 2010 року Керченським міським судом АР Крим був виданий судовий наказ про стягнення з ЗАТ «КСК» на користь ОСОБА_5 заборгованості по заробітній платі станом на 30.01.2007 року в сумі 5590 грн. 65 коп. (а.с.3).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений встановлений законом тримісячний строк для звернення до суду із відповідним позовом.
Такий висновок суду був зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок не з’ясування фактичного змісту позовних вимог.
Позовна заява містить посилання на норми права та відповідні розрахунки, з яких вбачається, що позивач звернувся до суду з декількома вимогами і просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 24463,89 грн., індексацію в розмірі 98,39 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати в розмірі 3326,49 грн.
Положенням частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата включає, у тому числі компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, яка детально визначає структуру заробітної плати, встановлено, що суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати (пункт 2.2.7) і суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників (пункт 2.2.8) входять до фонду додаткової заробітної плати.
Відтак, вимоги про стягнення, як компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, так і виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників, не обмежені позовною давністю.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позов в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати, обчисленої в розмірі 3326,59 грн. та індексацію по заробітній платі в розмірі 98,39 грн.
Колегія суддів погоджується з розмірами заборгованості, які заявлені позивачем до стягнення, оскільки, розрахунок заборгованості компенсації та індексації зроблено ним на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 « Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 « Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», відповідно до розрахункових листків по заробітній платі позивача, з яких вбачається, що компенсація та індексація йому не нараховувалися(а.с.5-10).
Колегія суддів вважає неспроможними посилання відповідача, які містяться у письмових запереченнях на позов, про те, що розрахунок компенсаційних виплат, складено позивачем, який не має спеціальних знань і для встановлення цієї суми необхідно мати висновок спеціаліста або експерта, оскільки відповідач не надав розрахунків, які б спростовували розрахунки надані позивачем та не заявляв клопотань про проведення експертизи.
Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропущення ОСОБА_5 строків позовної давності при зверненні до суду із вимогами про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки, такий висновок суперечить вимогам ст. 117 КЗпП України, а також ч.5 п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці», згідно якої, перебіг тримісячного строку звернення до суду із вимогами про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
З матеріалів справи вбачається, що на час ухвалення рішення по даній справі виплата заборгованості по заробітній платі позивачу роботодавцем не проведена.
Проте, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5 в зазначеній частині задоволенню не підлягають, оскільки, доводи апеляційної скарги щодо наявності вини відповідача у несвоєчасному розрахунку при звільненні є неспроможними, в зв’язку з тим, що скрутне матеріальне становище підприємства склалося в силу об’єктивних причин, а саме через відсутність ринку збуту товарів, які виробляються на підприємстві, та не пов’язано із прорахунками у діяльності керівництва комбінату.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби в АР Крим від 30 травня 2006 року при виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ЗАТ «Керченський скляний комбінат» на користь фізичних та юридичних осіб загальної заборгованості у розмірі 539411,51 грн. було накладено арешт на усі грошові кошти відповідача, що знаходяться на рахунках даного піж підприємства, що перешкоджало відповідачу провести розрахунок з ОСОБА_5(а.с.24-16).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач з 2005 року знаходиться у стадії банкрутства, що також перешкоджало відповідачу розрахуватися з позивачем.
Наведені обставини вказують на відсутність вини ЗАТ «Керченський скляний комбінат» у несвоєчасному розрахунку з ОСОБА_5, а тому відсутні й правові підстави для задоволення відповідних позовних вимог, оскільки, згідно вимог ст. 117 КЗпП України, обов’язок підприємства, установи, організації виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки виплати сум, що належать йому при звільненні, настає лише за наявності вини власника або уповноваженого ним органа.
На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про стягнення на користь ОСОБА_5 індексації заробітної плати в розмірі 98,39 грн. і компенсації втрати частки заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її сплати в розмірі 3326,59 грн. та відмові у задоволенні позовних вимог про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, з інших підстав, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Також, відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу, а тому і додаткове рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2010 року підлягає скасуванню.
Відповідно до статей 79, 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь держави, які складаються з судового збору у розмірі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., оскільки, позов задоволено частково.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 вересня 2010 року та додаткове рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2010 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» про стягнення індексації заробітної плати, компенсації втрати частки заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її сплати задовольнити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» на користь ОСОБА_5 компенсацію втрати частки заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її сплати у розмірі 3326 (три тисячі триста двадцять шість) грн. 59 коп. та індексацію заробітної плати в розмірі 98 (дев’яносто вісім) грн.39 коп., а всього стягнути 3424 (три тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 98коп.
В задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні – відмовити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» в дохід держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: