УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Моісеєнко Т.І.,
суддів Іщенка В.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі Джан Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Завітненський сількомунгосп» про визнання наказу недійсним, стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою КП «Завітненський сількомунгосп» на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 11 жовтня 2010 року -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року ОСОБА_5 звернувся в суді з позовом до КП «Завітненський сількомунгосп», який згодом уточнив , і остаточно просив визнати недійсним та скасувати наказ №40 від 29.12.2009 року, в частині переводу його на роботу із скороченим робочим днем, стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.04.2010 року по 01.10.2010 року .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 працював на посаді слюсаря КП «Завітненський сількомунгосп» з 2006 року. Наказом №40 від 29.12.2009 року було змінено умови оплати його праці в бік погіршення, а саме його переведено на 0,5 ставки заробітної плати на період з 01.01.10 року по 01.04.2010 року. Про вказані зміни він не був попередньо повідомлений у встановлений законом 2-місячний строк, що вважає порушенням своїх прав.
01 квітня 2010 року він звільнився з роботи за власним бажанням, під час звільнення йому стало відомо, що заробітна плата нараховувалась неповною мірою. Провести з ним остаточний розрахунок з виплатою заборгованості по заробітній платі , передбаченій умовами трудового договору, відповідач відмовився. Оскільки остаточний розрахунок не був проведений з вини відповідача, позивач просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за станом на 01.10.2010 року в розмірі 5356 грв.80 коп.
Рішенням Совєтського районного суду АРК від 11 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Завітненський сількомунгосп» на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 1 січня 2009 року по 1 квітня 2010 року у розмірі 1902 грв.73коп, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2010 року по 01.10.2010 року в розмірі 5153 грв.89 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі КП «Завітненський сількомунгосп» просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 На думку апелянта, судом під час розгляду справи порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовані обставин, що мають значення для справи, що потягло за собою ухвалення неправомірного рішення.
У якості доводів апелянт зазначає, що діючим законодавством не передбачено, що працівник повинен бути письмово повідомлений про зміну істотних умов праці. Вважають, що ОСОБА_5 було відомо про те, що умови праці змінилися, оскільки в січні - березні 2010 року він працював не повний робочий день, а по 4 години. За відпрацьований час йому проводилось нарахування та виплата заробітної плати. Апелянт вважає, що проведення оплати за час, в який ОСОБА_5 фактично посадових обов’язків не виконував, не відповідає вимогам законодавства, що залишилось поза межами дослідження суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_5 з 21.09.2006 року до 01.04.2010 року перебував у трудових відносинах з КП «Завітненський сількомунгосп», працюя на посаді слюсаря і був звільнений наказом від 01.04 2010 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за погодженням сторін.
Наказом №55 від 21.09.2006 року було визначено, що оплата праці ОСОБА_5 проводиться в розмірі мінімального заробітку, прийнятого Кабінетом Міністрів України (а.с.19) Наказом №40 від 29.12.09 року ОСОБА_5 на період січня-березня 2010 року був переведений на 0,5 ставки слюсаря.( а.с.5) Відомостей про те, що ОСОБА_5був ознайомлений з вказаним наказом матеріали справи не містять. Так, відсутній його підпис про ознайомлення з вказаним наказом, не має акту про те, що він відмовився підписати вказаний наказ, тощо. В судовому засіданні ОСОБА_5 наполягав на тому, що йому не було відомо про зміну умов праці та її оплати. Зазначені доводи ОСОБА_5 ніким не спростовані.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час видання наказу №40 від 29.12.2009 року про зміну умов праці позивача були порушені вимоги ч.3 ст.32 ,ч.3 ст.97, 103 КЗпП України, а також ст..22 Закону України «Про оплату праці».
Доводи апеляційної скарги про те, що діючим законодавством не передбачено обов’язку власника або уповноваженого ним органу письмово повідомляти працівника про зміну умов праці не можуть бути прийняти до уваги, оскільки КП«Завітненський сількомунгосп» не надано суду першої та суду апеляційної інстанції ніяких доказів про те, що вони будь-яким чином сповіщали позивача про застосування зазначених змін. Більш того, наказ №40 від 29.12.2009 року був виданий фактично за 3 дні до введення нових умов праці, що є порушенням ст.103 КЗпП України.
Обставини запровадження та зміни умов праці слюсарів КП«Завітненський сількомунгосп» були предметом ретельного дослідження суду першої інстанції, їм надана належна правова оцінка, наказ №40 від 29.12.2009 року був визнаний неправомірним та скасований, як не заснований на законі. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, знаходить їх обґрунтованими.
Судом першої інстанції було встановлено і зазначене не оспорювалось сторонами, що нарахування та оплата праці ОСОБА_5 в період січня-березня 2010 року проводилась в розмірі 50% від мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України. При проведенні остаточного розрахунку при звільненні виплата всіх належних ОСОБА_5 сум, передбачених трудовим договором, здійснена не була. Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Оскільки судом було встановлено, що КП«Завітненський сількомунгосп» допустив перед ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі в сумі 1902 грв.73 коп., зазначена сума правомірно була стягнута на його користь ( а.с.57)
Доводи апелянта про те, що оплата праці повинна проводитись за відпрацьований час , а ОСОБА_5 не працював щоденно по 8 годин, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки нічим не підтверджені. Посилання апелянта на табеля обліку робочого часу , де визначено, що ОСОБА_5 працював в період січня - березня 2010 року по 4 години не можуть вважатимуся належним доказом, оскільки табель обліку робочого часу був складений на підставі наказу №40 від 29.12.2009 року, який був виданий з порушенням вимог трудового законодавства і скасований.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку , суд першої інстанції виходив з вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунку та порушення трудових прав позивача, що стало підставою для задоволення позову.
З таким висновком погоджується колегія суддів, вважає його обгрунтованим.
Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до статті 117 КЗпП України, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника.
Вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо.
З матеріалів справи вбачається, що КП «Завітненський сількомунгосп» навмисно ухилявся від виплати ОСОБА_5 заробітної плати відповідно до умов трудового договору, навіть після звернення прокурора Совєтського району АРК до Завітненської сільської ради (а.с.7,37,46,47,48)
За такими обставинами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для притягнення КП «Завітненський сількомунгосп» до відповідальності згідно ст. 117 КЗпП України.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 308 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Завітненський сількомунгосп» на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 11 жовтня 2010 року – відхилити.
Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 11 жовтня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді: