МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 січня 2011 р.  Магдалинівський районний суд у складі головуючого судді                     Соловйова М.І., при секретарі  Горбаченко Ю.О.,  розглянув  у відкритому судовому засіданні                     в залі суду смт. Магдалинівка цивільну справа  за позовною заявою ОСОБА_1                      до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Фермер“                        про   розірвання договору оренди земельної ділянки, про стягнення заборгованості  по орендній платі, пені, інфляції, річних                       

                                                                       В С Т А Н О В И В:

У грудні  2010р. позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав,                                                що 30 вересня  2006р. між ним та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4.730 га, що належить йому на праві власності на підставі державного акту РІ № 128698                від 30 липня 2002р., яка знаходиться на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району,  строком на 7 років зі сплатою орендної плати в розмірі 1200 грн. за кожен календарний рік терміну дії Договору відповідно до розрахунків викладених в ч. 1 Додатку № 1, який є невід’ємною частиною. Указом Президента України від 19 серпня 2008р. “Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)“ було підвищено розмір орендної плати за договорами оренди земельних ділянок до 3%. Однак відповідач на порушення Указу в 2009-2010р.р. виплачував орендну плату в сумі 2400 грн., тоді           як був повинен сплачувати  відповідно 2823 грн. 04 коп. та 2989 грн. 60 коп. Різниця складає                за 2009р. - 423 грн. 04 коп., та за 2010р. - 589 грн. 60 коп.  Крім цього відповідно до розділу 3 договору за несвоєчасну сплату орендної плати орендар повинен сплатити пеню у розмірі 0.1% від суми але не більше однієї облікової ставки Національного Банку України за  кожний день прострочки (за погодженням з іншою Стороною). Сума пені складає 423 грн. 04 коп. х 0.1% х 344 дні   /з 1 січня по 20 грудня 2010р./= 145 грн. 52 коп. За порушення грошового забезпечення відповідач повинен сплатити   борг з урахуванням індексу інфляції за період прострочення і 3% річних    з простроченої суми. Сума інфляції склала 40 грн. 18 коп. з розрахунку: 423 грн. 04 коп. х 109.5% ( з 1 січня по 1 грудня 2010р.) = 463 грн. 22 коп. –423 грн. 04 коп. = 40 грн. 18 коп. Сума річних складає 11 грн. 93 коп. з розрахунку 3% : 365 дні = 0.0082 % х 423 грн. 04 коп. х 344 дні             (з 1 січня по 1 грудня 2010р.) = 11 грн. 93 коп. Крім того,  відповідач не здійснював на протязі 2010р. оранку та культивацію присадибної ділянки, які передбачено умовами договору. До цього часу ці послуги виконували безкоштовно. Відповідно до ст. 651 ЦК України та ст. 32 Закону України  “Про оренду землі”,   невиконання орендарем зобов’язання по своєчасному внесенню орендної плати є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку. Тому прохає розірвати договір оренди, стягнути борг по орендній платі, пеню, інфляцію, річні та витрати                по справі.

Відповідач проти позову заперечує. Надав докази відомості про сплату  орендної плати                   за 2009-2010р.р.р та виконання робіт по оранки та культивації присадибної ділянки. Прохає                                у позові відмовити, звернувши увагу, що у грудні 2010р. на зборах вирішили значно збільшити розмір орендної плати з кожним із пайщиків.

Вислухав пояснення сторін по справі, дослідив докази, суд дійшов до висновку про відмову у позові з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених                   тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між сторонами 30 вересня  2006р. було укладено договір оренди                  № 334 /а. с. 4-7/ земельної ділянки  площею 4.73 га, вартістю 79460 грн. 44 коп., яка знаходиться                на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського  району  Дніпропетровської області. Земельна ділянка належить позивачу на праві власності на підставі державного                                            акту   серії РІ   № 128698   від 30 липня 2002р. /а. с. 8/. Строк дії договору 7 років зі сплатою орендної плати в розмірі 1200 грн.  за кожен календарний рік терміну дії Договору відповідно                             до розрахунків викладених  в ч. 1 Додатку № 1  /а. с. 7/.

Орендна плата згідно Договору, може бути  як у грошовій, так і в натуральній формі,                        або у відробітковій. Склад  її  визначається відповідно до ч. 1 Додатку № 1   і  в ч. 2 Додатку № 1. По згоді сторін, орендар  виконував  своє зобов’язання з виплати орендної плати як у грошовій               так і в натуральній, або у відробітковій.

При цьому згідно п.2.2 розмір орендної плати визначається за домовленістю                                   між  Сторонами, вказується в розрахунку /може коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства) і не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.  

В Указі Президента України від 19 серпня 2008р. № 725  “Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)“  було вказано, що розмір орендної плати   за договорами оренди земельних ділянок не може бути менше  3%.  

І тому позивач  вказує в заяві та в судовому засіданні на  обов’язковість  відповідача збільшити розмір орендної плати до розміру 3% визначеної відповідно. До цього часу, сторони керувались  Указами Президента України  від 3 грудня 1999р. № 1529  “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки“,   від 2 лютого 2002р. № 92                         “Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)“.

Але  на підставі  п.  3  Договору між сторонами /зміна умов Договору і припинення його дії/, зміна  умов Договору здійснюється лише у письмовій формі  за взаємною згодою сторін. Виправлення  в Договорі оренди земельної ділянки не допускається.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку також не допускається.

Вказаний пункт Договору записаний  згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, де вказано, що  зміна або розірвання договору допускається   лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених  договором або законом.

За ч. 1 ст. 32 Закону України  “Про оренду землі”,  який є спеціальним законом                                          і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних  правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково  розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, заявляючи позов, не посилався на невиконання відповідачем обов’язків орендаря, які передбачені ст. 25 Закону України  “Про оренду землі”,                       а лише посилався на те, що в порушення Указу Президента України від 19 серпня 2008р.,  відповідач тривалий час не переглядав розмір орендної плати та безпідставно відмовляється  збільшити до 3% від проіндексованої вартості земельної ділянки відповідно до Указу.

Відомості на видачу орендної плати за 2009-2010р.р. на видачу цукру, пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику та оранку та культивацію городів, вказують на факт, що позивач з вказані роки регулярно отримував орендну плату згідно договору оренди земельної ділянки.

Маючи Договір оренди, в якому вказано на розмір орендної плати 1200 грн., ще до Указу Президента України від 19 серпня 2008р., представник відповідача в особі представника орендаря Похилько Д.В., зібрав збори орендодавців, на якому вирішили збільшити розмір орендної плати                     до 2400 грн.

А на зборах 18 грудня 2010р., розмір орендної плати вже встановили: зерно 2500 кг., соняшник 200 кг., цукор 50 кг., солома 1000 кг., оранка та культивація 0.5 га.,  ритуальні послуги 1000 грн., що значно відрізняється від розміру орендної плати встановленої договорів                                 від 30 вересня 2006р.  

Пояснення та ствердження позивача на порушення відповідачем умов договору в частині розміру орендної плати за вказані 2009-2010 роки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Суду не надано об’єктивних доказів, що відповідачем систематично порушується  договір                    в частині розміру орендної плати. Остання має особливо суттєве значення, це одна із головних  частин. Зміна умов Договору відносно розміру орендної плати здійснюється лише у письмовій формі за взаємною згодою Сторін.

Позивач письмово, починаючи з  1 січня 2010р. по цей час, не ставив питання перед відповідачем про зміну розміру орендної плати та його розірвання. Тобто умови договору                             не зобов’язують  сторони вносити зміни до договору, зокрема збільшувати чи зменшувати розмір орендної плати, а лише зобов’язують за певних обставин переглянути умови договору. Зміна умов договору можлива на вимогу однієї із сторін  і за взаємною згодою.

Однак доказів пред’явлення таких вимог позивачем  надано не було й матеріалами справи      це не встановлено.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Даний договір                  є двостороннім, він не стосується прав та обов’язків всіх власників земельних ділянок, а зобов’язує лише позивача і відповідача до виконання його умов, оскільки тільки вони є сторонами договору.

Відповідно до ст. 21 Закону України “Про оренду землі”,  орендна плата за землю -                            це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не  суперечили діючому на час укладення договору законодавству. Договір між сторонами укладено 30 вересня  2006 року - у період дії Указу Президента України від  2 лютого 2002р. № 92/2002 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)”, яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5%, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008   “Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)” встановлено                                 розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки    і є обов’язковим з дня набрання Указом чинності. Але в тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується  на договори, укладені до набрання ним чинності,                                  а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Суд в судовому засіданні не встановив  порушень  відповідачем умов договору оренди земельної ділянки. Умови  між ними відповідають  обставинам справи, вимогам закону                                      і тому  рішенням необхідно відмовити позивачеві у позові в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК України, ст. ст. 16, 625, 651                                   ЦК України,  ст. ст. 24, 25, 32   Закону України  “Про оренду землі”,   суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Фермер“ про розірвання договору оренди земельної ділянки № 334 від 30 вересня 2006р. та  про стягнення заборгованості  по орендній платі в розмірі 1012 грн. 64 коп., пені 145 грн. 52 коп.,   інфляції 40 грн. 18 коп.,  річних 11 грн. 93 коп. - відмовити.

Повідомити, що особи, які беруть участь у справі, зможуть  ознайомитися з повним рішенням суду  у суді   1 лютого   2011р.  10. 00.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі її через районний суд до судової палати  по цивільних справах  апеляційного суду Дніпропетровської області.

.  

Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні                                      під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя                                                                             М.Соловйов

Справа № 2-15/2011р.