АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1439/11                                                                       Головуючий у 1-й інстанції:                                                                                                     

                                                                                                                                    Юрлагіна Т.В.

                                                               Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

                            УХВАЛА

                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

23 березня 2011 року                                                                                м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                        Денисенко Т.С.

Суддів:                                    Коваленко А.І.

                                             Дашковської А.В.

При секретарі:                    Карацюпі О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,

                                                               ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

В позові зазначав, що він у період часу з травня по вересень 2009 року за усною домовленістю зі ОСОБА_4 з метою вирощування сільськогосподарських культур користувався земельною ділянкою площею 4,77 га. Зазначена земельна ділянка використовувалась ОСОБА_4, на умовах договору оренди, укладеного 17.03.2005 року між підприємством та гр. ОСОБА_6 В листопаді 2009 року він розрахувався з ОСОБА_4 за користування землею, сплативши в якості орендної плати обумовлену суму в розмірі 1800 грн.   за поштовим переказом.

Через відсутність належним чином оформленого договору суборенди в його діях було виявлено самовільне заняття та використання земельної ділянки, в наслідок чого в лютому 2010 року приватне підприємство «Агрофірма «Сладков і Сладков» звернулось з позовною заявою до Господарського суду Запорізької області щодо відшкодування збитків, завданих самовільним використанням земельної ділянки. По даній справі постановлено рішення, відповідно до якого з позивача стягнуто шкоду, заподіяну підприємству внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 4619 грн. Однак перераховану суму грошових коштів в розмірі 1800 гривень для зменшення розміру відшкодування збитків не було враховано, та в рішенні зазначено, що наявність якихось правовідносин між фізичними особами не є доказом проведення розрахунків між фізичною особою позивачем та приватним підприємством.

Посилаючись на вищевикладене, просив стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 1800 гривень, 3 % річних за користування коштами в розмірі 46,45 грн., судові витрати в розмірі 171 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 350 грн.

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 01 грудня 2010 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 1800 грн., витрати на сплату судового збору в розмірі 51 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.,  також витрати на правову допомогу в розмірі 350 гривень, а всього 2 321 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4,  посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, справу направити на новий розгляд в іншому складі суду.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, заперечення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

         Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом ст. 1213 цього Кодексу набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судом встановлено, що згідно фіксального чеку від 12.11.2009 року (а.с.10) на ім’я ОСОБА_4 направлено грошовий переказ №0015 в розмірі 1800грн.

Згідно відповіді від 07.07.2010 року №02/700 грошові кошти в сумі 1800грн. зазначеним поштовим переказом  були відправлені ОСОБА_5 з відділення поштового зв’язку Новопрокопівка на ім’я ОСОБА_4 та виплачені особисто ОСОБА_4 17.11.2009 року, що не заперечується відповідачем.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 пояснив, що ці кошти сплачені йому позивачем за самовільне користування ним земельною ділянкою площею 2га, яка орендується ПП «Агрофірма «Сладков і Сладков», головою якого являється ОСОБА_4

Проте, ці доводи спростовуються рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.07.2010 року по справі за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Сладков і Сладков»до приватного підприємця ОСОБА_5, яким встановлено, що відповідач самовільно зайняв частину земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,77 га, яку орендує позивач ПП Агрофірма «Сладков і Сладков», та стягнено з ПП ОСОБА_5 на корись позивача шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 4619грн.80коп.

Із тексту зазначеного рішення вбачається, що суд, не заперечуючи факту сплати за зазначеним переказом грошових коштів  в сумі 1800 грн. громадянином ОСОБА_5  громадянину ОСОБА_4, залишив ці доводи позивача поза увагою та зазначив, що наявність якихось правовідносин між фізичними особами не є доказом проведення розрахунків між фізичною особою підприємцем ОСОБА_5  та юридичною особою приватним підприємством «Агрофірма «Сладков і Сладков».

Враховуючи викладене, суд повно і всебічно дослідив обставини справи, доводи та заперечення сторін, дав належну юридичну оцінку наданим суду доказам в їх сукупності, та дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_4 без достатньої правової підстави отримав від позивача грошові кошти в сумі 1800грн., тому вони належать поверненню позивачу.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів -  

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 грудня 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: