Справа № 127/34896/21

       Провадження № 2/127/5745/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       14.02.2022 року                                                           м. Вінниця

       Вінницький міський суд Вінницької області

       в складі головуючого судді Луценко Л.В.,

       при секретарі Мутовкіній В.І.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталі Станіславівни, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

       Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерного товариства «Альфа- Банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталі Станіславівни, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

       Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис, яким стягнуто з позивача на користь відповідача у справі заборгованість за період з 27.10.2019 року по 16.01.2020 року за кредитним договором №500821654 від 16.09.2019 року у розмірі 67 721,12 грн.

       Позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений без правових підстав, зокрема не щодо посвідченого нотаріально кредитного договору, а заборгованість за кредитними договорами не є безспірною.

       За захистом своїх порушених прав позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений 21 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Харою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за № 18241 таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача судові витрати.

       У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ткач Ю.А. не з`явилися, однак надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, у якій позовні вимоги підтримали, не заперечили щодо заочного розгляду справи.

       Представник відповідача АГ «Альфа-Банк» адвокат Михніцький І.Ю. у судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Правом на відзив не скористався, однак надав суду письмові пояснення, в яких заперечив щодо задоволення позову та заперечення проти заявлених витрат на професійну правничу допомогу (а.с.32-34).

       Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О.В. у судове засідання не з`явились, хоча повідомлялися судом належним чином. Треті особи своїм правом на пояснення не скористалася

       Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

       Так, у судовому засіданні достовірно встановлено, що 21 травня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача у справі ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» за період з 27.10.2019 року по 16.01.2020 року включно заборгованості за кредитним договором №500821654 від 16.09.2019 у розмірі 66 721,12 грн. Виконавчий напис зареєстровано у реєстрі за №18241 (а.с.10).

       Приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. відкрито виконавче провадження за оспорюваних виконавчим написом №62371123 (а.с.7- 8).

       При вчиненні виконавчого напису нотаріус керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

       Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

       Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

       Такий перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса, передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

       Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 внесено зміни до зазначеного вище переліку документів. Зокрема, доповнено переліком після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом з назвою: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Так, у пункті 2 переліку вказано на можливість вчинення виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

       На зазначений пункт 2 переліку посилався нотаріус у виконавчому написі.

       Проте, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року на час їх застосування, а саме 17 травня 2017 року, був визнаний судом незаконним та нечинним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

       Зокрема, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/1 залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення - заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; г) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в. якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

       Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

       В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

       Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

       Частиною 2 статті 265 КАС України, якою врегульовано наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

       Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 створює безпосередній правовий ефект та не потребує додаткового виконання, що додатково підкреслено у постанові Великої Палати Верховного суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження №12- 5гс21).

       При цьому, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання.

       Зокрема, пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

       Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

       Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, не містив пункту 2 та стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним відповідно до вказаної вище постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

       Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св 19).

       Оскаржуваний у даній справі виконавчий напис вчинено нотаріусом 07 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

       Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються:        а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

       Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису (а.с.11), не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису.

       Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

       Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року)

       Тому, з урахуванням вищенаведеного, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи, а відтак підлягають задоволенню.

       Окрім того, в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908 гри, понесений позивачем при подачі позову (а.с.4).

       Згідно з п. 3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі задоволення позову на відповідача.

       Із наявних у матеріалах цивільної справи витягу з договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 23.11.2021, розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу від 20.01.2022. квитанції до прибуткового касового ордера №8 від 13.11.2021 вбачається, що позивачем було сплачено грошові кошти у розмірі 12 000 грн як суму фіксованого гонорару за послуги адвоката Ткача Ю.А. у справі за позовом клієнта до АТ «Альфа-Банк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталі Станіславівни, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

       19 січня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача адвоката Михніцького Г.Ю. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник відповідача заявляє про невідповідність критеріям реальності, необхідності та розумності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та просить максимально зменшити розмір витрат.

       Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

       Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

       У постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (адміністративне провадження N К/9901/27657/20) Верховний Суд звернув увагу судів на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку-- (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

       У даному випадку представник позивача адвокат Ткач Ю.А. надав суду витяг з договору про надання правничої допомоги, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу та квитанцію до прибуткового касового ордеру, оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми та не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

       При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

       При оцінці реальності витрат на професійну правничу допомогу суд бере до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, клопотання про проведення розгляду справи за відсутності позивача та його представника, заява про забезпечення позову, клопотання про стягнення судових витрат, всі копії документів завірені представником позивача з дотриманням положень ЦПК України, копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 8 від 13 листопада 2021 року підтверджує сплату ОСОБА_1 суми у розмірі 12 000 грн.

       Суд також враховує положення ч. 6 ст.137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

       У клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу викладено власні міркування представника відповідача, які не підтверджені будь якими доказами.

       Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12 000 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

       Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (адміністративне провадження № К/9901/27657/20).

       Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути також витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. 00 коп., які підтверджені ордером на надання правничої допомоги, витягом з договору, квитанцією до прибуткового касового ордера (а.с. 5, 36. 37).

       На підставі викладеного, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства Юстиції України 22.02.2012 № 296/5, ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.15, 16. 18, 546, 547. 626, 1054 ЦК України, ст.ст.7. 10, 76-82, 89, 133. 141. 21 1, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд. -

В И Р І Ш И В:

       Позов задовольнити.

       Визнати виконавчий напис від 21 травня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Харою Наталією Станславівною та зареєстрований в реєстрі за №18241 про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №500821654 від 16.09.2019 у розмірі 66 721,12 грн. таким, що не підлягає виконанню.

       Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362 грн. 00. коп (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 копійок), а саме 908,00 гривень за подання позову до суду та 454 гривень за подання заяви про забезпечення позову та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. 00 коп. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач:        Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження за адресою: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, місце знаходження за адресою: вул. Героїв Крут, 4-В, прим. 47, м. Вінниця.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Хара Наталя Станіславівна, місце знаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: