Справа №2-625/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 березня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бичковського Є.Л.

при секретарі Ауловій О.Г.

з участю позивача ОСОБА_1, представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа –приватний нотаріус ОСОБА_7, про визнання договорів дарування недійсними, про повернення майна, переданого за недійсними договорами, -

РІШЕННЯ:

11 січня 2011 року позивачка звернулась до суду з позовом про визнання договорів дарування недійсними та посилаючись на те, що її колишній чоловік відповідач ОСОБА_5, діючи неправомірно як її представник на підставі вже скасованої довіреності, подарував відповідачу ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,124 га та розташований на ній житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, просила визнати недійсними договори дарування, що були укладені 06 вересня 2010 року між відповідачами та посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7

У подальшому представник позивачки збільшив позовні вимоги та посилаючись на те, що 26 листопада 2010 року відповідач ОСОБА_6 подарував відповідачу ОСОБА_5 вищезазначене нерухоме майно, додатково просив визнати недійсними ці нотаріально посвідчені договори дарування, а також повернути сторони у первісний стан, який існував до вчинення цих недійсних поравочинів, шляхом повернення позивачці у власність земельної ділянки площею 0,124 га та розташованого на ній житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили його задовольнити. При цьому представник позивачки просив стягнути з відповідачів на користь позивачки судові витрати по справі у розмірі фактично сплачених коштів.

Представник відповідачів у судовому засіданні визнала позов в частині визнання договорів дарування недійсними, але проти повернення сторін у первісний стан шляхом  повернення земельної ділянки та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у власність позивачки ОСОБА_1 заперечувала, посилаючись на те, що у провадженні Малиновського районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та в нинішній час за адресою проживання: АДРЕСА_1, зареєстрований малолітній син ОСОБА_5

Крім цього, на думку представника відповідачів надання кадастрового номеру на земельну ділянку та реєстрація права власності позивачки на житловий будинок внаслідок здійснення відповідачем ОСОБА_5 спрямованих на це дій на підставі вже скасованої на той час довіреності, обумовлюють обов’язковість cкасування кадастрового номеру на земельну ділянку та реєстраційних документів на житловий будинок.

Також представник відповідачів звернулась до суду з клопотанням про постановлення окремої ухвали з приводу порушення норм чинного законодавства приватним нотаріусом ОСОБА_8 з направленням її відповідним органам для вжиття заходів щодо усунення цих порушень та накладення покарання на приватного нотаріуса ОСОБА_8 відповідно до норм чинного законодавства.

Представник третьої особи у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі та проти його задоволення не заперечував.

Вислухавши пояснення позивачки та представників сторін і третьої особи, дослідивши матеріали справи та надані докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 30 жовтня 2009 року позивачка ОСОБА_1 видала, а приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9  посвідчила довіреність, якою позивачка ОСОБА_1 уповноважувала відповідача ОСОБА_5 бути її представником з питань розпорядження земельною ділянкою площею 0,124 га за адресою: АДРЕСА_1, а також з питань реконструкції розташованого на цій земельній ділянці житлового будинку з надвірними спорудами, здачі та введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації його у відповідних органах, з правом дарування цього вищезазначеного майна їх сину відповідачу ОСОБА_6 (а.с.6).

07 липня 2010 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, який посвідчив її заяву про скасування вищезазначеної довіреності від 30 жовтня 2009 року та направив її на адресу відповідача ОСОБА_5

Згідно з п.2 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Згідно з листом Одеської філії Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України від 24 лютого 2011 року №1169/03-16 довіреність від 30 жовтня 2009 року була видалена з Єдиного реєстру довіреностей, але функція «Видалення запису»лише для видалення помилково зареєстрованих записів.

06 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_5, діючи від імені позивачки ОСОБА_1 на підставі довіреності від 30 жовтня 2009 року, подарував, а відповідач ОСОБА_6 прийняв в дар земельну ділянку площею 0,124 га, кадастровий номер 5123783500020010554, за адресою: АДРЕСА_1, та цей договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за реєстраційним №7589.

Також 06 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_5, діючи від імені позивачки ОСОБА_1 на підставі довіреності від 30 жовтня 2009 року, подарував, а відповідач ОСОБА_6 прийняв в дар житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, та цей договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за реєстраційним №7590.

Але 06 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_5 вже не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення цих договорів дарування від імені позивачки ОСОБА_1 на підставі припиненої довіреності від 30 жовтня 2009 року, тому в силу ст.ст.203 ч.2, 215 ч.1 ЦК України ці оспорені договори дарування від 06 вересня 2010 року є недійсними.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Тому в силу ч.1 ст.216 ЦК України внаслідок недійсних договорів дарування від 06 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_6 не міг набути право власності на земельну ділянку площею 0,124 га та на розташований на ній житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, а також у подальшому як власник розпоряджатись цим нерухомим майном на свій власний розсуд.

Але 26 листопада 2010 року відповідачі по цій справі, які вже були сторонами недійсних договорів дарування від 06 вересня 2010 року, укалали між собою нові договори дарування щодо цих же обєктів нерухомого майна.

Так, 26 листопада 2010 року відповідач ОСОБА_6 подарував, а відповідач ОСОБА_5 прийняв в дар земельну ділянку площею 0,124 га, кадастровий номер 5123783500020010554, за адресою: АДРЕСА_1, та цей договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований у реєстрі за реєстраційним №846.

Також  26 листопада 2010 року відповідач ОСОБА_6 подарував, а відповідач ОСОБА_5 прийняв в дар житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, та цей договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований у реєстрі за реєстраційним №843.

З врахуванням визнання представником відповідачів недійсності цих оспорених договорів дарування від 26 листопада 2010 року суд вважає, що вони є недійсними в силу ст.ст.203 ч.ч.1,2, 215 ч.1 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.238 правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Через недійсність договорів дарування від 06 вересня та 26 листопада 2010 року, в силу ч.1 ст.216 ЦК України відповідач ОСОБА_5, який був певною стороною по всіх цих договорах, зобов'язаний повернути позивачці ОСОБА_1 у натурі все, що він одержав на виконання цих недійсних договорів.

При цьому суд критично оцінює та не бере до уваги заперечення представника відповідачів проти повернення земельної ділянки та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами позивачці ОСОБА_1, оскільки на думку суду неповернення позивачці майна, переданого іншій особі за недійсними договорами, залишить існувати певні юридичні наслідки, що випливають з цих недійсних договорів, але не пов'язані з їх недійсністю. З огляду на вимоги ч.1 ст.216 ЦК України це є неприпустимим.  

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України як один із способів захисту, проте норма ч.1 ст.216 ЦК є імперативною і суд має забезпечити зазначені у ній правові наслідки та повернути сторони у той стан, який існував до укладення попередніх недійсних договорів дарування 06 вересня 2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідачів про винесення окремої ухвали щодо неправомірних дій приватного нотаріуса ОСОБА_11, оскільки під час розгляду в межах заявлених вимог даної справи причини та умови видалення цим нотаріусом з Єдиного реєстру довіреностей інформації щодо довіреності від 30 жовтня 2009 року встановлені не були, а відповідно до ст.211 ЦПК Украіни суд може постановити окрему ухвалу тільки у разі виявлення під час розгляду справи порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню цього порушення.

По результатах розгляду справи судом безперечно встановлено, що на час укладання недійсних договорів дарування 06 вересня 2010 року у Єдиному реєстрі довіреностей взагалі були відсутні відомості щодо довіреності від 30 жовтня 2009 року, якою позивачка ОСОБА_1 уповноважувала відповідача ОСОБА_5 бути її представником, та саме це повинно було стати перешкодою для нотаріального посвідчення цих договорів.

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У звязку з розглядом справи позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 51+891= 942 гривень при зазначеній нею в уточненій позовній заяві від 28 березня 2011 року ціни позову у розмірі 941937,81 гривень. Розмір недоплаченого позивачкою судового збору складає 1700-942=758 гривень.

Також позивачкою було сплачено 120 гривень як оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Таким чином, у звязку з розглядом справи розмір документально підтверджених судових витрат позивачки склав 1062 гривень, які мають бути відшкодовані їй відповідачами у солідарному порядку. Також з відповідачів на користь держави солідарно має бути стягнуто залишок судового збору у розмірі 758 гривень.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 88, 174, 209, 211-213 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 202, 203, 215, 216, 236, 237-239, 248, 249 ЦК України, суд,-  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними:

-          договір дарування земельної ділянки площею 0,124 га, кадастровий номер 5123783500020010554, за адресою: АДРЕСА_1, укладений 06 вересня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за реєстраційним №7589;

-          договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, укладений 06 вересня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за реєстраційним №7590;

-          договір дарування земельної ділянки площею 0,124 га, кадастровий номер 5123783500020010554, за адресою: АДРЕСА_1, укладений 26 листопада 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 та зареєстрований у реєстрі за реєстраційним №846;

-          договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, укладений 26 листопада 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10 та зареєстрований у реєстрі за реєстраційним №843.

Повернути ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,124 га, кадастровий номер 5123783500020010554, та розташований на ній житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 1062 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 758 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя                                                            Є.Л.Бичковський