Справа №2-271/11

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 березня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бичковський Є.Л.,

при секретарі Ауловій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання права особистої приватної власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що з 18 серпня 1979 року по 30 серпня 2010 року сторони перебували у шлюбі, але фактично шлюбні відносини та спільне ведення господарство було ними припинено ще у квітні 2007 року.

За період сумісного проживання та ведення спільного господарства з 18 серпня 1979 року по квітень 2007 року сторонами як подружжям було придбано майно:

1.          квартиру АДРЕСА_1;

2.          квартиру АДРЕСА_2;

3.          квартиру АДРЕСА_3;

4.          зупиночне місце під АДРЕСА_4;

5.          зупиночне місце під АДРЕСА_5;

6.          машиномісце АДРЕСА_6;

7.          житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами під АДРЕСА_7.

За період окремого проживання сторін з квітня 2007 року до припинення шлюбу 30 серпня 2010 року ним було придбано за особисті кошти:

1.          житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами під АДРЕСА_8.

2.          земельну ділянку площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_9;

3.          автомобіль марки «Лексус LS», реєстраційний номер НОМЕР_1,

а відповідачем ОСОБА_2 за цей період було придбано за особисті кошти:

1.          автомобіль Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2;

2.          причіп, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Після неодноразового уточнення позовних вимогпозивач відповідно до позовної заяви від 21 січня 2011 року остаточно просив суд визнати за ним право власності на:

1.          квартиру АДРЕСА_3;

2.          машіномісце АДРЕСА_6;

3.          земельну ділянку площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_9;

4.          автомобіль марки «Лексус LS», реєстраційний номер НОМЕР_1,

а за відповідачем ОСОБА_2 визнати право власності на:

1.          квартиру АДРЕСА_1;

2.          квартиру АДРЕСА_2;

3.          зупиночне місце під АДРЕСА_4;

4.          зупиночне місце під АДРЕСА_5;

5.          житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами під АДРЕСА_7.

6.          автомобіль Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2;

7.          причіп, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Представник позивача звернулась до суду з заявою про підтримання позову свого доверителя ОСОБА_1, який просила розглянути у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

В силу ст.224 ЦПК України суд  ухвалює заочне рішення на підставі наявних  у  справі доказів.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна,  що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст.71 СК України майно,  що є об'єктом права  спільної  сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно з ст.57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю  дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання
у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.    

Відповідно до ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

У судовому засіданні встановлено, що 18 серпня 1979 року Овидіопольською селищною радою народних депутатів між сторонами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було укладено шлюб, актовий запис №62.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом про розірвання шлюбу, яке набуло законної сили 30 серпня 2010 року, шлюб між сторонами було розірвано. Згідно з мотивувальною частиною цього рішення суду сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в обґрунтування своїх позовів про розірвання шлюбу посилалися, крім іншого, на те, що протягом останніх трьох з половиною років вони разом не проживають.

Виходячи з наведеного суд вважає, що шлюбні відносини між сторонами та спільне ведення ними господарства фактично було припинено у квітні 2007 року.

За період сумісного проживання та ведення спільного господарства з 18 серпня 1979 року по квітень 2007 року сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано наступне майно:

1.          квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 103,6 кв.м, житловою площею 77,5 кв.м, на підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2003 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрованого у реєстрі за №2-4078;

2.          квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 118,4 кв.м, житловою площею 83,5 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2003 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрованого у реєстрі за №2-4081;

3.          квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 196,9 кв.м, житловою площею 98,1 кв.м, на підставі свідоцтва про право власності від 16 серпня 2006 року серія ЯЯЯ №987134, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_1 на підставі договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 09 липня 2004 року №157 з додатковою угодою від 11 лютого 2005 року;

4.          зупиночне місце під №64 загальною площею 16,9 кв.м нежилих підвальних приміщень будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 2005 року, укладеного між ТОВ «Житлове експлуатаційно-сервісне управління «Примор’є»та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого у реєстрі за №І-167;

5.          зупиночне місце під №47 загальною площею 16,5 кв.м нежилих підвальних приміщень будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 2005 року, укладеного між ТОВ «Житлове експлуатаційно-сервісне управління «Примор’є»та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого у реєстрі за №І-166;

6.          машіномісце №103 загальною площею 21,2 кв.м у будинку АДРЕСА_6, на підставі свідоцтва про право власності від 25 лютого 2008 року серія САВ №800120, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради ОСОБА_1 на підставі договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 09 липня 2004 року №157;

7.          житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами під АДРЕСА_7, на підставі свідоцтва про право власності від 07 серпня 1998 року, виданого виконкомом Овідіопольської селищної ради ОСОБА_1

Суд враховує, що відповідно до позиції відповідача ОСОБА_2, викладеній у її первісній позовній заяві по цій справі, яка залишена без розгляду ухвалою суду від 04 березня 2011 року, відповідачем визнавалося, що вищеперелічене нерухоме майно є спільним майном подружжя.

Крім цього, з переліку спірного майна, стосовно якого заявлені позовні вимоги ОСОБА_1, до складу спільного майна подружжя ОСОБА_2 у своїй первісній позовній заяві також включала:

1.          житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами під АДРЕСА_8;

2.          земельну ділянку площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_9;

3.          автомобіль марки «Лексус LS», реєстраційний номер НОМЕР_1,

4.          автомобіль Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2;

5.          причіп, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Але житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами під АДРЕСА_8 знесений та реєстрацію права власності на це майно скасовано відповідно до рішення виконкому Овідіопольської сільської ради від 25 вересня 2008 року, що підтверджується листом КП «Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації»від 30 серпня 2010 року №2154.

Крім цього,

1.          земельна ділянка площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_9, придбанау власність позивачем ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за №7014;

2.          автомобіль марки «Лексус LS», реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаний у власність позивачем ОСОБА_1 на підставі довідки-рахунку від 30 жовтня 2008 року,

тобто це майно набуте позивачем ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2, але в період окремого проживання сторін у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Згідно з листом начальника РЕВ №3 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 22 жовтня 2010 року №2283 автомобіль Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_2, а причіп ПГМФ, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований за ОСОБА_1.

З врахуванням того, що відповідач ОСОБА_2 включала автомобіль Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2, та причіп ПГМФ, реєстраційний номер НОМЕР_3, до спільного майна подружжя, а позивач ОСОБА_1 стверджував, що воно є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_2, але з цього приводу не надав суду жодних доказів набуття відповідачем права на це майно вже після припинення шлюбних відносин та спільного ведення господарства сторонами у квітні 2007 року, суд позбавлений можливості визначити обґрунтованість та правомірність позиції позивача у цій частині його позову та вирішити по суті заявлені позовні вимоги щодо автомобіля Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2, та причепу ПГМФ, реєстраційний номер НОМЕР_3

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Оскільки в силу ч.1 ст.11 ЦПК України суд має розглядати цивільні справи в
межах заявлених вимог, суд встановлює обсяг спільно нажитого майна сторін, що підлягає поділу по цій справі, виключно в межах заявлених позовних вимог. При цьому до спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд остаточно відносить:

1.          квартиру АДРЕСА_1;

2.          квартиру АДРЕСА_2;

3.          квартиру АДРЕСА_3;

4.          зупиночне місце під АДРЕСА_4;

5.          зупиночне місце під АДРЕСА_5;

6.          машиномісце АДРЕСА_6;

7.          житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами під АДРЕСА_7.

Суд погоджується з запропонованим позивачем порядком поділу цього спільного сумісного майна подружжя, оскільки позивач при цьому добровільно відступив від засади рівності часток подружжя на користь своєї колишньої дружини ОСОБА_2 та відмовляється від будь-якої грошової компенсації за це.

На думку суду наявні у  справі докази та їх оцінка у сукупності дають підстави вважати, що здійснення такого поділу спільного майна сторін, відповідно до якого за позивачем буде визнано право власності тільки на квартиру №231 та машиномісце АДРЕСА_6 а за відповідачем буде визнано право власності на квартири №89 та №90, зупиночні місця під №47 та №64 у будинку АДРЕСА_1 а також житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами під АДРЕСА_7, враховує наявний порядок користування цим майном, що склався між сторонами, не ставить відповідача у невигідне матеріальне становище і не буде порушувати її майнові права та інтереси.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 57, 61 СК України, ст.ст. 2, 52, 321 ЦК України, ст.ст. 62, 113 ГК України, суд,-

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Поділити спільне майно сторін та виділити у власність ОСОБА_1:

-          квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 196,9 кв.м, житловою площею 98,1 кв.м;

-          машиномісце №103 загальною площею 21,2 кв.м у будинку АДРЕСА_6,

а у власність ОСОБА_2 виділити:

-          квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 103,6 кв.м, житловою площею 77,5 кв.м;

-          квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 118,4 кв.м, житловою площею 83,5 кв.м;

-          зупиночне місце під №64 загальною площею 16,9 кв.м нежилих підвальних приміщень будинку АДРЕСА_4;

-          зупиночне місце під №47 загальною площею 16,5 кв.м нежилих підвальних приміщень будинку АДРЕСА_4;

-          житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами під АДРЕСА_7.

Визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на:

-          земельну ділянку площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_9, цільове призначення –для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд;

-          автомобіль марки «Лексус LS», реєстраційний номер НОМЕР_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане заочне рішення може бути  переглянуте Овідіопольським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У  разі  залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне  рішення  може бути оскаржене в загальному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дати постановлення  ухвали  про  залишення  заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя                                                                      Є.Л.Бичковський