Справа № 2-а 52/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 квітня 2009 року м. Козятин
В складі головуючого - судді Навроцького А. П.
при секретарі Сологуб Л. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятин
справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Козятинському районі про зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити недоплачену як дітям війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2007 роки в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2009 року вказані позивачі звернулись в суд з адміністративними позовами до управління Пенсійного фонду України в Козятинському районі про зобов’язання відповідача нарахувати j виплатити їм як дітям війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп. При цьому, просять відновити пропущений ними строк для звернення до суду, посилаючись на те, що про належні їм як дітям війни виплати їм повідомлено не було, а про порушення їх прав їм стало відомо через півтора року після висвітлення в засобах масової інформації ухваленого Рішення Конституційного суду України.
В обгрунтування позовних вимог позивачі вказали в заяві, що відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» вони мають статус дітей війни. Згідно ст. 6 цього Закону з 01.01.2006 року їм повинна нараховуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В 2006-2007 роках їм така допомога не виплачувалась.
Законами України № 3235-ІУ від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік», статті 77 і 110, та № 489 - У від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» стаття 71 п. 12 призупинено дію статті 6 Закону України року «Про соціальний захист дітей війни».
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 6-РП/2007 від 09.07.2007 року були визнані неконституційними окремі положення ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», зокрема положення п.п. 3 і 12 ст. 71, якою було припинено на 2007 рік дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії «Дітям війни», встановленні цим Законом, не можуть бути обмеженні або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших, або нових законів, або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав і свобод.
Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивачі, посилаючись на положення Законів України «Про державний бюджет України» на 2006-2007 роки, якими встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, навели в позовній заяві розрахунок сум невиплаченої їм щомісячної державної соціальної допомоги, відповідно до якого суми невиплаченої йому щомісячної державної соціальної допомоги становлять
-за 2006 рік - 1290, 60 грн. (4302x30): 100);
:за 2007 рік - 1442, 70 грн. (4809 х30): 100, а всього 2733, 30 грн..
При цьому, -позивачі посилаються на положення ст. ст. 3, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, та ст. ст. 6, 17, 18, 19, 104-108 КАС України.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позов підтримав, підтвердив вищевказані обставини, наполягає на задоволенні позовних вимог.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з’явились, надали суду заяви в яких просять справу слухати у їх відсутності, при цьому вказали, що позови підтримують.
Представник управління Пенсійного Фонду України в Козятинському районі позов не визнав.
Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (дію ст. 6 Закону 2195 було зупинено на 2007 рік згідно із пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»).
Рішенням Конституційною суду України від 09.07.07 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) норми ст. 111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Таким чином, норми ст. 6 Закону 2195 є діючими з 9 липня 2007 року.
Разом з тим, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних норм Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати зазначений розмір.
У відповідності до ст. 7 Закону 2195, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п. 15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Управління Пенсійного фонду України в Козятинському районі Вінницької області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, при цьому згідно з п. 10 Положення, кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Бюджет Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено фінансування виплат із коштів Державною бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому управління Пенсійного фонду України в Козятинському районі не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути, вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної владні органи місцевого самоврядування. їх посадові особи повинні діяти в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.
Крім того, в своїх поясненнях і письмових запереченнях проти позову представник відповідача посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 99 КАС України, який складає 1 рік.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Так, судом встановлено, що позивачі, відповідно до копій паспортів народились в період 1938 року по 1943 рік і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вони мають статус дітей війни, про що свідчать штампи відповідача в їх пенсійних посвідченнях.
Відповідно до ст. 6 цього Закону дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. Прикінцевих положень цього Закону він набирає чинності з 1 січня 2006 року.
Проте, позивачам, відповідно до довідок, що містяться в матеріалах справи, вказане підвищення до пенсії в 2006-2007 роках не виплачувалось.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є кошти Державного бюджету, що перераховуються до Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим законом.
Ця норма Закону кореспондується із, п. 8 «Положення про Пенсійний фонд України», відповідно до яких серед джерел формування коштів Пенсійного фонду України є кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
Законами України «Про Державний бюджет України» на 2006 - 2007 роки не було передбачено коштів на фінансування підвищення пенсій дітям війни, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» було передбачено лише часткове фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, і відповідачем, відповідно частково, - в розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком вказане підвищення до пенсії було позивачеві виплачено.
Частиною 2 статті 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Управління Пенсійного Фонду України в Козятинському районі здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що згідно ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не за рахунок Пенсійного Фонду України, бюджет якого затверджує Кабінет Міністрів України, суд не вбачає протиправності в діях відповідача і не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 - 2007 роки, оскільки управління Пенсійного фонду України в Козятинському районі не може нести відповідальності по зобов’язаннях держави, фінансування яких держава не здійснювала.
Крім того, позивачі, звернувшись в суд із даними позовами в січні 2009 року пропустили річний строк для звернення до адміністративного суду, що встановлений ч.2 ст. 99 КАС України.
Доказів поважності причин пропуску зазначеного строку позивачі не надали, а їхні твердження про те, що про належні їм як дітям війни виплати їх повідомлено не було і про порушення їхніх прав їм стало відомо після висвітлення цієї проблеми в пресі у зв’язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року, суд вважає надуманими, оскільки в їхніх пенсійних посвідченнях в лютому-березні 2006 року були проставлені штампи із інформацією про те, що вони мають право на пільги, передбачені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»
Керуючись 158 - 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задойоленні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Козятинському районі про зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити недоплачену як дітям війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2007 роки в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Козятинський міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів, починаючи з 17 квітня 2009 року, заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
В разі подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подачі такої заяви.