Справа № 2-5467/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 січня 2011 року                                               Ленінський районний суд міста Луганська в складі:

Головуючого –судді Лібстера А.С.

при секретарі –Рубан М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго», треті особи –ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з  позовом в вимоги тим, що відповідно до протоколу засідання Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго»№ 32 від 28 квітня 2004 року був обраний виконуючим обов’язки голови Правління вказаного товариства. У цей же день, на підставі вказаного протоколу, Спостережною радою ВАТ «Луганськобленерго»зі ним, як з виконуючим обов’язки голови Правління вказаного товариства, було укладено Контракт, згідно якого позивач, як керівник, прийняв на себе зобов’язання  безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне управління (керівництво) товариством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження майна товариства та майна, що не увійшло до статутного фонду, а Спостережна рада –зобов’язання щодо створення необхідних умов для його роботи.  Суттєвим елементом умов для роботи позивача є забезпечення його житлом, оскільки власного житла у м. Луганську він не має, а його родина мешкає у м. Харкові. Тому, з метою забезпечення житлом позивача у м. Луганську, на засіданні Наглядової ради товариства 19 липня 2004 року  було прийнято рішення про надання дозволу Правлінню ВАТ «Луганськобленерго»на надання грошових коштів для придбання квартири позивачу, а додатковою угодою до контракту від 19 серпня 2004 року, останній було доповнено пунктом 3.7 , згідно якого ВАТ «Луганськобленерго»прийняло на себе  зобов’язання надати грошові кошти для придбання і подальшої безоплатної передачі у особисту власність позивача квартири у м. Луганську. На засіданні Правління  ВАТ «Луганськобленерго»15 вересня 2004 року було прийнято рішення дозволити керівництву товариства придбати для позивача та його родини (4 особи) окрему квартиру у м. Луганську житловою площею 54,6 м2, за цінами, що склалися на ринку нерухомості, у безпосередній близькості від роботи. 29 жовтня 2004 року ВАТ «Луганськобленерго»на підставі договору, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, придбало у м. Луганську квартиру АДРЕСА_1 16, житловою площею 38,0 м2, загальною площею 67,2 м2. На спільному засіданні адміністрації і профспілкового комітету ВАТ «Луганськобленерго», яке відбулося 19 листопада 2004 року, було прийнято рішення видати позивачу ордер на право заселення вказаної квартири з наступною приватизацією. Позивач за період мешкання у квартирі зробив у ній капітальний ремонт загальною вартістю приблизно 156 000 грн., а також перепланування, в наслідок яких житлова площа збільшилась на 1,3 м2, загальна площа –на 1,9 м2, та на момент звернення до суду із позовом складає 39,3 м2 та 69,10 м2, відповідно; окрім цього  в капітальній стіні ним було зроблено двірний проріз; дозвільні документи на перепланування до Луганського МКП БТІ у м. Луганську були надані у серпні 2007 року. Вказував на те, що з приводу безоплатної передачі спірної квартири у особисту (приватну) власність, звертався до Спостережної ради ВАТ «Луганськобленерго», проте його звернення були залишені відповідачем без відповіді. На звернення позивача до Управління житлово-комунального господарства Луганської міської ради, останнє надало відповідь про те, що приватизація спірної квартири можлива у випадку передачі цього об’єкта нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади м. Луганська. Звернення позивача до Спостережної ради ВАТ «Луганськобленерго»з питання про можливість передачі квартири у комунальну власність територіальної громади м. Луганська, було залишено без відповіді. Просить визнати з ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач підтримав зміст позовних вимог у повному обсязі, просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні позову.

Представник відповідача ВАТ «Луганськобленерго»в судовому засіданні позовні вимоги визнали повністю, пояснили, що, дійсно, однією із суттєвих умов прийняття на посаду позивача було надання йому у власність житлового приміщення, що було зафіксовано у рішенні Спостережної ради і в доповненнях до Контракту. У зв’язку із відсутністю у рішенні № 33 від 19 липня 2004 року конкретного порядку передачі у приватну власність спірної квартири, зокрема чи мала вона бути передана шляхом приватизації, чи за договором дарування або у інший спосіб, визначений цивільним законодавством, Правління товариства було позбавлено можливості належним чином виконати п. 3.7 контракту та передати вказану квартиру позивачу. Таким чином, товариство не виконало зобов’язання прийняті на себе за контрактом, укладеним із позивачем 28 квітня 2004 року. Позивач на даний час працює і продовжує виконувати покладені на нього за контрактом обов’язки.

Треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, проти задоволення позову не заперечували, суду надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає можливим задовольнити позовні вимоги, враховуючи наступне.

Як в встановлено у судовому засіданні, відповідно до протоколу засідання Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Луганськобленерго»№ 32 від 28 квітня 2004 року ОСОБА_1 було обрано виконуючим обов’язки голови Правління вказаного товариства.

28.04.2004 року на підставі вказаного протоколу, Спостережною радою ВАТ «Луганськобленерго»із позивачем, як з виконуючим обов’язки голови Правління вказаного товариства, було укладено Контракт.

Відповідно до п. 1.1 Контракту, позивач, як керівник, прийняв на себе зобов’язання  безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне управління (керівництво) товариством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження майна товариства та майна, що не увійшло до статутного фонду, а Спостережна рада –зобов’язання, щодо створення необхідних умов для роботи позивача.

Відповідно до додаткової угоди до контракту від 19 серпня 2004 року, було доповнено пунктом 3.7 наступного змісту: «ВАТ «Луганськобленерго»зобов’язується надати грошові кошти для придбання і подальшої безоплатної передачі у особисту власність Керівника квартири у м. Луганську».

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗПП України, особливою формою  трудового  договору  є  контракт,  в  якому строк його дії, права,  обов'язки  і  відповідальність  сторін  (в тому  числі  матеріальна),  умови  матеріального  забезпечення   і організації праці працівника, умови розірвання  договору,  в  тому числі дострокового, можуть встановлюватися  угодою  сторін.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на  розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони  мають  право  укласти договір,  в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів  цивільного  законодавства  про  договори,   елементи   яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, судом встановлено, що 28 квітня 2004 року між сторонами було укладено контракт, який за своєю природою є змішаним договором. У даному договорі містяться елементи різних договорів, а саме: трудового і цивільно-правового, а тому до правовідносин, що склалися між позивачем і відповідачем слід застосовувати у відповідних частинах положення актів  цивільного  законодавства  про  договори –трудового і цивільного.

Відповідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, положення контракту на виконання обов’язків голови Правління є обов’язковими для виконання сторонами.

Як було встановлено  судовому засіданні, контракт від 28 квітня 2004 року, укладений Спостережною радою ВАТ «Луганськобленерго»із позивачем, є чинним, ОСОБА_1 продовжує виконувати обов’язки голови Правління товариства.

15 вересня 2004 року відбулося засідання Правління ВАТ «Луганськобленерго». Відповідно до протоколу № 47, керівництву товариства було надано дозвіл придбати для ОСОБА_1 та його родини (4 особи) окрему квартиру у м. Луганську житловою площею 54,6 м2, за цінами, що склалися на ринку нерухомості та у безпосередній близькості від роботи, з наступною передачею такої квартири йому у приватну власність.

29 жовтня 2004 року ВАТ «Луганськобленерго»на підставі договору, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, придбало у м. Луганську квартиру АДРЕСА_1 16, житловою площею 38,0 м2, загальною площею 67,2 м2. 01 лютого 2005 року Луганське МКП БТІ здійснило державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за відповідачем.

На спільному засіданні адміністрації і профспілкового комітету ВАТ «Луганськобленерго», яке відбулося 19 листопада 2004 року, було прийнято рішення видати позивачу ордер на право заселення вказаної квартири з наступною приватизацією.

Таким чином, судом встановлено, що умови контракту позивачем були виконані належним чином та на даний час він продовжує виконувати обов’язки голови Правління товариства, тоді як відповідачем положення вказаного контракту в частині передачі квартири у приватну власність позивачу не виконані.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Таким чином, судом встановлено, що ВАТ «Луганськобленерго»було зобов’язано передати у приватну власність ОСОБА_1 спірну квартиру.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент передачі квартири і вселення до неї позивача і його родини, вказаний об’єкт нерухомого майна становив трикімнатну квартиру і складався із: коридору –1, площею 11, 5м2, вбиральні –2, площею 1,2 м2, ванної –3, площею 2,5 м2, жилої кімнати –4, площею 9,6 м2, комори –5, площею 0,6 м2, жилої кімнати –6, площею 11,6 м2, кухні –7, площею 8,0 м2, жилої кімнати –8, площею 16,8 м2, комори –9, площею 1,1 м2, комори –10, площею 1,2 м2, балкону –І, пр.. площею 3,1 м2.

За період мешкання у квартирі позивачем були зроблені капітальний ремонт (заміна вікон, дверей, підлога, системи опалення, водопостачання, електропостачання перепланування у вказаній квартирі, в результаті яких житлова площа збільшилась на 1,3 м2, загальна площа –на 1,9 м2; окрім цього в капітальній стіні було зроблено двірний проріз, що не заперечувалось сторонами.

Про той факт, що позивач користувався спірною квартирою, як своєю власністю, а відповідач не заперечував проти цього, свідчить те, що у серпні 2007 року МКП БТІ м. Луганська за заявою ВАТ «Луганськобленерго»було зареєстровано  дозвіл на перепланування.

Як було встановлено судом, на час розгляду справи житлова площа спірної квартири становить 39,3 м2, загальна –69,10 м2, до складу квартири входять: коридор 1 –площею 5,0 м2, коридор 2 –площею 4,4 м2, ванна кімната 3 –площею 4,3 м2, житлова кімната 4 –площею 11,4 м2, житлова кімната 5 –площею 11,4 м2, кухня 6 –площею 8,7 м2, житлова кімната 7 –площею 16,5 м2, комора 8 –площею 0,4 м2, холодна комора І –площею 1,2 м2, лоджія ІІ –площею 3,0 м2, лоджія ІІІ –площею 2,8 м2.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, тоді як відповідно до ч. 2 цієї статті, зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як було встановлено судом, пред’явлений ОСОБА_1 позов є позадоговірною вимогою власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності права власності на спірне майно, що не поєднана із вимогами про повернення майна із чужого незаконного володіння або усунення перешкод, не пов’язаного із позбавленням володіння. Вимоги, викладені у позовній заяві, спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником свого права розпорядження належним майном і виключення посягань на приналежне власнику майно шляхом підтвердження в судовому порядку факту приналежності спірного майна на праві власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Предметом спору по даній справі є визнання права власності на спірне майно, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання права є одним зі способів захисту цивільного права, таким чином, спосіб захисту оспорюваного права обраний ОСОБА_1 в межах засобів, визначених цивільним законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як було встановлено судом, право власності на спірну квартиру набуто позивачем правомірно, а тому вимоги про визнання права власності на майно є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Визнання права власності на спірну квартиру за позивачем не порушує прав відповідача і третіх осіб, зокрема представник відповідача у судовому засіданні вказував на наявність лише формальних перешкод у переході права власності на спірне майно до позивача.

Керуючись ст.ст. 9-1,  21 КЗПП України, ст.ст. 15, 16, 317, 328, 329, 392, 386, 526, 628, 629  ЦК України, ст. 3, 213, 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на АДРЕСА_1, житловою площею 39,3 м2, загальною площею 69,10 м2, до складу якої входять:коридор 1 –площею 5,0 м2, коридор 2 –площею 4,4 м2, ванна кімната 3 –площею 4,3 м2, житлова кімната 4 –площею 11,4 м2, житлова кімната 5 –площею 11,4 м2, кухня 6 –площею 8,7 м2, житлова кімната 7 –площею 16,5 м2, комора 8 –площею 0,4 м2, холодна комора І –площею 1,2 м2,  лоджія ІІ –площею 3,0 м2, лоджія ІІІ –площею 2,8 м2.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через районний суд протягом  десяти  днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя                                                                                                        А.С. Лібстер