УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р.                 с-ще Тиврів                         145/1817/24

2-н/145/295/2024

Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Іванець В. Д. , розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за послугу розподілу природного газу, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за послугу розподілу природного газу.

Звертаючись із заявою до суду, заявник просить стягнути заборгованість за послугу розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.п. 2 п. 1 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 "Про утворення та ліквідацію районів" у Вінницькій області утворено серед решти Вінницький район (з адміністративним центром у місті Вінниця) у складі територій Агрономічної сільської, Вінницької міської, Вороновицької селищної, Гніванської міської, Іллінецької міської, Липовецької міської, Літинської селищної, Лука-Мелешківської сільської, Немирівської міської, Оратівської селищної, Погребищенської міської, Стрижавської селищної, Сутисківської селищної, Тиврівської селищної, Турбівської селищної, Якушинецької сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Село Могилівка з дня набрання чинності вказаною Постановою 19.07.2020 входить до складу Вінницького району на території Гніванської міської громади у зв`язку з реорганізацією районів у Вінницькій області. Натомість до цієї зміни адміністративно-територіального устрою (до 19.07.2020) с. Могилівка було населеним пунктом у складі Жмеринського району Вінницької області.

Водночас, згідно з ч.3-1 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року №807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX".

Згідно зі ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Статтею 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як роз`яснено в п. 42 Постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07 лютого 2014 року до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Відтак, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Предметом позову у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

Проаналізувавши вказані норми, суд дійшов висновку, що заяву про видачу судового наказу подано з порушенням правил підсудності, оскільки нерухоме майно по якому утворилася заборгованість за послуги з розподілу природного газу знаходиться в с.Могилівка Гніванської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, тобто у межах територіальної юрисдикції Жмеринського міськрайонного суду.

З огляду на викладене, відсутні підстави для видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Згідно з ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

       Враховуючи наведене та керуючись статтями 30, 162, 164, 165, 166 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Вінницької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за послугу розподілу природного газу.

Роз`яснити заявнику, що в даному випадку відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Розділом ІІ Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцять днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Іванець В. Д.