Справа № 392/1308/24

Провадження № 2/392/602/24

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

       07 жовтня 2024 року                                                м. Мала Виска

       Суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області Назаренко К.П., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНФОРД КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

01.08.2024 позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.08.2024 позовну заяву залишено без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст. 95, 175, 177 ЦПК України.

21.08.2024 позивачем отримано копію ухвали від 06.08.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.

27.08.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача про усунення недоліків, однак, насправді, недоліки так і не було усунуто.

В ухвалі від 06.08.2024 зазначалося, що відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

На її виконання суду надано копію опису до рекомендованого листа на ім`я ОСОБА_1 , однак дана дія не є належним і повним виправленням недоліку, вказаному в ухвалі від 06.08.2024.

У правовому висновку Верховного Суду у справі № 916/2110/20 від 20.12.2020 вказано: «3.3. ...Відповідно до пункту 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

З наведеного убачається, що звертаючись до суду із позовом, на позивача покладений обов`язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. Саме зазначення такого номеру є обов`язковим для виконання вимог ГПК України про належне надсилання позовної заяви та документів іншій стороні…

3.4. ... залишаючи позовну заяву АТ "Одесаобленерго" без руху, Господарський суд Одеської області вказав на те, що опис вкладення від 21.07.2020 не містить номеру поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення позову з доданими документами з описом вкладення відповідачу…

Верховний Суд зауважує, що оскільки позивачем додано опис вкладення у цінний лист, який не відповідає вимогам пункту 61 Правил, суди попередніх інстанцій вірно вказали на те, що він не може бути взятий до уваги як належний та допустимий доказ надсилання копії позовної заяви відповідачу. Тобто, без виконання усіх вимог щодо порядку надсилання позовної заяви, Господарський суд Одеської області був позбавлений можливості визнати належним надіслання відповідної копії заяви відповідачу.

Правові висновки щодо необхідності наявності номеру поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист, на що вірно звернув увагу апеляційний господарський суд, викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15 та від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16".

В описі до рекомендованого листа форми 107 на ім`я ОСОБА_1 , що доданий позивачем до заяви про усунення недоліків, в графі "вкладення до (найменування поштового відправлення, номер*)» зазначено «рекомендований лист», однак не наведено власне номеру поштового відправлення, хоча його необхідність прямо передбачена вказаною формою, зокрема приміткою внизу бланку: «*номер поштового відправлення зазначається на опису, що видається відправнику». Оскільки опис вкладення не містить номеру поштового відправлення, це унеможливлює ідентифікацію наданої послуги з відправлення позову з доданими документами з описом вкладення відповідачу. Тому він не може бути взятий до уваги як належний та допустимий доказ надсилання копії позовної заяви відповідачу. Таким чином цей недолік позовної заяви не можна вважати усунутим.

Також в ухвалі від 06.08.2024 зазначалося, що всі адреси учасників процесу наведені у неналежній формі, яка встановлена підпунктом 2, п.36 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ № 270 від 05.03.09. Тож фактично невиконаною є вимога п. 2 ч. 1 ст. 175 ЦПК України щодо вказування у позовній заяві місцезнаходження або місця проживання (перебування) учасників справи.

Позивач відмовився надати відомості про місцезнаходження або місця проживання (перебування) учасників справи в належній формі, посилаючись на наступне.

«Пунктом 1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ №270 від 05.03.09, визначено, що ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Згідно до пп.2) п.32 зазначених правил:

«Поштове відправлення, поштовий переказ супроводжує така інформація, що надається відправником або зазначається на поштовому відправленні, якщо обов’язковість її надання (зазначення на поштовому відправленні) встановлена оператором поштового зв`язку:…

2). поштова адреса: найменування        вулиці        (проспекту,        бульвару,        провулку        тощо),        номер        будинку, квартири/офісу;

найменування населеного пункту, району, області (крім поштових переказів); поштовий індекс;

країна призначення.

Оператор поштового зв`язку самостійно визначає спосіб надання відправником зазначеної інформації або спосіб зазначення такої інформації на поштовому відправленні, а також може визначати інші відомості, надання яких (зазначення яких на поштовому відправленні) для відправника обов`язкове.»

Таким чином у даному пункті лише перераховані обов`язкові атрибути поштової адреси, які повинні бути зазначені відправником на поштовому відправленні, але не встановлена їх обов`язкова послідовність. Натомість зазначено, що оператор поштового зв`язку самостійно визначає спосіб надання відправником зазначеної інформації або спосіб зазначення такої інформації на поштовому відправленні.

Таким чином, даний нормативно-правовий акт не регламентує послідовність написання обов`язкових елементів (атрибутів) поштових адрес. Також згідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Жодних вимог щодо зазначення поштової адреси дана стаття ЦПК України не містить.

Крім того, вважаємо, що вищезазначені Правила не встановлюють порядок здійснення цивільного судочинства та не регулюють пов`язані з цим суспільні правовідносини. Натомість згідно ч.1 ст.1 ЦПК України саме цей акт визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного вважаємо, що зазначення у позовній заяві місцезнаходження позивача та місця проживання відповідача не в певній послідовності, але із вказівкою всіх необхідних елементів поштової адреси, які дають змогу повністю достовірно ідентифікувати місцезнаходження або місце проживання учасників справи не є порушенням п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України і не перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Додатково хочемо наголосити, що згідно з усталеною практикою Верхового Суду суд не повинен тлумачити положення процесуального законодавства у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя, адже наведене неодноразово було предметом розгляду в Європейському суді з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», Серії A № 333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви № 38366/97, № 38688/97,

№ 40777/98, № 40843/98, № 41015/98, № 41400/98, № 41446/98, № 41484/98,

№ 41487/98, № 41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pеrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява № 3256-57) Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи».

В заяві про усунення недоліків позивач повторно навів адреси учасників процесу у форматі, що діяв до 2009 року.

Суду важко зрозуміти, як вимога надати адреси учасників процесу у належній формі є перешкодою в доступі до правосуддя і який стосунок мають вказані рішення Європейського суду з прав людини до принципового бажання позивача не виконувати вимоги суду щодо дотримання стандартів вказування адрес. Позиція позивача, що нібито елементи місцезнаходження (місця проживання) учасників процесу можна вказувати у довільній хаотичній формі на розсуд заявника, не підтверджуються діючими нормативно-правовими актами.

Вимога дотримання відповідної форми, зокрема, закріплена у ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 № 144 положення якого поширюються на всі без винятку органи державної влади, місцевого самоврядування та юридичних осіб незалежно від форми власності (п. 1.1) п. 5.6: «Реквізити поштової адреси зазначають згідно з постановою Кабінету Міністрів України [7] у такій послідовності: назва вулиці, номер будинку, номер корпусу чи офісу (за потреби), назва населеного пункту, району, області, поштовий індекс.

Якщо місцезнаходження юридичної особи відрізняється від адреси фактичного здійснення діяльності чи розміщення офісу, у довідкових даних допустимо зазначати дві адреси: юридичну (зазначену в ЄДРПОУ) та фактичну (для листування)».

Також треба брати до уваги мету, з якою закон зобов`язує позивача наводити у позовній заяві місцезнаходження (місця проживання) учасників процесу. Ця мета полягає у інформуванні суду, за якими поштовими адресами належить надсилати судові виклики і повідомлення, згідно цивільно-процесуального законодавства. І недотримання стандартів вказування поштових адрес може призвести до порушення прав учасників цивільного процесу на отримання інформації, внаслідок помилок в поштових реквізитах, допущених через нехтування іншими учасниками процесу обов`язку навести їх належним чином.

Суд дійшов висновку, що жоден з недоліків, які стали причиною залишення позовної заяви без руху, усунутий не був.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст.ст. 185, 260, 261 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САНФОРД КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вважати неподаною та повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                                                                                 К. П. НАЗАРЕНКО