Справа № 953/8343/24

Провадження № 1-кп/953/1064/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року                                                                 м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12024221130000950 від 10.06.2024 року, за обвинуваченням:

        ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює комірником у приватній фірмі «Ізолон», зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-15 серпня 2024 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки,

       у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, введеного на всій території України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року і неодноразово продовженого, останній раз – 14 травня 2024 року Указом Президента України №271/2024 від 06 травня 2024 року, затвердженого Законом України №3684-ІХ від 08 травня 2024 року, вчинив крадіжку за таких обставин.

09 червня 2024 року приблизно о 19:00 год., коли обвинувачений перебував у салоні краси « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованому по АДРЕСА_2 , в нього раптово виник злочинний умисел на протиправне таємне заволодіння чужим майном. Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння у виді заподіяння майнової шкоди і бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою незаконного збагачення, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, взяв зі столу мобільний телефон марки Iphone, модель 14 ProMax, IMEI-1  НОМЕР_1 , IMEI-2 НОМЕР_2 , у силіконовому чохлі блакитного кольору, який належить ОСОБА_6 . Вартість телефона згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/16791-ТВ від 15 липня 2024 року становить 31 233 грн. 33 коп, а вартість чохла «Silicone Case Square для Iphone 14 ProMax Light Blue» – 106 грн. 67 коп.

З викраденим майном обвинувачений покинув місце злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, і завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 31 340 грн.

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Пояснив суду, що 09 червня 2024 року він із дружиною був у місті. Поки дружина робила покупки, він зайшов у салон «Ірис», оскільки там була перукарня, він планував постригтися і попередньо дізнатися ціни. У салоні нікого не було, а на столі ОСОБА_4 побачив залишений без нагляду мобільний телефон. Узяв його, не подумавши, навіщо це робить, і вийшов з приміщення. Викрадене майно приніс додому. Дружина, дізнавшись про це, дуже його сварила, він і сам одразу пошкодував про скоєне і хотів повернути ґаджет власнику. Проте не встиг цього зробити, оскільки наступного ранку до нього додому прибули працівники поліції. Він одразу добровільно видав їм телефон, який у подальшому було повернено потерпілій, й остання не має до нього жодних претензій. Про вчинене дуже шкодує і щиро кається. Просив суд призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, зобов`язуючись у разі застосування ст. ст. 75, 76 КК України не вчиняти нових правопорушень і виконувати всі покладені на нього судом обов`язки.

Потерпіла ОСОБА_6 викликалася у судове засідання з завчасним повідомленням про дату, час і місце розгляду справи, однак до суду не з`явилася. Подала письмову заяву, у якій: просить проводити судовий розгляд без її участі; не наполягає на допиті її як потерпілої, а також допиті свідків і дослідженні доказів щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення; не заперечує проти проведення судового розгляду за скороченою процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК України; підтверджує добровільність власної позиції і роз`яснення їй правових наслідків застосування відповідної процедури – що у цьому разі вона буде позбавлена права оскаржувати обставини, які не досліджувалися у судовому засіданні, в апеляційному порядку; зазначає, що від пред`явлення цивільного позову відмовляється, оскільки не має до ОСОБА_4 ні матеріальних, ні моральних претензій; щодо призначення обвинуваченому покарання покладається на розсуд суду.

Отримання потерпілою від слідчого вилученого у ОСОБА_4 мобільного телефона підтверджено написаною нею зберігальною розпискою, поданою стороною обвинувачення і дослідженою у судовому засіданні.

За результатами допиту обвинуваченого у судовому засіданні суд переконався, що він правильно розуміє зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, і повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення у зазначені в обвинуваченні час, місці і спосіб. Цих обставин не оспорюють і інші учасники судового провадження, і суд не має жодних сумнівів у добровільності й істинності їх позицій.

Враховуючи наведене суд, з`ясувавши думку учасників процесу щодо порядку судового розгляду, роз`яснив їм процесуальні наслідки застосування скороченої процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме, що у цьому разі вони будуть позбавлені можливості оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, а також оскаржувати вирок до суду вищої інстанції з підстав недослідження судом доказів.

За таких обставин суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і розглядає справу у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують особу ОСОБА_4 , а також документів щодо речових доказів і процесуальних витрат.

Суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення в обсязі пред`явленого обвинувачення і кваліфікує його дії, які полягали у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, за ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання щодо обрання обвинуваченому виду, міри покарання і порядку його відбування, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Як унормовано п. 3 ч. 1 ст. 65 цього Кодексу, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно з частиною 2 цієї статті особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання новим кримінальним правопорушенням.

На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні від 16 жовтня 2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ окреслив умови, за яких призначене судом покарання може вважатися пропорційним. Для цього воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити для людини особистий надмірний тягар (п. 38).

Призначаючи  ОСОБА_4 захід примусу, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.  4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, проте за обставин даної справи не завдало потерпілій тяжкої шкоди і непоправних наслідків у зв`язку з поверненням їй мобільного телефона через нетривалий час після викрадення. Конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення не підвищують його суспільної небезпеки порівняно з типовими діяннями, що кваліфікуються за відповідною нормою закону про кримінальну відповідальність.

Суд враховує відомості, що характеризують ОСОБА_4 з точки зору потенційної суспільної небезпеки: на час вчинення кримінального правопорушення не мав судимостей, не погашених в установленому законом порядку, проте фактично у минулому притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України (вирок Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2008 року), а також за ч. 1 ст. 185 цього Кодексу (вирок Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2010 року), відбував покарання у місцях позбавлення волі. Крім цього, вироком Московського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2024 року, ухваленим після вчинення обвинуваченим злочину, інкримінованого йому в цій справі, ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки за діяння, скоєне до крадіжки у потерпілої ОСОБА_6 .

Бере суд до уваги і дані, які характеризують обвинуваченого у загальносоціальному плані, а саме, що ОСОБА_4 одружений, має родину, утримує малолітню доньку – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно працевлаштований, на диспансерних психіатричному і наркологічному обліках не перебуває, не має негативних характеристик за місцем проживання і роботи.

Як обставини, що пом`якшують покарання, суд відповідно до вимог ст. 66 КК України враховує повне визнання ОСОБА_4 своєї винуватості і щире каяття, що виразилося у належній критичній оцінці у судовому засіданні своєї протиправної поведінки, її осуді і бажання виправити ситуацію, що склалася.

Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання, суд за результатами судового розгляду не встановив.

Таким чином, з огляду на конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, які б підвищували його суспільну небезпеку у межах даної кримінально-правової кваліфікації, те, що потерпілій не завдано реальної тяжкої шкоди, у зв`язку з чим ОСОБА_6 не має до обвинуваченого жодних претензій і не наполягає на призначенні суворого покарання, суд вважає за необхідне і можливе застосувати щодо ОСОБА_4 захід примусу у виді позбавлення волі у мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Оскільки цим вироком, ухваленим після вироку Московського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2024 року, ОСОБА_4 засуджується за кримінальне правопорушення, вчинене до ухвалення згаданого вироку, покарання, призначені за цими вироками, підлягають складанню за правилами розірваної сукупності кримінальних правопорушень, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України,

Положення ст. 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями у справах даної категорії при призначенні покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк до п`яти років звільнити винну особу від його відбування з випробуванням за наявності підстав для висновку про можливість виправлення особи без відбування заходу примусу.

Враховуючи один епізод злочинної діяльності, те, що кримінальне правопорушення не завдало непоправних наслідків, ОСОБА_4 повністю визнав винуватість у його вчиненні, щиро розкаявся, має сім`ю – дружину та малолітню дитину, займається суспільно корисною працею, на час скоєння злочину обвинувачений не мав непогашених судимостей, після звільнення з місць позбавлення волі у 2012 році не вчиняв протиправних діянь упродовж майже 12 років, що свідчило про наявність мети виправлення і спрямованість на її досягнення, обставини, що обтяжують покарання, відсутні, суд дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання. Зазначене дає підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбування заходу примусу з випробуванням. Водночас, беручи до уваги фактичне притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності у минулому і відбування покарання у місцях позбавлення волі, суд встановлює йому іспитовий строк максимальної тривалості з покладенням обов`язків, передбачених частинами 1 і 3 статтею 76 КК України, які вважає необхідними і достатніми для належного контролю і корекції його поведінки.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням судової товарознавчої експертизи (висновок експерта № СЕ-19/121-24/16791-ТВ від 15.07.2024 року), у сумі 2 271 гривень 84 копійки відповідно до вимог частини другої статті 124 Кримінального процесуального кодексу України суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Клопотання про обрання запобіжного заходу сторона обвинувачення не заявляла, а тому дане питання судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, за які ОСОБА_4 засуджено цим вироком та вироком Московського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2024 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Речовий доказ – мобільний телефон марки Iphone, модель 14 ProMax, IMEI-1  НОМЕР_1 , IMEI-2 НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишити у володінні потерпілої як законної власниці.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13 червня 2024 року у справі № 953/5159/24 (провадження № 1-кс/953/4232/24).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта (висновок № СЕ-19/121-24/16791-ТВ від 15.07.2024 року), у сумі  2 271 гривень 84 копійок.

Вирок може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, – після ухвалення остаточного рішення судом апеляційної інстанції.

Учасникам судового провадження вручити копію вироку.

Головуюча суддя                                                 ОСОБА_1