П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И        

Справа № 936/1065/24

       03 жовтня 2024 року селище Воловець

       Суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Софілканич О.А., розглянувши матеріали, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

        ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,

                                В С Т А Н О В И Л А:

       Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 16.08.2024 о 15:30 годині, уповноваженою посадовою особою - начальником відділу активних заходів головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону, під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який спільно з громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в умовах військового стану здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України у складі групи осіб.

       Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.9, ст.12 Закону України "Про державний кордон України", тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП.

        ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. 30.09.2024 від його представника адвоката Талалай М.О. надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що вину ОСОБА_1 не визнає та просить суд закрити провдження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

       Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу наступного висновку.

       Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

       Частиною 2 статті 7 та статтею 245 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного і об`єктивного з`ясування всіх обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення.

       Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративним правопорушенням є, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з таких порушень.

       Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.

       Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

       Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

       Згідно з статтею 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

       Пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

       Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

       Відповідно до ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

       З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він разом з друзями 16.08.2024 їхали на відпочинок до Закарпатської області з поверненням того ж дня до Івано-Франківської області, де в селі Верховина у них було заброньовано житло на 2 доби (з 16.08.-18.08.2024). Наміру перетинати державний кордон України ні в законний, ні в незаконний спосіб ні він, ані його знайомі не мали, однак прикордонники проігнорували зазначені пояснення.

       На підтвердження вини ОСОБА_1 суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №251343 від 16.08.2024, дослідивши який суд констатує, що він не містить відомостей про конкретні дії чи бездіяльність ОСОБА_1 , які б містили ознаки об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення.

       В матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази, передбачені ст. 251 КУпАП, в підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення: показання/пояснення свідків, відео-, аудіо матеріали, речові докази тощо.

       Частиною 3 ст. 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

       Враховуючи зазначені принципи, слід констатувати, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не може перебирати на себе функції захисту чи обвинувачення у справі, зокрема самостійно відшуковувати докази, змінювати фабулу інкримінованого правопорушення, викладену в протоколі (висувати обвинувачення чи змінювати його) тощо. Натомість суддя, в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі поданих доказів встановлює фактичні обставини, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та встановлює наявність складу адміністративного правопорушення відповідно до формулювання інкримінованого правопорушення (обвинувачення) викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, яке повинно відповідати диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративне правопорушення.

       Суддя констатує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить опису місця й способу вчинення інкримінованого правопорушення, тобто де саме поза пунктом пропуску через державний кордон та з якою країною ОСОБА_1 спільно з іншими громадянами було вчинено спробу його перетину та з використанням яких засобів.

       З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України на території населеного пункту Нижні Ворота Мукачівського району, Закарпатської області, який відповідно до Переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1199 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2021 р. № 890), не відноситься до контрольованих прикордонних районів.

       Також суддя зауважує, що схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування «Контрольного посту» відділу прикордонної служби, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, показань свідків, речових доказів чи взагалі будь-яких інших доказів, які б об`єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій спрямованих на перетин кордону, що ставиться йому у провину, суду не надано.

       Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

       Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення установлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

       Враховуючи відсутність належних, достатніх та допустимих доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок про існування події правопорушення в об`єктивній дійсності, зважаючи на те, що місце стверджуваного вчинення спроби незаконного перетину державного кордону є значно віддаленим від кордону, приймаючи до уваги пояснення ОСОБА_1 про перебування в селі Нижні Ворота Закарпатської області з метою відпочинку та неспростування таких письмовими доказами, доданими до протоколу, суддя доходить висновку про відсутність події правопорушення та відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

       Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП відсутність події та складу адміністративного правопорушення має наслідком закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

       На підставі наведеного, провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

       Керуючись ст. ст.247 п. 1, 283-285, 287-294 КУпАП, суддя

                               П О С Т А Н О В И Л А:

       Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

       Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

       Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

             Суддя                                                     Софілканич О. А.