У Х В А Л А

        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

1 квітня 2011 року                                                                         м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 вересня 2010 року у справі за позовом житлово-будівельного кооперативу (далі – ЖБК) “Дніпровський-2” до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація, про виселення без надання іншого житлового приміщення,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У жовтні 2009 року ЖБК “Дніпровський-2” звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідачкою на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 8 жовтня 2001 року             № 79 було отримано ордер на право зайняття службового житлового приміщення, яке перебуває у його власності, - однокімнатної квартири АДРЕСА_1, сім’єю з двох осіб – нею та її сином                       ОСОБА_5 Рішеннями місцевого суду від 24 квітня 2002 року та від 3 червня 2003 року визнано вказані вище: розпорядження, у частині надання ОСОБА_4 вищевказаної службової квартири, та ордер – недійсними, проте відповідачі до цього часу проживають у спірному житловому приміщенні.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 у трудових відносинах з ЖБК “Дніпровський–2” ніколи не перебувала, документи на право заняття нею та її сином службового приміщення у судовому порядку визнані недійсними та їх проживання у спірному житловому приміщенні порушує його права, як власника, просив виселити їх з указаної службової квартири без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 вересня 2010 року, позов ЖБК “Дніпровський-2” задоволено та виселено ОСОБА_4 й                    ОСОБА_5 зі службового житлового приміщення – квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко