У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Д.Д. Луспеник, Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника – ОСОБА_5 на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2010 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, треті особи: Тур'я-Реметівський психоневрологічний інтернат, Тур'я-Реметівська сільська рада Перечинського району Закарпатської області, про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що їй та її двоюрідному брату, недієздатному ОСОБА_7, який з 15 квітня 2004 року перебував на повному державному утриманні в Тур'я-Реметівському психоневрологічному інтернаті, й опікуном якого, згідно рішення виконавчого комітету Тур'я-Реметівської сільської ради Перечинського району Закарпатської області № 94 від 20 грудня 2007 року, виступав ОСОБА_4, належала квартира АДРЕСА_1. Згідно з договором купівлі-продажу від 28 лютого 2008 року квартиру було відчужено за 100 тис. грн., а кошти розподілено між нею – у розмірі 25 тис. грн., та її недієздатним братом – 75 тис. грн. Кошти, які належали брату, які були перераховані за належні йому ѕ частини зазначеної квартири, передані на зберігання до товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк (далі ТОВ КБ) “Коопінвестбанк”. Після смерті ОСОБА_7, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вона звернулась з заявою про прийняття спадщини за померлим двоюрідним братом, а саме – коштів від продажу квартири, проте виявилось, що на підставі заяви про видачу готівки від 2 червня 2009 року кошти отримав опікун померлого – ОСОБА_4 та розпорядився ними, а вона успадкувала лише 7 765 грн., що залишилися на вказаному банківському рахунку.
Посилаючись на те, що відповідач, отримуючи кошти з рахунку свого підопічного, - ОСОБА_7, після його смерті і знаючи про це - не мав відповідних повноважень, просила стягнути з нього 65 235 грн. матеріальної шкоди, 625 грн. 35 коп. інфляційних витрат. Крім того, оскільки неправомірними діями відповідача їй було завдано моральних страждань, просила стягнути 10 тис. грн. моральної шкоди.
Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 на її користь 65 887 грн. 35 коп. матеріальної шкоди; вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 вересня 2010 року мотивувальну частину рішення суду першої інстанції змінено та виключено посилання на норму ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 та його представник – ОСОБА_5 просять скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника – ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2010 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д.Д. Луспеник
Жайворонок Т.Є.
Лященко Н.П.