У Х В А Л А

        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

1 квітня 2011 року                                                                    м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Лященко Н.П.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від    5 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до судді Жовтневого районного суду                      м. Дніпропетровська Маймура Фелікса Федоровича про визнання такими, що потерпіли від рішень судді

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У липні 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звернулись до апеляційного суду Дніпропетровської області з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 13 грудня 2006 року суддею Жовтневого районного суду Дніпропетровської області Маймуром Ф.Ф. постановлена ухвала про відкриття провадження у справі № 2-4515/06 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, треті особи: Перша державна нотаріальна контора м. Дніпропетровська, приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу: ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання права власності, визнання частково недійсними договору дарування й купівлі-продажу, та визнання довіреності й угоди недійсними. Вказаною ухвалою було накладено арешт на спірне нерухоме майно до закінчення розгляду справи. Справа у судах розглядалась неодноразово й ухвалою цього ж суду від 7 червня 2010 року заяву ОСОБА_4 задоволено й скасовано арешт.

Вважаючи, що ухвали постановлені завідомо незаконні, посилаючись на порушення суддею Маймуром Ф.Ф. вимог цивільного та цивільного процесуального законодавства України та те, що протягом тривалого часу вони були позбавлені права володіння, користування та розпорядження належним їм майном, просили визнати їх такими, що потерпіли від прийняття умисних і незаконних рішень суддею у вказаній вище справі.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 липня 2010 року позовну заяву повернуто позивачам на підставі вимог ст. 115 ЦПК України для подання до належного суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять скасувати постановлену апеляційним судом ухвалу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до будь-якого іншого суду апеляційної інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувану судову ухвалу постановлено з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що згідно зі ст. 107 ЦПК України всі справи розглядаються районними судами як судом першої інстанції. Апеляційний суд не є судом першої інстанції і позивачі до цього суду звернулись не в порядку визначення підсудності, а як до суду першої інстанції, що законом не передбачено.  

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судову ухвалу без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України    

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.    

Судді: Д.Д. Луспеник

М.І. Балюк

Н.П. Лященко