ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 березня 2011 р.                                                                                    № 8/97  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г.,

суддів:Владимиренко С.В. - доповідач,

Мележик Н.І.,

розглянув

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2010р.

у справі№8/97

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Львівцентробуд"

до1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана"

провизнання недійсними договорів,

Розпорядженням секретаря першої судової палати Кота О.В. від 21.03.2011р. №03.07-05/217 у зв’язку з відрядженням судді Подоляк О.А., виходом з відпустки судді Мележик Н.І. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий –Дунаєвська Н.Г., судді Владимиренко С.В., Мележик Н.І.

За участю представників:

-          позивача: Костич О.І., дов. б/н від 22.03.2011р.;

-          відповідача1: не з'явилися;

-          відповідача2: Хом'як О.Г., дов. №1 від 21.03.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівцентробуд" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана" про визнання недійсними попереднього договору від 26.05.2006р., договору купівлі-продажу від 29.05.2006р. та договору підряду на виконання проектних робіт від 29.05.2006р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.09.2010р. у справі №8/97 (суддя Гутьєва В.В.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2010р. у справі №8/97 (колегія суддів у складі головуючого судді Р.Марко, суддів С.Бойко, Т.Бонк) апеляційну скаргу  ТОВ "Львівцентробуд" задоволено. Рішення господарського суду Львівської області від 23.09.2010р. у справі №8/97 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов ТОВ "Львівцентробуд" задоволено. Визнано недійсним попередній договір від 26.05.2006р.; договір купівлі-продажу від 29.05.2006р. та договір підряду на виконання проектних робіт від 29.05.2006р. Судові витрати за розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанціях у розмірі 85грн. за подання позову; 118грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та  42,5грн. за подання апеляційної скарги, покладено на ТОВ "Світлана".

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світлана" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2010р. у справі №8/97, а рішення  господарського суду Львівської області від 23.09.2010р. у справі №8/97 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, 22.02.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівцентробуд" (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) було укладено договір №22/02-1 купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця об'єкт нерухомості, який є спорудою малої архітектурної форми - кафе-бар "Мальва" разом з надвірними дерев'яними прибудовами та огорожею (надалі - об'єкт). Загальна вартість об'єкта, який є предметом договору - 50000грн. без ПДВ.

З договірних умов, визначених сторонами п.1.8, 2.2, 2.3 даного договору судами попередніх інстанцій з’ясовано, що право власності на об'єкт купівлі-продажу переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта нерухомості. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін в триденний термін після повної оплати вартості предмету договору. Продавець зобов'язаний передати покупцеві об'єкт купівлі-продажу, визначений п.1.1 договору, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту повної оплати вартості об'єкта нерухомості, а також оригінали та копії документів, які посвідчують його попередню експлуатацію. Покупець зобов'язаний прийняти об'єкт купівлі-продажу від продавця та здійснити його оплату в строки та порядку, передбачені умовами договору

Судом першої інстанції вказано, що за умовами п.2.4 договору продавець протягом вказаного строку не має права розпорядження (відчуження у будь-якій формі) предметом договору.

За умовами п.3.2 договору, оплата вартості об’єкта нерухомості повинна бути здійснена протягом двох років з моменту підписання даного договору.

Як з’ясовано попередніми судовими інстанціями, позивачем проведено часткову оплату за договором від 22.02.2006р. №22/02-1 на суму 40000грн. за платіжним дорученням №285 від 03.10.2007р.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 26.05.2006р. між відповідачем1 (продавець) та відповідачем2 (покупець) було укладено попередній договір, за умовами п.1.1 якого сторони зобов'язалися в майбутньому укласти дві цивільно-правові угоди (договори), предметом яких буде відчуження будівлі (малої архітектурної форми) за адресою м. Львів, вул.Ак. Лазаренка, 1-3, яка належить на праві власності фізичній особі —підприємцю ОСОБА_1, з метою уступки першочергового права довгострокової оренди вказаної земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля, у Львівської міської ради з правом подальшого будівництва, а також виготовлення повного пакету документів, необхідних для здійснення такого будівництва. На виконання попереднього договору від 29.05.2006 р. сторони уклали договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості та договір підряду на виконання проектних робіт.

З договірних умов, визначених сторонами п.1.6, 1.7 договору купівлі-продажу судами попередніх інстанцій з’ясовано, що (відповідач 1) володіє об’єктом купівлі-продажу на праві власності відповідно до ст.ст.328, 331 ЦК України, які передбачають підстави набуття права власності та новостворене майно, збудоване з використання її власних матеріалів. Продавець гарантує покупцеві те, що об’єкт купівлі-продажу, який є предметом договору, а саме споруда малої архітектурної форми кафе-бар "Мальва" разом з надвірними дерев’яними прибудовами, а також огорожею належить виключно йому на праві приватної власності, даний об’єкт не є предметом спору, на нього відсутні будь-які права третіх осіб, він не перебуває у заставі, на нього не накладено будь-яких арештів, а також будь-яких заборон на відчуження.

При цьому, місцевим господарським судом зазначено, що відповідач-1 застерігає у договорі від 29.05.2006р. відсутність будь-яких прав третіх осіб на об’єкт купівлі-продажу, який є предметом спірного договору, у т.ч. укладення договору від 22.02.2006р., який станом на 29.05.2010р. не був розірваний.

Поряд з цим, судом першої інстанції з’ясовано, що за умовами п.2.2 договору купівлі-продажу від 29.05.2006р. продавець зобов’язаний передати покупцеві об’єкт купівлі-продажу, визначений п.1.1, протягом 3 календарних днів з моменту підписання даного договору відповідно до акту приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін, а також оригінали та копії документів, які посвідчують його попередню експлуатацію.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги висновок №2722 спеціаліста з судово-технічної експертизи реквізитів документів Гопаненко О.М. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04.07.2008р., з огляду на його виготовлення за дорученням позивача, а не суду на підставі відповідної ухвали, відповідь спеціалістом надана на питання, поставленні позивачем, а не судом всупереч ст.ст.41, 42 ГПК України. Поряд з цим, судом апеляційної інстанції вказано, що цей висновок, зроблений спеціалістом з судово-технічної експертизи реквізитів документів Гопаненко О.М. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз жодним чином не спростовує та не підтверджує доводи сторін, так як встановити абсолютний час нанесення штрихів друкованих текстів, підписів і відтисків печаток у досліджуваному договору даті, вказаній у тексті договору, а саме: 22.02.2006р. не видається можливим з причин відсутності науково обґрунтованих та апробованих методик та необхідного обладнання.

При цьому, судами попередніх інстанцій з висновку криміналістичної судово-технічної експертизи №10355 по господарській справі №8/97 від 12.02.2009р., складеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, за результатами експертного дослідження примірника договору купівлі-продажу від 22.02.2006р. №22/02-1, належного позивачу, зазначено, що відтиск круглої печатки позивача на договорі №22/02-1 нанесено у період з 20.07.2007р. по 08.11.2007р.; час виготовлення договору №22/02-1 не відповідає даті, вказаній на ньому; вказаний договір купівлі-продажу виготовлений в період з 20.07.2007 р. по 08.11.2007р.

Пославшись на вказаний висновок, вказав про відсутність належних доказів наявності порушення вимог ст.203 ЦК України при укладені оспорюваних позивачем договорів, суд першої інстанції відмовив позивачу у позові.

Натомість суд апеляційної інстанції з таким висновком місцевого господарського суду не погодився, оцінив вказаний висновок криміналістичної судово-технічної експертизи, суд апеляційної інстанції не прийняв його в обґрунтування невідповідності моменту основним ознакам, які дозволили експерту зробити висновок, що дата виготовлення договору купівлі-продажу не відповідає даті, вказаній на ньому, була наявність "крапки-марашки" у двох місцях на відбитку печатки, проте експертом не було встановлено причину появи цієї ознаки: чи це є випадкове забруднення, яке носить часову ознаку; чи це є дефект печатки; відсутність у даному випадку його на інших відбитках може пояснюватися різним натиском при нанесенні відбитку-печатки. Судом апеляційної інстанції вказано, що експертом для обґрунтованого висновку не було досліджено ні самої печатки, ні зразків, які штучно могли бути підібрані під дату, яку доводить (спростовує) протилежна сторона. При цьому, судом апеляційної інстанції вказано, що дослідження конкретних дат, в період яких був виготовлений даний договір, не здійснювалося, висновки експерта відносно цього відсутні. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу, що об'єктом дослідження експерта був лише один примірник договору купівлі-продажу, наданий позивачем.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції з пояснень відповідача1, що не заперечувалося позивачем, з’ясовано, що 22.02.2006р. відповідачем1 було передано директору позивача Мозілю М.Г. проект договору купівлі-продажу №22/02-1 в двох примірниках, які були підписані та скріплені печаткою відповідача1, після ознайомлення з яким 22.02.2006р., Мозіль М.Г., погодившись з його умовами, повернув, підписаний та скріплений печаткою, один примірник договору відповідачу1.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що 22.02.2006р. позивачем було прийнято усі умови, викладені в запропонованому відповідачем1 договорі купівлі-продажу, внаслідок досягнення сторонами в цей день згоди з усіх істотних умов договору в належній формі, з підписанням уповноваженими особами та скріпленням печатками примірника цього договору відповідача1, із зазначенням про дотримання сторонами приписів ч.3 ст.181 ГК України, ч.1 ст.638 ЦК України.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання недійсними попереднього договору від 26.05.2006р., договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 29.05.2006р. та договору підряду на виконання проектних робіт від 29.05.2006р. внаслідок порушення відповідачем1 на момент укладення оскаржуваних договорів п.2.4 договору від 22.06.2006р.

Судом апеляційної інстанції з’ясовано, що вказані договори за своїм змістом спрямовані на досягнення єдиної мети, яка полягає у набутті відповідачем2 права користування земельною ділянкою під малою архітектурною формою з метою подальшого на ній будівництва, у зв'язку з чим відповідач2 набуває право власності на кафе-бар "Мальва". Зміст досягнутих сторонами попереднього договору від 26.05.2006р. домовленостей свідчить про виникнення у відповідача1 обов'язку відчужити малу архітектурну форму, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Ак. Лазаренка,1-3, для можливості відповідачем2 оформити право користування земельною ділянкою під даним об'єктом. Правовідносини, що виникли між відповідачами за оскарженими договорами, є взаємопов'язаними, стосуються малої архітектурної форми - кафе-бару "Мальва", спрямовані на відчуження-набуття права власності на вказаний об'єкт та інших прав, що витікають з цього об'єкту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами п.18 попереднього договору від 26.05.2006р. він вважається виконаним при повному виконанні двох наступних договорів, укладених на його виконання, а саме: договору купівлі-продажу від 29.05.2006р. та договору на виконання проектних робіт від 29.05.2006р.

Врахував вищезазначені обставини, приписи ч.1 ст.203, ст.204, ч.1 ст.215, ст.ст.317, 629, 658 ЦК України, умови п.2.4 договору, вказав, що на момент укладення оскаржуваних договорів, відповідач 1 був обтяжений зобов'язаннями по договору купівлі-продажу №22/02-1 від 22.02.2006р. та, відповідно, не наділений однією із правомочностей власника об'єкту продажу, а саме права розпорядження майном, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач1, укладаючи з відповідачем2 попередній договір та в подальшому, на його виконання договір купівлі-продажу та договір підряду на виконання проектних робіт щодо малої архітектурної форми, яка розташована за адресою м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 1-3, вчинив правочини, що суперечать п.2.4 договору від 22.02.2006р. №22/02-1 та ст.ст. 629, 658 ЦК України. На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції скасував прийняте у даній справі рішення та прийняв нове рішення про задоволення позову з визнанням недійсними оспорюваних попереднього договору від 26.05.2006р., договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 29.05.2006р. та договору підряду на виконання проектних робіт від 29.05.2006р. на підставі ст.215 ЦК України.

Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У відповідності до абз.4 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) –це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно розділу 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. №127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за N 582/5773) до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать: житлові будинки квартирного типу різної поверховості; житлові будинки садибного типу, розташовані на окремих земельних ділянках; будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо; господарські будівлі (сараї /хліви/, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо); господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо); садові та дачні будинки, гаражі (що не відносяться до господарських: багатоповерхові, підземні, одноповерхові-блокові).

У відповідності до п.2 Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності (затверджені наказом Держбуду України №227 від 13.10.2000р. та зареєстровані в Мінюсті України 27.10.2000р. за № 755/4976) мала архітектурна форма – це невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. Дозвіл на розміщення малої архітектурної форми –це документ, що дає право суб'єкту підприємницької діяльності на розміщення малої архітектурної форми, який видається органом містобудування та архітектури за умови виникнення права на земельну ділянку.

За приписами п.23, 24 вказаних Типових правил стаціонарна мала архітектурна форма приймається до експлуатації комісією за участю суб'єкта підприємницької діяльності, уповноваженого представника органу містобудування та архітектури, а також, у залежності від функціонального призначення, представників відповідних служб з розглядом на місці відповідності об'єкта паспорту прив'язки. За результатами розгляду складається акт технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію, складений за формою згідно з додатком 3 (рекомендований). Після прийняття об'єкта до експлуатації здійснюється його реєстрація органом містобудування та архітектури районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради.

Отже, малі архітектурні форми є тимчасовими спорудами - тимчасовими рухомими об'єктами, які підлягають прийняттю до експлуатації у відповідності до присів п.23, 24 вказаних Типових правил, та не відносяться до нерухомого майна.

Однак вищезазначені приписи норм матеріального права судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи не були враховані та не з’ясовано всупереч приписів ст.43 ГПК України правовий статус спірного об’єкту (як нерухоме майно чи мала архітектурна форма), не визначено правової характеристики спірного об'єкту (зазначеного у договорі купівлі-продажу та попередньому договорі) "об’єкт нерухомості, яка є спорудою малої архітектурної форми - кафе-бар "Мальва" разом з надвірними дерев'яними прибудовами та огорожею", не встановлено, чи містить спірний об’єкт купівлі-продажу характеристики будівлі (споруди) або малої архітектурної форми з посиланням на відповідні правовстановлюючі документи, які про це свідчать.

Тоді як вказані обставини підлягають з'ясуванню для визначення необхідності нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу спірного об’єкту у відповідності до ст.ст.209, 210, ч.1 ст.657 Цивільного кодексу України, що зумовлює визначення наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача у відповідності до ст.1 ГПК України.

Крім того, судами попередніх інстанцій не з’ясовано відповідності оспорюваного попереднього договору вимогам ст.635 Цивільного кодексу України.

Водночас, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки спірному договору підряду на виконання проектних робіт від 29.05.2006р. Суд апеляційної інстанції, визнавши недійсним вказаний договір, не навів норми матеріального права, якій вказаний договір суперечить, та не вказав норми матеріального права, на підставі якої він визнаний судом недійсним.

Отже, неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.43 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у даній справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2010р. та рішення господарського суду Львівської області від 23.09.2010р. у справі №8/97 скасувати, справу №8/97 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя:Н. Дунаєвська

Судді: С. Владимиренко

Н. Мележик