АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-429/11 Головуючий у 1-й інстанції Спінчевська Н.А.
Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
У Х В А Л А
Іменем України
15 лютого 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання – Меріковою Д.В.,
за участю:
представників зацікавлених осіб – Корець С.В.,Надточія К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції
на ухвалу Ленінського районного суду м.Миколаєва від 31 травня 2010 року
за скаргою
публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ( далі - Банк) на неправомірні дії держаного виконавця, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 р. Банк звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції( далі – відділ ДВС).
В обґрунтування скарги Банк зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2008 року з ОСОБА_1. на його користь стягнуто 138 779 грн.10 коп. боргу та 1417 грн.79 коп. судових витрат.
21 жовтня 2008 року державним виконавцем відділу ДВС було відкрито виконавче провадження.
11 червня 2009 року актом опису та арешту майна описано заставлене майно стягувача, а саме автомобільHYUNDAI SONATA NF 2.4А , 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
11червня 2009 року державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про призначеня експерта у виконавчому провадженні для визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна боржника. За висновком експерта ринкова вартість склала 62012 грн.
Відповідно до протоколу №115909(а) - 317 від 18 грудня 2009 року проведено аукціон з реалізації арештованого майна, даний автомобіль було реалізовано за 62012 грн.
01 лютого 2010 року на рахунок банку надійшли кошти в сумі 46413 грн.50 коп. в рахунок погашення боргу боржника ОСОБА_1.
За розпорядженням від 31 грудня 2009 року кошти в сумі 5157 грн.06 коп. були перераховані як виконавчий збір на користь держави згідно до постанови відділу ДВС від 02 серпня 2009 року.
Посилаючись на те, що діями державного виконавця відділу ДВС порушено вимоги ст.ст.43, 52 Закону України „Про виконавче провадження”, п.5.3.1, 5.3.7. Інструкції про проведення виконавчих дій Банк просив визнати дії державного виконавця відділу ДВС в частині стягнення та перерахування виконавчого збору в сумі 5157 грн.06 коп. неправомірними та зобов’язати відділ ДВС перерахувати безпідставно стягнутий виконавчий збір у сумі 5157 грн.06 коп.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 31 травня 2010 року скаргу задоволено. Постановлено зобов’язати відділ ДВС перерахувати ПАТ „УкрСиббанк” 5157 грн.06 коп.
В апеляційній скарзі відділ ДВС, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та ухвалити нову про відмову у задоволенні вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника, представника зацікавленої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2008 року з ОСОБА_1. на користь Банку стягнуто 138 779 грн.10 коп. боргу та 1417 грн.79 коп. судових витрат.
21 жовтня 2008 року головним державним виконавцем відділу ДВС було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №2-2047 від 31 липня 2008 року виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва. Згідно цієї постанови боржникові в строк до 28 жовтня 2008 року належало добровільно виконати рішення суду.
Постановою головного державного виконавця від 22 травня 2009 року в зв’язку з невиконанням у добровільному порядку рішення суду, з ОСОБА_1. стягнуто виконавчий збір у розмірі 14019 грн.70 коп.
11 червня 2009 року актом опису та арешту майна (серія АА №607719) описано заставлене майно стягувача, а саме автомобільHYUNDAI SONATA NF 2.4А , 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
11 червня 2009 року державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про призначення експерта у виконавчому провадженні для визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна боржника. За висновком експерта ринкова вартість автомобіля склала 62012 грн.
Відповідно до протоколу №115909(з) - 317 від 18 грудня 2009 року проведено аукціон з реалізації арештованого майна. Автомобіль було реалізовано за 62012 грн. 00 коп.
01 лютого 2010 року на рахунок банку надійшли кошти в сумі 46413 грн.50 коп. в рахунок погашення боргу боржника ОСОБА_1.
Як вбачається із розпорядження державного виконавця відділу ДВС, затвердженого начальником цього відділу 31 грудня 2009 року, на депозитний рахунок відділу ДВС про примусове виконання виконавчого листа №2047 від 31 липня 2008 року, після реалізації автомобіля надійшло 54570 грн.56 коп. На підставі ст.43 Закону України „Про виконавче провадження” було проведено розподіл коштів: 1500 грн. на користь ТОВ „НЦОУтА „Пи Кан” згідно постанови від 17 вересня 2009 року; 1500 на користь ТОВ „Технодоктор” - постанова від 29 грудня 2009 року; 46413 грн.50 коп. на користь ПАТ „УкрСиббанк” згідно вищевказаного виконавчого листа; 5157 грн. 06 коп. на користь держави як погашення виконавчого збору – постанова від 2 вересня 2009 року.
Відповідно до ч.1,6 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження ”N 606-XIV, 21.04.1999 р., стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача -заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника. З коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого вони використовуються для задоволення вимог заставодержателя.
Згідно вимог ч.1,2 ст.43 цього ж Закону, з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.
Розподіл грошових сум у черговості, вказаній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
За приписами ч.1, 4 ст.46 Закону N 606-XIV, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
У разі коли стягнутої з боржника суми недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно від стягнутої суми.
Як пояснив у судовому засіданні представник відділу ДВС, у боржника виявлено інше майно – автомобіль ПЕЖО, але в даний час він знаходиться в розшуку, а тому виконати рішення суду у повному обсязі є неможливим.
Приймаючи до уваги, що у боржника відсутнє інше майно, заставлений автомобіль на виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва реалізовано, ПАТ „УкрСиббанк” отримав кошти у розмірі 46413 грн.50 коп., за такого із коштів боржника, отриманих від реалізації підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 4641 грн. 35 коп. Підстав для стягнення виконавчого збору за рахунок іншого майна та повернення стягувачеві всієї стягнутої суми виконавчого збору немає.
За такого, розпорядження Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 31 грудня 2009 року в частині визначення суми для перерахунку на користь держави як погашення виконавчого збору у сумі 5157 грн.06 коп. слід визнати неправомірними та повернути Банку кошти в сумі 515 грн.71 коп.
В зв’язку з викладеним, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, оскаржену ухвалу слід змінити.
Керуючись статтями 303, 312, 314 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2010 року змінити.
Визнати розпорядження Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 31 грудня 2009 року в частині визначення суми для перерахунку на користь держави як погашення виконавчого збору у сумі 515 грн.71 коп. неправомірним.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.
Головуючий
Судді