АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-934/11 Головуючий у першій інстанції Савін О.І.
Категорія 46 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
29 березня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Лисенко П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання – Бобуйок І.Ф.,
за участю : позивачки – ОСОБА_3, її представника - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 січня 2011 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя,
В С Т А Н О В И Л А
У травні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовами до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.
Позивачка зазначала, що з серпня 2000 року по квітень 2009 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 За час подружнього життя за спільні кошти було придбано майно, яке є спільною власністю подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; автомобіль «Опель Омега», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; гаражні бокси №11 та №15 в кооперативі „Луч-1”, загальна вартість якого складає 171 200 гривень.
Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позовні вимоги, остаточно просила розділити спільне майно подружжя, виділивши їй у власність квартиру АДРЕСА_1, гаражні бокси №11 та №15 в кооперативі „Луч-1”, на загальну суму 46200 грн., а ОСОБА_5 виділити квартиру АДРЕСА_2; автомобіль «Опель Омега», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на загальну суму 125000 грн. та стягнути з нього на її користь судові витрати, витрати на правову допомогу.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 січня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Постановлено провести поділ спільного сумісного майна подружжя, виділивши кожному із них ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у власність по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнут з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 428 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись та порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачки, її представника, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що з 24 серпня 2000 року по 29 квітня 2009 року перебували в шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню дочку – Анну, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.14,15, 43).
За час шлюбу сторін було придбане майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, вартістю 19250 грн.; квартиру АДРЕСА_2, вартістю 50630 грн., які зареєстровані на ім’я ОСОБА_5; автомобіль «Опель Омега», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 21000 грн., зареєстрований на ім’я ОСОБА_3; гаражні бокси №11 та №15 у кооперативі „Луч-1”. Загальна вартість вказаного майна складає 90880 гривень.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 і визнаючи квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, суд вірно керувався тим, що зазначене майно набуто сторонами за час шлюбу, а тому підлягає поділу. Крім того, правомірно відмовив у задоволенні вимог щодо поділу гаражних боксів №11 та №15 у кооперативі «Луч-1», оскільки дані приміщення знаходяться у користуванні відповідача, без права розпорядження.
Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_3 про поділ квартири АДРЕСА_2 та автомобіля «Опель Омега», суд вважав вказане майно особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_5, оскільки придбано ним за рахунок власних коштів і не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.
Між тим, з таким висновок погодитися не можна.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналогічне положення закону було закріплено у ст.22 КпШС України, чинного на час набуття подружжям спільного майна, а саме: квартири АДРЕСА_1( договір купівлі-продажу від 29.08.2000 р.) та автомобіля «Опель Омега», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ( договір купівлі-продажу транспортного засобу від 28.06.2002 р.) (а.с.12,13).
Крім того, відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України, набуте подружжям за час шлюбу майно, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до вимог п.2.4 ст.65 СК України під час укладання договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використовувалося в інтересах сім’ї. Тобто, зазначені норми матеріального права припускають існування факту спільної сумісної власності подружжя, доки не доказано інше кимось із подружжя. У такому разі позивач звільняється від доведеності цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач, якщо заперечує проти цього, відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України має довести протилежне ( спростувати матеріально-правову презумпцію).
Згідно вимог ч.4 ст.60 СК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Наявні в матеріалах справи дані про те, що відповідач як власник акцій ТОВ «Газпром» їх продав і саме за ці кошти придбав спірні квартиру та автомобіль, не є належними доказами, а тому помилково прийняті судом першої інстанції для визнання квартири у м. Миколаєві та автомобіля особистою приватною власністю ОСОБА_5 Крім того, під час посвідчення 01 жовтня 2005 року договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 приватним нотаріусом, ОСОБА_3 як дружина давала свою згоду на її придбання, а власником автомобіля «Опель Омега», відповідно до договору купівлі - продажу взагалі є позивачка( а.с.39).
За такого придбане за час шлюбу майно - квартира АДРЕСА_1; квартира АДРЕСА_2; автомобіль «Опель Омега», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на загальну суму 90880 грн. – є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу відповідно до вимог ст. 70 СК України. Враховуючи, рівність часток подружжя, кожному із них належить виділити майна на 45440 грн.
Відповідно до ч.2 ч.71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
За такого, враховуючи, що спірне майно є неподільним, позивачка разом з неповнолітньою донькою проживають в квартирі в м. Южноукраїнськ, то їй слід виділити у власність квартиру у м. Южноукраїнськ та автомобіль «Опель Омега», загальною вартістю 40250 грн., а відповідачеві - квартиру АДРЕСА_2, вартістю 50560 грн. Оскільки відповідачеві виділено майно на більшу суму ніж позивачки, то з нього на її користь належить стягнути грошову компенсацію різниці виділеної частки майна 5190 грн.
Оскільки суд помилково вважав встановленими обставини, що мають значення по справі, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, то відповідно до вимог п.2,3 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду в частині поділу квартир та автомобіля належить скасувати і ухвалите нове.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності рішення суду в частині відмови поділу гаражних боків №11 та №15 в кооперативі «Луч-1» вимогам діючого законодавства, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно довідки кооперативу ОСОБА_5 є користувачем спірних приміщень. Посилання апелянта на сплату відповідачем пайового внеску за ці гаражі жодним доказом не підтверджується. Тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цих вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 належить стягнути 454 грн.40 коп. судового збору, 120 грн. витрат по оплаті інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи, а всього 574 грн.40 коп.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18 січня 2011 року в частині поділу квартир та автомобіля скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Виділити у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, вартістю 19250 грн., автомобіль «Опель Омега», 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 21000 грн.
Виділити у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2, вартістю 50630 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості виділеної частки у розмірі 5190(п’ять тисяч сто дев’яносто ) грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 574 ( п’ятсот сімдесят чотири) грн.40 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді