АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-867/11 Головуючий у першій інстанції Висоцька Г.А.
Категорія 46 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
У Х В А Л А
Іменем України
22 березня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Лисенко П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання – Меріковою Д.В.,
за участю : представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_6
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 січня 2011 року
за позовом
ОСОБА_6 до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства „Банк” Фінанси та кредит”( далі – Банк) про визнання права власності на ? частину квартири, зобов’язання внести зміни до запису про заборону відчуження об’єкту нерухомості,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до ОСОБА_5 з позовом про визнання права власності на ? частину квартири.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 вказувала, що з вересня 2004 р. проживає однією сім’єю з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_7. За час спільного проживання 16 червня 2005 року за спільні кошти ними придбано квартиру за адресою АДРЕСА_1.
У березні 2010 року їй стало відомо про укладення у 2007 році, без її відома, між Банком та відповідачем кредитного договору на суму 90 000 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язань за цим договором дана квартира передана в іпотеку і включена до єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
Ухвалою суду від 24 листопада 2010 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ПАТ „Банк”Фінанси та Кредит”.
В подальшому позивачка доповнила свої вимоги та посилаючись на те, що дана квартира може бути реалізована в порядку виконавчого провадження, просила суд визнати за нею право власності на ? частину квартири за адресою АДРЕСА_1, як майна придбаного за час спільного проживання однією сім`єю та зобов’язати Банк внести зміни до запису про заборону відчуження об’єкту нерухомості, знявши заборону відчуження з 1/2 частини вищезазначеної квартири.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 січня 2011 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка вказує, що при ухваленні рішення судом не враховано докази, які підтверджують обґрунтованість її вимог, висновок суду не відповідає матеріалам справи, і просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 16 червня 2005 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_5 придбав трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.( а.с.8-10).
26 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір на суму 90000 доларів США( а.с.100-114). В заяві про отримання кредиту позичальником зазначено близькі родичі - батько та мати. Відомості про інших осіб, які є членами його сімї ним не зазначено (а.с.112-114).
В забезпечення виконання даного кредитного договору цього ж дня було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_5 передав зазначену квартиру в іпотеку. При укладанні договору іпотеки, ОСОБА_5 надав нотаріусу заяву відповідно до якої він в зареєстрованому шлюбі не перебуває, і не проживає ні з ким однією сім’єю без укладання шлюбу, спірна квартира є його особистою власністю, на ? частку цієї квартири на підставі ст..65 ЦК України ніхто не має права( а.с.93,94-99).
Як вбачається із копії будинкової книги, паспорту ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 вона зареєстрована з 28 лютого 2008 року, а ОСОБА_5 з 22 червня 2006 року( а.с.6,13-17).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_7, батьками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6( а.с.18)
Відповідно до ст. 74 СК України якщо чоловік та жінка проживають однією сім’єю, але не перебувають між собою у шлюбі або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
У зв’язку з відсутністю переконливих доказів спільного проживання однією сім‘єю сторін на час придбання спірної квартири, а також відсутністю належних доказів вкладання у купівлю спірної квартир позивачкою особистих коштів, суд обґрунтовано відповідно до вимог ст. 74 СК України відмовив у визнанні за ОСОБА_6 права власності на 1/2 частину даної квартири як спільного сумісного майна сторін.
Посилання в апеляційній скарзі на неприйняття судом як доказ інформації голови квартального комітету від 01 квітня 2010 року, визнання відповідачем ОСОБА_5 позову не заслуговують на увагу, тому що не підтверджують безперечно факт спільного проживання сторін однією сім’єю саме в період з серпня 2004 року та на час придбання квартири.
Щодо посилань в апеляційній скарзі, що поза увагою суду залишилось з’ясування, чи забезпечена житлом дочка сторін, то ці обставини не мають значення для вирішення даного спору.
За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦҐПК України,колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: Судді: