Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Ковальчук Н.М., Боймиструка С.В.,
з участю секретаря судового засідання Пашкевич І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Західінкомбанк» на заочне рішення Дубенського міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Західінкомбанк»про повернення банківського вкладу,
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Дубенського міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Західінкомбанк»про повернення банківського вкладу задоволено. З відповідача на користь позивача стягнено: 51046,42 грн. банківського вкладу, 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи та 2500 грн. витрат на правову допомогу.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що договір про надання адвокатських послуг та квитанція про сплату адвокату 2500 грн. не є належними доказами у справі, які б підтверджували факт понесення позивачем таких витрат на правову допомогу. Крім того, розмір цих витрат є явно завищеним.
Покликаючись на ці обставини, банк просив апеляційний суд рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковій зміні з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Відповідно до статті 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Частиною першою статті 56 ЦПК України передбачено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Судом установлено, що 15 липня 2010 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 було укладено угоду на надання правової допомоги. Пунктом 4.1. вищевказаної угоди було передбачено, що за надані послуги замовник сплачує виконавцю гонорар у сумі 2500 грн. до моменту подання заяви в суд першої інстанції.
Позивачем сплачена вартість послуг у повному обсязі, що підтверджується банківською квитанцією на а. с. 9.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджено граничні розміри компенсації витрат, що пов’язані з розглядом цивільних та адміністративних справ, відповідно до яких в цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Ухвалюючи рішення у справі в зазначеній частині та стягуючи з банку на користь позивача 2500 грн. у рахунок оплати витрат на правову допомогу, суд першої інстанції не врахував того, що понесені позивачем витрати, які пов’язані з оплатою позивачем допомоги фахівця в галузі права, хоча й підтверджені документально, проте законодавчо гранично обмежені.
З матеріалів справи вбачається, що, надаючи позивачу правову допомогу, адвокат ОСОБА_2 15 липня 2010 року направив від імені позивача заяву-претензію на адресу банку та підготував і 30 липня 2010 року від його імені подав до суду позовну заяву. На думку колегії суддів, на виконання цієї роботи адвокатом було витрачено 2 години свого робочого часу (а. с. 2, 6).
10 вересня 2010 року адвокат ОСОБА_2 взяв участь у попередньому судовому засіданні, яке тривало 15 хвилин, а 11 жовтня 2010 року –у судовому засіданні, яке тривало 30 хвилин.
Виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати та з урахуванням реально затраченого адвокатом часу на надання позивачу правової допомоги, розмір витрат на правову допомогу складає –888 грн. х 40% х 2 год. + 888 грн. х 40% х ј год. + 907 грн. х 40% х Ѕ год. = 980,6 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 303, 307, 312-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ПАТ «Західінкомбанк»задовольнити частково.
Заочне рішення Дубенського міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Західінкомбанк»про повернення банківського вкладу частково змінити, зменшивши розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з 2500 до 980,6 (дев’ятсот вісімдесят) грн.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді