АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-241/11 Головуючий у 1-й інстанції Тихоненко М.І.
Категорія 48 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
18 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі Величковській Ю.С.,
за участю
відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 09 вересня 2010 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_2
про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2010 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку до досягнення ним повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.
В позові вказувала, що вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 червня 2000 р., мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Враховуючи викладене, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку до досягнення ним повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.
Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 09 вересня 2010 р. позов задоволено. Постановлено: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку до досягнення ним повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку та судові витрати на користь держави.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи, а саме: не враховано його матеріальний стан, матеріально-побутові умови та стан здоров’я, також судом не з’ясовано розмір доходу позивачки, наявність у неї постійного місця роботи та додаткових доходів, просив рішення суду змінити, встановити розмір аліментів на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини у розмірі ? частини з усіх видів його доходу.
ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 24 червня 2000 р.( а.с.4).
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір’ю, знаходиться на її утриманні, відповідач в добровільному порядку кошти на утримання дитини не надає.( а.с. 3,13)
Виходячи з положень ст. ст. 180, 184 СК України суд прийшов до вірного висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітнього сина у частці від доходу батька.
Не викликає заперечень висновок суду про необхідність покладення на відповідача обов’язку по сплаті аліментів на утримання сина , оскільки добровільно він таких коштів не надає, а відповідно до ст. ст. 180 – 182 СК України та роз’яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України ,,Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 р., батьки зобов’язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.
Разом з тим, при визначенні розміру аліментів, суд врахував незадовільний стан здоров’я дитини, прийнявши до уваги медичну довідку від 07 вересня 2010 року, в якій зазначено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на «Д» обліку в Врадіївської ЦРБ, як дитина, яка часто хворіє респіраторними захворюваннями та стягнув на користь позивачки аліменти в розмірі 1/3 частини ( а.с.12).
Між тим, повністю погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки він дійшов до них без установлення всіх обставин, що мають значення для справи.
Із змісту довідки не вбачається наявність у дитини тяжкого захворювання, що дає право на збільшення розміру аліментів. Крім того, суд не взяв до уваги, що стягнення додаткових витрат на дитину, з урахуванням обставин, що мають істотне значення регулюється ст.185 СК України.
В той же час, відповідач працює водієм територіального центру з надання соціальних послуг Врадіївської райдержадміністрації Миколаївської області, має постійний заробіток ( а.с. 6).
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що аліменти на утримання неповнолітнього сина необхідно встановити у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача, а тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 312 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 09 вересня 2010 року в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 змінити, зменшивши розмір стягнення аліментів з 1/3 до ? частки.
В частині стягнення судових витрат рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів в касаційному порядку.
Головуючий
Судді