АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-629/11 Головуючий у 1-й інстанції Семенова Л.М.
Категорія 20 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
У Х В А Л А
Іменем України
22 лютого 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
з секретарем судового засідання – Величковською В.С.,
за участю:позивача - ОСОБА_2,
відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4, його представника -ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2010 року
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу земельної ділянки недійсною, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу земельної ділянки недійсною.
Позивачка зазначала, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 була у користуванні її матері ОСОБА_6 За власні з чоловіком кошти на цій земельній ділянці вони почали будувати будинок. За заявою ОСОБА_6 дану земельну ділянку було передано в користування її сину ОСОБА_3 У серпні 2010 року, не узгодивши з нею, ОСОБА_3 продав належну йому земельну ділянку за вищевказаною адресою.
Посилаючись на те, що за нею слід визнати право власності на недобудовану споруду, так як всі будівельні матеріали були придбані нею та її покійним чоловіком за їхні спільні кошти, а також те, що ОСОБА_3 в серпні 2010 року знаходився у стані, що виключає розуміння останнім вчинених дій, просила визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 серпня 2010 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недійсним.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, відповідачів, представника відповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням XXII сесії 5 скликання М.Погорілівської сільської ради № 13 від 28.01.2009 р. земельну ділянку по АДРЕСА_1 Миколаївської області було передано у власність ОСОБА_3 (а.с. 5).
28 жовтня 2009 року ОСОБА_3 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку ( серія ЯЕ № 503788), кадастровий номер 4823383002:02:091: (а.с. 48).
26 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за вищевказаною адресою.
Згідно довідки М.Погорілівської сільської ради № 411/2-13 від 04.10.2010 р., витягу з Державного реєстру правочинів, земельна ділянка за вищевказаною адресою належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 1363 від 26.08.2010 р. (а.с. 6, 46, 47).
Відповідно даних довідок КП ММБТІ від 22.08.2010 р. та 15.12.2010 р. на спірній земельній ділянці будівлі та споруди відсутні, право власності на нерухоме майно не зареєстровано (а.с. 79, 93).
Відмовляючи у задовленні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не є стороною за угодою та не є особою, інтереси якої порушуються даною угодою, тому не має права вимоги визнання спірного договору недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені..
Доказів, які б свідчили про те, що на час укладення спірної угоди ОСОБА_3.не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними позивачка суду не надала.
З наданих до суду даних, щодо зловживання ОСОБА_3 спиртними напоями вбачається, що останній у 2007 році кодувався від алкогольної залежності строком на три роки, а у 2009 році проводилася дезінтоксікаційна терапія, тобто до укладення спірного договору.
Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були надані сторонами і дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки в силу ч. 1 ст. 225 ЦК України недійсним. Тому вірно відмовив позивачці в задоволені позову.
Посилання апелянта на те, що відповідач ОСОБА_3, не погодив з нею продаж спірної земельної ділянки, те, що на якій знаходиться недобудований будинок, який вони будували з чоловіком, будівельні матеріали, які було придбано нею за власні кошти не можна прийняти до уваги, оскільки для спірних правовідносин вони не мають правового значення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити, рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена на протязі двадцяти днів в касаційному порядку.
Головуючий
Суддя