П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
28.03.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Симаченко Л. І., з участю представника інтересів особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 розглянув справу про адміністративне правопорушення, в якій постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 24 лютого 2011 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, з конфіскацією шести більярдних столів.
Як зазначено в постанові суду ОСОБА_2 30 листопада 2010 року в клубі «ІНФОРМАЦІЯ_2», який знаходиться по АДРЕСА_2 допустив порушення порядку провадження господарської діяльності, яке полягало у наданні послуг у сфері грального бізнесу (гри на більярдних столах) без придбання торгових патентів.
В апеляції ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що відповідно до вимог ЗУ «Про заборону грального бізнесу» гра в більярд не відноситься до азартних ігор і придбання торгових патентів для цього виду діяльності законом не передбачено.
Переглянувши справу в межах апеляції, заслухавши пояснення представника інтересів особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1, пояснення свідка ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та додаткові документи, апеляційний суд вважає, що апеляція ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, їх оцінка, що ґрунтується на зазначених вимогах та вирішення справи в точній відповідності із законом.
Судом ці вимоги дотримані не були. Розгляд справи відбувся в порушення вимог ст. ст. 279, 280 КпАП України поверхово та однобічно, без належного дослідження всіх зібраних доказів в їх сукупності. Фактичні обставини судом були встановлені неповно, а доводи ОСОБА_2 про його невинуватість взагалі не перевірялись.
Суд не дослідив питання, які стосуються об’єктивної та суб’єктивної сторони правопорушення - не з’ясував статус особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, як суб’єкта господарської діяльності, що має суттєве значення для вирішення питань щодо оподаткування, ліцензування і патентування та відповідно щодо наявності чи відсутності порушень у сфері дії цих законів. Суд не дав оцінки поясненням ОСОБА_2 про те, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення гра на більярдах не була віднесена до тих видів діяльності, які потребували патентування. При розгляді справи в апеляційній інстанції представник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, категорично стверджувала, що ОСОБА_2 в суді першої інстанції не визнавав жодних порушень у сфері діяльності, пов’язаною з грою на більярдах. Незважаючи на це, суд не тільки не проаналізував його пояснення з точки зору діючого податкового законодавства, а й помилково зазначив в постанові, що він визнав вину.
Посилаючись на протокол про адміністративне правопорушення № 725 від 30 листопада 2010 року як на доказ винуватості, суд не звернув увагу, що в ньому мова йде про порушення порядку ведення розрахунків у сфері грального бізнесу ( гри на більярдних столах ). В той час, як стаття 164 КУпАП передбачає відповідальність не за порушення порядку ведення розрахунків, а за порушення порядку провадження господарської діяльності. Крім того, в протоколі є посилання на ст. 5 Закону України № 98/96 від 23 березня 1996 року «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», в якій йдеться про патентування ( гри на більярдних столах ) у випадках використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань. З апеляції та пояснень захисника вбачається, що столи для гри в більярд згідно з договором із Закарпатським обласним центром з фізичної культури та спорту інвалідів «Інваспорт» використовуються для спортивних тренувань інвалідів, що судом під час розгляду справи перевірено не було. Суперечності, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення також усунуті не були, справа для їх усунення у відповідності до вимог п. 2 ст. 278 КпАП України органу, від якого вона надійшла не поверталась, автор протоколу в якості свідка не допитувався.
Отже, в основу судового рішення було покладено неперевірені судом обставини, які підлягали обов’язковому з’ясуванню при розгляді справи. За таких обставин апеляційний суд визнає доводи апеляції обґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене та вимоги ст. 294 КпАП України щодо повноважень апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги, які виключають можливість повернення справи на новий судовий розгляд або органу, від якого вона надійшла, апеляційний суд приходить до висновку про закриття провадження по даній справі.
Керуючись ст. ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд Закарпатської області
П О С Т А Н О В И В :
Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 24 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень та конфіскації шести більярдних столів скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.І.Симаченко