Справа № 2-247/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

24 лютого 2011 року Павлоградський  міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді                                                  Токар Н.В.,

при секретарі                                                            Хоменко Н.Ю.,

за участю позивача                                                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Суб’єкта підприємницької  діяльності приватного  підприємця «ОСОБА_2»про примусове повернення коштів  за товар, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:  

У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Суб’єкта підприємницької  діяльності приватного  підприємця «ОСОБА_2», в якій просить стягнути з відповідача сплачені йому кошти в якості передоплати за вироби у сумі 2000 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн., неустойку за прострочення виконання зобов’язання в сумі 2262  грн., судові витрати та послуги адвоката у сумі 200 грн.

В обґрунтування позову вона вказала на те, що між нею та відповідачем 23.06.2010 був укладений договір №733, за умовами якого відповідач зобов’язався здійснити виготовлення та встановлення пластикових конструкцій з підвіконням та відливами, та інших робіт та послуг. За вказаним договором вона повинна була здійснити попередню оплату у сумі 2000 грн. Умови договору з боку позивача виконані в повному обсязі (грошові кошти сплачені),  проте відповідач, роботи за договором не виконав, від виконання зобов’язань відмовився. Враховуючи той факт, що відповідач безпідставно відмовився від виконання договору, в добровільному порядку не повертає отримані грошові кошти, позивач звернулась до суду з позовом про стягнення цих коштів у примусовому порядку з врахуванням неустойки, а також моральної шкоди.   

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.    

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.    

Вислухавши позивача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає,що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню у зв’язку з наступним.   

У судовому засідання встановлено, що між ОСОБА_1 та приватним підприємцем  - «ОСОБА_2»23 червня 2010 року був укладений договір №733 (а.с. 5-7). Згідно договору відповідач (виконавець) зобов’язаний здійснити поставку продукції та виконання певних видів робіт та послуг, а позивач (замовник) повинна здійснити прийняття та оплату товарів та послуг.   

Згідно пунктів 3.5 та 3.6 Договору №733 від 23.06.2010 року оплата за цим договором здійснюється шляхом  готівкового розрахунку в національної валюті України. Після підписання договору замовник вносить передоплату в розмір 2000 грн. Строк закінчення монтажних робіт  складає  21 день з моменту передоплати та підписання договору. В разі не виконання або не належного виконання Виконавцем своїх зобов’язань, він зобов’язаний сплатити моральну неустойку (пеню) в розмірі 0,1% вартості виконання робіт. Договір вступає в силу і діє на строк до трьох місяців, а в частині розрахунків за надання послуг, до повного їх виконання.

Встановлено, що позивач –ОСОБА_1 внесла передоплату за вартість продукції та робіт за договором №733 від 23.06.2010р., про що на договорі відповідачем зроблена відповідна відмітка (а.с. 6, 8 ).

У передбачений договором строк, відповідач умови договору не виконав.   

Згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.   

Відповідно до ст.865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.   

Згідно статтям 846, 854, 873 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо. Робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.   

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться.   

В силу статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).     

Статтею 849 ЦК України, статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.   

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.   

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про примусове повернення коштів за товар підлягає задоволенню та стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 2000 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення неустойки, суд виходить з наступного.

Відповідно до  п.2.3 договору № 733 від 23.06.2010р., Виконавець зобов’язаний виконати увесь комплекс робіт  на протязі 21 дня з моменту надходження авансового платежу (а.с.5-7).  

Відповідно  до п. 5.2. договору № 733 від 23.06.2010 р. в разі не виконання або не належного виконання Виконавцем своїх зобов’язань, Виконавець зобов’язаний сплатити моральну неустойку (пеню) в розмірі 0,1% вартості виконання робіт.

Отже, розмір неустойки за період з 07.07.2010 року по 08.11.2010 року прострочення відповідачем зобов'язання за договором буде складати, виходячи із розрахунку:  2000 грн. х 0,1% : 100 % х 131  днів = 248 грн.

Де: 2000 грн. - сума авансового платежу оплаченого позивачем;

0,1% - неустойки (пені), передбачений договором № 733 від 23.06.2010 р.;

100%- сто відсотків;

131 день - прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума неустойки у розмірі 248 грн.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, то вона задоволенню не підлягає  у зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Також, ст.23 ЦК України визначено поняття моральної шкоди, в чому вона полягає, порядок визначення та стягнення. І в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року є роз’яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На підставі Закону України «Про захист прав споживачів», моральна шкода, яка заподіяна споживачу, виплачується лише у разі, якщо така шкода заподіяна продукцією, яка є небезпечною для життя і здоров’я людей.

Вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної останній внаслідок неправомірних дій Суб’єкта підприємницької  діяльності приватного  підприємця «ОСОБА_2», нормами Закону України «Про захист прав споживачів», не передбачені та не зазначено про таку відповідальність і в договорі.

За таких обставин, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.  

Вимоги позивача про стягнення витрат на послуги адвоката у сумі 200 грн., суд знаходить  не обґрунтованими, оскільки доданий до позовної заяви рахунок №343-Д від 05.11.2010 року про сплату послуг, не належним чином оформлений.  

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність для часткового задоволення вимог позивача.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір по справі у розмірі 51 грн., оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду, а також на підставі ст. 81 ЦПК України з відповідача повинні бути стягнуті витрати на інформаційно-технічне забезпечення по справі у розмірі 120 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 530, 551, 849, 865, 1167 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 57-61, 88, 179, 224-228, 233 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:   

Позовну заяву ОСОБА_1 до Суб’єкта підприємницької  діяльності приватного  підприємця «ОСОБА_2»про примусове повернення коштів  за товар, стягнення неустойки та відшкодування моральної шкоди -  задовольнити частково.   

Стягнути з Суб’єкта підприємницької  діяльності приватного  підприємця «ОСОБА_2»на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької  діяльності приватного  підприємця «ОСОБА_2»на користь ОСОБА_1 неустойку у розмірі 248 (двісті сорок вісім)  грн.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької  діяльності приватного  підприємця «ОСОБА_2»судовий збір в дохід держави в сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. на користь місцевого бюджету м.Павлограда Дніпропетровської області на р/р 31412537700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької  діяльності приватного  підприємця «ОСОБА_2»  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в сумі 120 (сто двадцять) грн. на користь державного бюджету м. Павлограда Дніпропетровської області на р/р 31217259700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012.

В іншій частині позовних вимог відмовити.   

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Суддя:Н. В. Токар