Справа № 22-а-1546/2011
Категорія 10.3.2
Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.
суддів: Девляшевського В.А., Проскурніцького П.І.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій Управління, зобов’язання провести перерахунок державної і додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та недоплаченого підвищення до пенсії як інваліду третьої групи відповідно до ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з березня 2004 року по 31 грудня 2009 року та стягнення невиплачених сум за апеляційною скаргою головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Тисменицького районного суду від 19 травня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Постановою Тисменицького районного суду 19 травня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_2 перерахунок додаткової пенсії інваліда третьої групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди з 01 березня 2004 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2009 року, та 200-відсоткового підвищення до пенсії як інваліду війни третьої групи відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за період з 01 березня 2004 року до 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік», ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму пенсійних виплат, з урахуванням виплачених йому сум пенсій за вказані періоди.
У апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів, зокрема Постановою №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Даною постановою зазначено, що розрахунок пенсії, призначеної відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провадиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. А розрахунок додаткової пенсії з 01.01.2008 року проводиться у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Не було враховано судом і того, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених за даним законом.
Апелянт також вказує на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, а тому його вимоги є безпідставними.
Посилаючись на вищенаведені обставини, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Статтею 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (N 796-XII) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 ст. 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам III групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 54 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Встановлено, що позивач є інвалідом III групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.
Розрахунок пенсії позивачу УПФ провело виходячи з розміру, установленого чинною на час проведення перерахунку постановою Кабінету Міністрів України.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону N 796-XII. А в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Необґрунтованими є посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
При таких обставинах справи підстав для скасування постанови суду немає.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Тисменицького районного суду від 19 травня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді: Л.В. Ясеновенко В.А. Девляшевський
В.І. Проскурніцький