АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-547/11 Гголовуючий у першій інстанції Андрощук В.В.
Категорія 34 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
22 березня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Лисенка П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання – Мерікової Д.В.,
за участю : позивачки - ОСОБА_3,
відповідача – ОСОБА_4, його представника – ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2010 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири,-
УСТАНОВИЛА:
У травні 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири.
Позивачка зазначала, що 28 лютого 2010 року сталося залиття гарячою водою її квартири АДРЕСА_1 внаслідок прориву системи опалення в квартирі №46 за цією ж адресою, власником якої є відповідач, що пошкодило стіни та стелю кімнат, коридору і кухні, меблі, килимове покриття та вхідні двері її квартири.
Посилаючись на вину відповідача, який самовільно перепланував систему опалення у своїй квартирі, та уточнивши позовні вимоги у судовому засіданні, позивачка просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь 26717 грн. матеріальної та 20000 грн. моральної шкоди, судові витрати у розмірі 5981 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2010 року позов задоволено частково. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто 26717 грн.. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди та 5981 грн. судових витрат, на користь держави 224 грн.67 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення змінити та зменшити відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення по справі, а саме те, що суд безпідставно вважав його винним у заподіянні матеріальної шкоди позивачці, не врахував його матеріальний стан, оскільки він сплачує кредит, а розмір моральної шкоди є завищеним.
Позивачка заперечувала проти скасування рішення суду, посилаючись на його обґрунтованість, та просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, його представника, позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 28 лютого 2010 р. двохкімнатна АДРЕСА_1, власником якої є позивачка, була залита гарячою водою, яка протікала через стелю з квартири №46, розташованої поверхом вище, власником якої є відповідач.
Причиною порушення майнових прав позивачів стало порушення експлуатації внутрішньої системи опалення в квартирі №46, а саме: самовільне переобладнання відповідачем системи опалення.
Внаслідок чого позивачці завдана майнова шкода, яка складається з вартості ремонтних робіт в квартирі - 25778 грн., вартості хімчистки килимів та ремонту меблів - 939 грн., і моральна шкода.
Суд дав належну правову оцінку доказам і дійшов правильного висновку, що відповідач, з вини якого сталося залиття квартири позивачки, повинен відшкодувати їй завдану шкоду.
Відповідно до вимог ч.2 чт.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо доведе, що шкода завдана не з її вини. Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов’язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з врахуванням визначених цивільним процесуальним законодавством принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов’язок довести відсутність його вини в завданні шкоди позивачу.
За такого доводи апелянта в скарзі про те, що суд необґрунтовано визнав його винним у заподіянні збитку позивачці, є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Крім того, як вбачаться із письмових матеріалів справи та пояснень свідків, він жодного разу не впустив до квартири працівників ЖЕУ №4, аварійної служби та ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» для складання акту обстеження та з’ясування причини затоплення ( а.с. 12.13, 109,110,114.115).
Посилання апелянта на те, що при проведенні судової будівельно-технічної експертизи встановлено вартість нового ремонту квартири, а не розмір заподіяного збитку без врахування факторів фізичного зношення матеріалів не можуть бути прийняті до уваги судом. Так, згідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За приписами ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відшкодування пошкодженої речі. В даному випадку, способом відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, позивачка обрала стягнення на її користь вартості виконання ремонтних робіт, необхідних для усунення пошкодження та відновлення стану квартири.
Що ж до тверджень апелянта про зменшення розміру відшкодування матеріальної шкоди, в зв’язку з його матеріальним становищем, то зазначені ним підстави - кредитні зобов’язання та комунальні платежі, які належить йому сплачувати щомісяця, не можуть бути достатньою підставою для застосування вимог ч.4 ст.1193 ЦК України.
Таким чином, підстав для скасування рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди, колегія не вбачає.
При визначенні компенсації позивачці моральної шкоди, суд взяв до уваги характер та обсяг страждань позивачки від пошкодження її майна, стан її здоров'я. Але враховуючи конкретні обставини справи, технічний стан квартири позивачки, необережну форму вини відповідача, суд вважає достатньою компенсацією душевних страждань 2000 грн.
Таким чином, рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди має бути змінено з 5000 грн. до 2000 грн.
Відповідно до ст..84 ЦПК України витрати, пов’язанні з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків, надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», відповідно до яких у цивільних справах граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою особою, не перевищує суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та стягнув на користь позивачки з відповідача 4790 грн. витрат на надання правової допомоги, що значно перевищує суму граничного розміру витрат, встановленого вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України, а адвокат, в свою чергу, розрахунку не надала, обмежившись лише квитанціями, виданими юридичною консультацією, про сплату певних сум. Враховуючи вищевикладені положення нормативного акту та розмір мінімальної заробітної плати, колегія вважає достатнім стягнути з відповідача на користь позивачки 1500 грн. витрат на надання правової допомоги.
За таких обставин відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в зазначеній частині також підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2010 року в частині відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу змінити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на надання правової допомоги у розмірі 1500(одна тисяча п’ятсот) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий Судді