АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-109/11 Головуючий у 1-й інстанції Муругов В.В.
Категорія 23 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.
У Х В А Л А
Іменем України
01 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,
при секретарі – Величковській В.С.,
без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
фермерського господарства «Каспій»
на заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2010 року
за позовом
ОСОБА_2 до фермерського господарства «Каспій»( далі – ФГ «Каспій») про визнання договору оренди землі недійсним, зобов’язання звільнити та передати земельні ділянки
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФГ «Каспій» про визнання договору оренди землі недійсним, зобов’язання звільнити та передати земельні ділянки.
Позивач зазначав, що 26.10.2005 року отримав свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 на дві земельні ділянки площею 7,61 га кожна, розташовані на території Лоцкінської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. 02 січня 2006 року він уклав з відповідачем договір оренди землі №87, за яким передав земельну ділянку загальною площею 15,22 га в оренду строком на десять років з орендною платою 1,5% від нормативної грошової оцінки землі. Передача земельної ділянки мала бути проведена у тижневий строк після державної реєстрації вказаного договору. Але до реєстрації договору відповідач приступив до оброблення земельної ділянки, а він отримував орендну плату за землю.
11.08.2010 року на підставі свідоцтв про право на спадщину він отримав державні акти: серії ЯИ №158022 на право власності на земельну ділянку площею 7,61 га, та серії ЯИ №158023 на право власності на земельну ділянку площею 7,61 га, розташованих в межах території вищевказаної сільської ради.
У серпні 2010 року відповідач запропонував йому укласти договори оренди земельних ділянок на підставі отриманих державних актів та припинив сплачувати йому орендну плату.
Посилаючись на те, що при укладенні спірного договору оренди землі він не був власником земельних ділянок, що передавались в оренду, договір не має обов’язкових додатків (акту прийому-передачі земельної ділянки; кадастрового плану земельної ділянки, акту визначення меж земельної ділянки в натурі та інше), просив визнати договір оренди землі №87 від 02.01.2006 року, укладений між ним та ФГ «Каспій» недійсний та зобов’язати відповідача звільнити та повернути, належні йому(позивачеві) земельні ділянки.
Заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2010 р. позов задоволено частково.
Постановлено: зобов’язати Фермерське господарство „Каспій” звільнити та повернути ОСОБА_2 дві земельні ділянки площею по 7,61 га кожна, розташованих в межах території Лоцкінської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, та які належать ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №158022, зареєстрованого 11.08.2010 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011048500040 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №158023, зареєстрованого 11.08.2010 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011048500039;
стягнути з ФГ „Каспій” на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 45 грн.50 коп., на користь місцевого бюджету Баштанської міської ради судовий збір в розмірі 1691 грн.50 коп., на користь державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в розмірі 83 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ФГ «Каспій» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог щодо звільнення та повернення земельних ділянок ОСОБА_2, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення по справі та не доведення обставин, які суд вважає встановленими.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 26 жовтня 2005 року ОСОБА_2 отримав два свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3.( реєстраційний № 3-488,3-489) на земельні ділянки площею по 7.61 га кожна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Лоцкінської сільської ради Баштанського району Миколаївської області ( а.с.8,9)
02 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ФГ «Каспій» було укладено договір оренди землі №87. Відповідно до умов цього договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 15.22 га на строк 10 років з оплатою орендної плати в розмірі 1.5% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 2670 грн.36 коп. на рік.(а.с.10-11)
28 грудня 2009 р. ОСОБА_2 отримав державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №158022 та серії ЯИ №158023, які 11.08.2010 року було зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011048500040 та №011048500039 відповідно( а.с.12-15).
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про оренду землі ” договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України “Про оренду землі ” – є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання спірного договору недійсним, суд першої інстанції, виходив із того, що укладений сторонами договір оренди земельної ділянки, в порушення вимог ст.18 Закону України «Про оренду землі» не відбулася його державна реєстрація, а отже не зумовив виникнення між сторонами правовідносин з приводу оренди земельних ділянок. Тому такий договір слід вважати неукладеним.
Такий висновок відповідає вимогам закону.
Зокрема, порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру ”, який у силу ст. 106 Конституції України є обов’язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов’язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок. Договір землі між сторонами у державному підприємстві “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах ” не зареєстрований, що ними не оспорюється.
Таким чином, договір, що не зареєстрований у встановленому законом порядку та щодо якого сторонами в належній формі не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, не є укладеним.
У той же час відповідно до норм ст. 215 ЦК України та п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ”, недійсним може бути визнано лише укладений договір. У разі якщо на виконання неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212-1215 ЦК України).
Оскільки, договір оренди земельної ділянки не є укладеним, відтак ФГ «Каспій” користується нею без достатньої правової підстави, то позивач має право вимагати повернення від відповідача безпідставно набутого майна.
Враховуючи положення ст.ст. 1212-1215 ЦК України, суд обґрунтовано задовольнив вимоги ОСОБА_2 щодо повернення земельних ділянок, які в даний час знаходиться у користуванні відповідача.
Доводи представника апелянта в скарзі про відсутність правових підстав для ухвалення рішення в частині зобов’язання відповідача щодо звільнення земельних ділянок та передачі їх позивачеві, за відсутності доказів позивача про відмову добровільно передати йому земельні ділянки, вчинення позивачеві перешкод використовувати на свій розсуд земельними ділянками не впливають на правильність висновку суду щодо повернення безпідставно набутого майна.
За таких обставин не вбачається підстав для скасування рішення суду, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу фермерського господарства «Каспій» відхилити, а заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку .
Головуючий
Судді