Справа  №2-51/11рік

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

28 січня 2011 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:

головуючого - судді Джала С. Ю.

при секретарі -Рушеляк Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва на право особистої власності на будинковолодіння, скасування нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на 1/2 будинковолодіння, -

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2010р. ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати — ОСОБА_5, яка починаючи з 03.09.1960 року і до дня смерті проживала в АДРЕСА_1, що підтверджується записом в будинковій книзі, де також проживали її батько - ОСОБА_6 (з 1961 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3), брат її матері - ОСОБА_7 (з 1965 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4), його дружина ОСОБА_8.  Вказує, що її брат — ОСОБА_9, проживає в цьому будинку також від дня свого народження і по даний час. Крім того, в ньому проживає на сьогоднішній день ОСОБА_10 (син ОСОБА_11) та його мати (дружина ОСОБА_11 - ОСОБА_8.).

Зазначає, що 10.09.2010р. вона (позивачка), ОСОБА_12 та ОСОБА_9, звернулись в Мостиську державну нотаріальну контору з метою оформлення спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 Вказує, що їхні батьки - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не оформили правовстановлюючих документів на будинок АДРЕСА_2 При цьому, все своє життя вони разом з ними проживали в 1/2 як власники вищезазначеного будинку, оскільки спірний будинок поділений на дві рівноцінні окремі частини, обробляли 1/2 земельної ділянки. В іншій частині будинку жила сім’я ОСОБА_11, а саме його син - ОСОБА_13 та дружина ОСОБА_8 та обробляли ? земельної ділянки. Як їй відомо, та підтверджується показами свідка ОСОБА_14, спірний будинок будувався на дві сім'ї її батьками та ОСОБА_15 і його дружиною.

Зазначає, що після смерті її матері — ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_16 оспорює право власності їхніх батьків на 1/2 вищезгаданого будинку, на підтвердження чого пред’являє правовстановлюючі документи на цей будинок.

Вказує, що ОСОБА_17 оформив право власності на спірне будинковолодіння, про що її батькам не було відомо, підтвердженням чого є матеріали інвентаризаційної справи, заведеної 06.05.1964 р. Самбірським МБТІ.

Покликаються також на те, що у відповідності до приписів Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР для вирішення питання про можливість оформлення права власності виконком місцевої ради депутатів трудящих доручає бюро технічної інвентаризації одержати відомості у громадян, які проживають у будинку, зазначеному заявником, а також у сусідніх будинках, та з’ясувати, хто являється його власником. Про час огляду і збирання відомостей бюро технічної інвентаризації вивішує об’яви на видному місці на даному будинку і сусідніх будинках.

Скласти акт огляду будинку і одержати відомості за підписом представника бюро технічної інвентаризації і громадян, які дали відомості. Вважає, що така процедура не була дотримана, оскільки в акті на встановлення права власності  на спірне будинковолодіння не міститься інформації про повідомлення осіб про час огляду будинку, а також акт не містить пояснень осіб, передбачених вищевказаною інструкцією.

Зазначає, що ОСОБА_17 в порушення п.2 акту про відведення земельної ділянки в натурі від 23.02.1956р. не уклав договір про забудову, а тому земельна ділянка не була передана, а акт втратив силу. Наявний в інвентаризаційній справі договір ОСОБА_11 з держкомунгоспом укладений через півтора місяця і не був посвідчений нотаріально.

Зазначений вище будинок будувався як їхніми батьками — ОСОБА_5 та ОСОБА_6, так і ОСОБА_11 та його дружиною. Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказує, що власниками спірного будинку є ОСОБА_5 та ОСОБА_11

З огляду на наведене просить визнати свідоцтво про право особистої власності (за реєстровим № 729 від 20.03.1965) на домоволодіння в АДРЕСА_3. недійсним в частині 1/2 частини вищезгаданого домоволодіння, скасувати нотаріальну дію по видачі свідоцтва від 15.02.2010 року виданого на ім'я ОСОБА_4 про право на спадщину за законом на 1/2 будинку по АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 будинку по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом

Вимоги підтримано в судовому засіданні позивачкою та її представником.

Відповідач та його представник проти позову заперечили та пояснили, що позивачем не доведено факту спільного будівництва спірного будинку ОСОБА_5 і ОСОБА_17; що ОСОБА_17 дозволив ОСОБА_5 лише тимчасово проживати у своєму будинку у зв’язку з відсутністю в останньої житла, а в подальшому не заперечив проти подальшого її проживання у цьому будинку; що ОСОБА_6 у зв’язку з відсутністю власного житла у 1992 році була надана квартира у м.Судова Вишня; що батьком відповідача правомірно оформлено всі правоустановчі документи на спірний будинок і земельну ділянку, а відповідачем у встановленому законом порядку  прийнято спадщину, яка відкрилася  після смерті батька ОСОБА_11    

Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_12 і ОСОБА_3 позов підтримали, пояснивши, що будівництво спірного будинку здійснювалося для двох сімей спільно їхньою матір’ю, батьком позивача та з допомогою батьків останніх.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, – Судововишнянської міської ради, Мостиської державної нотаріальної контори, Інспекції держархбудконтролю у Львівській області (відділу контролю забудови території №5) в судове засідання не з’явилися, а надіслали заяви, в яких просять розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконкому Судововишнянської міської ради від 13.02.1956 року № 3 саме ОСОБА_17, батькові відповідача, виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_4. Йому ж відповідно до акту від 23.02.1956 року відведено вищевказану земельну ділянку в натурі. Ним же 11.04.1956 року укладено договір з відділом комунального господарства виконкому Судововишнянської міської ради про виділення в безстрокове користування вищевказаної земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності.

17.07.1964 року ОСОБА_17 видано акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального будинковолодіння по вул.Заводській, 6 «а» в м.Судова Вишня.

14.02.1965р. ОСОБА_17 звернувся в Самбірське МБТІ із заявою про оформлення права власності, проведення обслідування, реєстрації будинковолодіння по вул.Заводській, 6 «а» в м.Судова Вишня.

В матеріалах справи інвентаризаційної справи Самбірського МБТІ № 55 на спірне будинковолодіння є оголошення про те, що 14.02.1965р. буде проведено обслідування для вияснення прав на вищевказане домоволодіння. Відповідно до змісту оголошення громадяни, які мають будь-які претензії щодо вказаного будинковолодіння, запрошувалися на місце обслідування для подачі пояснень по цьому питанню. Також в оголошенні вказано, що відомості про належність будинку можуть подаватися в усній або письмовій формі у міськкомунгосп або безпосередньо в Самбірське МБТІ.

За результатами обслідування 19.02.1965р. представником Самбірського МБТІ складено акт на встановлення прав на домоволодіння. Зокрема, у вказаному акті зафіксовані пояснення жителів м.Судова Вишня ОСОБА_18 та ОСОБА_19, котрі вказують, що спірний будинок побудований саме ОСОБА_17 та його дружиною ОСОБА_20

13.03.1965р. виконком Судововишнянськоїміської ради виніс рішення № 16 про призначення права власності на спірне будинковолодіння за ОСОБА_17   

20.03.1965 року Самбірським МБТІ винесено висновок про реєстрацію спірного будинковолодіння за ОСОБА_17 і останньому видано свідоцтво про право власності на це будинковолодіння.

З огляду на наведене суд не вбачає вагомих порушень вимог Інструкції про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, які були б підставою для скасування свідоцтва про право власності на спірне будинковолодіння.

Не є такою підставою, як вважає суд, і та обставина, що ОСОБА_17 всупереч акту про відведення земельної ділянки в натурі від 23.02.1959 року не уклав у місячний строк договору про забудову, земельна ділянка не була передана, а акт втратив силу, оскільки такий договір ОСОБА_17 все ж було укладено 11.04.1956р. (через 1,5 місяця) з відділом комунального господарства виконкому Судововишнянської міської ради, земельна ділянка була передана, тобто договір сторонами був виконаний. За таких умов і формальна відсутність нотаріально посвідчення договору, як вважає суд, не вплинула на законність набуття ОСОБА_11. права власності на спірне будинковолодіння, оскільки договір сторонами був виконаний, а відсутність нотаріального посвідчення договору не була прихованою і зафіксована у акті на встановлення прав на домоволодіння від 19.02.1965р. та у акті про закінчення будівництва та введення в експлуатацію від 17.07.1964р., тобто врахована при встановленні права власності на спірне будинковолодіння.

02.03.2001 року ОСОБА_11. отримано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку по вул.Заводській, 16, на якій розташований спірний будинок.

01.11.2004р. ОСОБА_11. складено заповіт, згідно з яким останній заповів все своє майно порівну відповідачеві ОСОБА_4 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11. помер.  Відповідач 15.02.2010р. отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину спірного будинку та у зв’язку з відмовою ОСОБА_11 від своєї частки у спадщині отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на другу частину (1/2) спірного будинку та оформив право власності на цей будинок в цілому на своє ім’я, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.   

Вищевказані обставини підтверджуються копіями матеріалів інвентаризаційної справи № 55 Самбірського МБТІ на спірне будинковолодіння, спадкової справи № 61/2010, заведеної після смерті спадкодавця ОСОБА_11. та спадкової справи № 345/2009, заведеної після смерті спадкодавця ОСОБА_5

Як вбачається з матеріалів справи, вул.Жовтнева перейменована у вул.Заводську. У зв’язку з розбудовою вул.Заводської і проведення інвентаризації житлових будинків в м.Судова Вишня спірному житловому будинку в 1975 році присвоєно №10, а з 1990 року присвоєно №16, чим і пояснюються різні найменування вулиць і будинку у правовстановлюючих документах на спірне будинковолодіння.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Підстав звільнення позивачки від доказування відповідно до вимог ст.61 ЦПК України немає.

Згідно з ч.3 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Позивачкою не наведено належних, допустимих, переконливих, достовірних та достатніх доказів, які б у своєму взаємозв’язку у сукупності підтверджували факт спільного будівництва спірного будинку його матір’ю і батьками відповідача для двох сімей.

Показання свідка ОСОБА_14 про те, що спірний будинок будувався для двох сімей: ОСОБА_11. і ОСОБА_5 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_20, дружини ОСОБА_11., яка є єдиним живим безпосереднім учасником будівництва спірного будинку і заперечила факт будівництва спірного будинку для двох сімей. Також суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_14 і з огляду на те, що остання на момент будівництва спірного будинку була неповнолітньою і в зв’язку з ним могла неправильно розуміти зміст певних обставин.

Крім того, сам факт певної допомоги у будівництві будинку з боку ОСОБА_5., на який вказує свідок ОСОБА_14, не породжує виникнення права власності на таке.

Показання свідка ОСОБА_14 спростовуються  і показаннями свідка ОСОБА_22, котрий працював як найманий робітник під час будівництва спірного будинку, і показав, що замовником усіх робіт виступав саме ОСОБА_11 і саме останній здійснював оплату за виконані роботи.

Також показання свідка ОСОБА_14 спростовуються і письмовими доказами, що наведені вище, зокрема, поясненнями жителів м.Судова Вишня ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в акті на встановлення прав на домоволодіння 19.02.1965р., котрі вказують, що спірний будинок побудований саме ОСОБА_11. та його дружиною ОСОБА_20

Факт скорішої реєстрації (прописки) ОСОБА_5 у спірному будинку, який на який покликається позивачка та її представник у будинковій книзі, не доводить факту спільного створення майна і заперечується свідком ОСОБА_20, яка показала, що також стала проживати разом з своїм чоловіком - ОСОБА_11 у спірному будинку зразу ж після будівництва такого. Крім того, із записів у будинковій книзі вбачається, що така заведена не зразу ж після будівництва будинку, першими у будинковій книзі значаться ОСОБА_11 та ОСОБА_8, записів про дату прописки останньої відсутні, а у записах про дату реєстрації  ОСОБА_11. є виправлення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень осіб, що беруть участь у справі, батьками позивачки не оформлено жодних документів, які б підтверджували право їх власності на спірний будинок, а відповідно до листа Судововишнянської міської ради № 02/16-231 від 18.05.2010р. на засіданні виконкому 18 жовтня 1991р. рішенням № 173 «Про затвердження виписки з протоколу спільного засідання профспілкового комітету і адміністрації Судововишнянського заводоуправління будівельних матеріалів від 20.06.1992р.» було дозволено поставити на чергу в одержанні квартири працівників Судововишнянського заводоуправління будівельних матеріалів, зокрема ОСОБА_6 складом сім’ї чотири чоловіка (ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9., ОСОБА_12.) у зв’язку з відсутністю власної житлової площі та проживанням у будинку ОСОБА_11. У 1992р. ОСОБА_6. видано ордер № 307 на трьохкімнатну квартиру згідно рішення виконкому міської ради від 17.07.1992р. № 98 складом сім'ї чотири чоловіка на квартиру АДРЕСА_5. Вказані обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_6 та його сім’ї власного житла до отримання вищевказаної квартири.    

Суд не приймає до уваги покликання позивача на ст.331 ЦК України (набуття права власності на новостворене майно), оскільки відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього ж кодексу такий застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Підстав для застосування судом абз.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України по справі не встановлено, оскільки цивільні відносини щодо набуття права власності на спірний будинок виникли до набрання чинності ЦК України.   

Відповідно до ст.41 Конституції України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи всі вищенаведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що батьком відповідача і в подальшому відповідачем правомірно набуто право власності на спірний будинок, позивачем не наведено належних, допустимих, переконливих, достовірних та достатніх доказів, які б у своєму взаємозв’язку у сукупності доводили незаконність такого набуття, доводи позивача будуються на припущеннях, судом не встановлено порушення прав позивачки, а тому немає підстав для задоволення її позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.3, 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання частково недійсним свідоцтва на право особистої власності на будинковолодіння, скасування нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на 1/2 будинковолодіння – в і д м о в и т и.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяДжала С.Ю.