Справа  №2-46/11 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

4 березня 2011 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:

головуючого - судді  Джала С. Ю.

при секретарі -Рушеляк Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічними позовами ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання договорів позики грошей удаваними та визнання вказаних договорів договорами підряду, а також за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ПП «Інвестпол» про відшкодування завданої шкоди,

В С Т А Н О В И В:

24.12.2010р. позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися до суду із зазначеним позовами, покликаючись на те, що 23.09.2009р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, згідно з яким останній отримав у позику грошові кошти у сумі 15000 гривень, які зобов'язався повернути до 1 грудня 2009 р., а 05.11.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також укладено договір позики, згідно з яким останній отримав у позику  грошові кошти у сумі 15000 гривень, які зобов'язався повернути до 1 грудня 2009 року, однак суми позик за вищевказаними договорами не повернув.

З огляду на наведене позивач ОСОБА_3 просить стягнути з відповідача в свою користь суму позики із врахуванням індексу інфляції в розмірі 16695 гривень, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 450 гривень та судові витрати, а  ОСОБА_5 просить стягнути з відповідача в свою користь суму позики із врахуванням індексу інфляції в розмірі 16560 гривень, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 450 гривень та судові витрати.

05.01.2011р. відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічними позовами до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання договорів позики грошей удаваними та визнання вказаних договорів договорами підряду, а також із позовом до ОСОБА_3 та ПП «Інвестпол» про відшкодування завданої шкоди.

Покликається на те, що ОСОБА_3 мав намір придбати будівлю телятника, розташовану по АДРЕСА_1, власником 1/3 частини якої є він (ОСОБА_4.). ОСОБА_3 замовив у нього (ОСОБА_4) виготовлення документів, необхідних для купівлі інших 2/3 частин цієї будівлі, у зв’язку з чим і надав вищевказані кошти в сумі 30000 гривень.

З огляду на наведене вважає, що договори позики були удаваними і приховували дійсну домовленість у виді договору підряду. Не зміг виконати свої зобов’язання за договором підряду у зв’язку із подорожчанням вартості робіт з виготовлення документів і обмеженим часом для їх виконання.  

Також вказує, що відповідач ОСОБА_3 самовільно зняв з будівлі корівника 20 листів шиферу, які стали непридатними для подальшого використання. Внаслідок розкриття даху зруйновано і дерев’яні конструктивні елементи такого. З огляду на наведене просить зобов’язати ОСОБА_3 і ПП «Інвестпол», власником якого є ОСОБА_3 і яке здійснювало господарську діяльність у будівлі корівника, сплатити йому 6930 гривень завданої шкоди та 3465 гривень втраченої вигоди.

Вимоги первісних позовів підтримано в судовому засіданні позивачем ОСОБА_3, який пояснив, що дійсно усно домовився з відповідачем ОСОБА_4 про купівлю будівлі телятника за 90000 гривень. Однак, оскільки відповідач був власником лише частини цієї будівлі, то особисто і за посередництвом ОСОБА_5 надав відповідачу у позику кошти в сумі 30000 гривень для викупу відповідачем іншої частини приміщення у власників такої і виготовлення необхідних документів для продажу в подальшому йому (позивачу) цілого приміщення телятника. Згідно усної домовленості з відповідачем проводив ремонтні роботи у приміщенні телятника і розпочав здійснювати там господарську діяльність у вигляді вирощування свиней. Згодом відповідач намагався підвищити ціну на телятник, у зв’язку з чим відмовився від подальшої купівлі такого. З огляду на наведені обставини заперечив зустрічні вимоги відповідача про визнання договорів позики грошей удаваними, визнання вказаних договорів договорами підряду та про відшкодування завданої шкоди.       

Представник відповідача ОСОБА_4 первісні позови не визнав і підтримав зустрічні позови, вказавши, що відповідач ОСОБА_4 потратив надані ОСОБА_3 кошти в сумі 30000 гривень на виконання договору підряду, тобто на купівлю іншої частини приміщення корівника у власників такої та на виготовлення необхідних для цього документів.

Представник третьої особи – приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що укладення і нотаріальне посвідчення договору позики грошей від 05.11.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проведено у відповідності до чинного законодавства, зокрема, сторонам роз’яснено зміст договору, встановлено волевиявлення сторін, яке було спрямоване саме на укладення договору позики, а також нотаріально посвідчено згоду дружини відповідача ОСОБА_4 на укладення останнім договору позики.

Представник відповідача ПП «Інвестпол» в судове засідання не з’явився, а надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа у справі (за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ПП «Інвестпол» про відшкодування завданої шкоди), позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 був своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак в судове засідання не з’явився, а представником ОСОБА_5 подано клопотання про розгляд справи без участі останнього.   

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4 та третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_6, показання свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісні позови підлягають задоволенню частково, а в задоволенні зустрічних позовів слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України правосуддя у цивільних справах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених  ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.3 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Позивачами за первісним позовом доведено обставини укладення 23.09.2009р. і 05.11.2009 року з відповідачем ОСОБА_4 договорів позики на суму 15000 гривень кожен і такі підтверджуються копіями вказаних договорів, розпискою відповідача про отримання грошей від 05.11.2009р., письмовою згодою дружини відповідача на укладення договору позики від 05.11.2009р., показаннями свідка ОСОБА_7 і поясненнями представника третьої особи – приватного нотаріуса ОСОБА_6 – ОСОБА_8, допитаного як свідка.

Укладені між позивачами та відповідачем договори позики відповідають вимогам ст.ст.1046-1047 ЦК України, в тому числі щодо форми та змісту. Більше того, договір позики, укладений 05.11.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений нотаріально, і в такому сторони свідчать, що внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб; договір не укладається під впливом тяжких для них обставин; укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; дружина позичальника згідна з укладенням цього договору. За умовами договору сторони попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебували при здоровому розумінні, ясній пам’яті, діяли добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору.  

Відповідачем ОСОБА_4 не подано належних, допустимих, переконливих, достовірних та достатніх доказів, які б у своєму взаємозв’язку у сукупності підтверджували факт укладення удаваного правочину, який приховував договір підряду, та факт заподіяння йому шкоди з боку ОСОБА_3 та ПП «Інвестпол».

Так, відповідачем не доведено факту витрати коштів в сумі 30000 гривень на виконання договору підряду, тобто на купівлю іншої частини приміщення корівника у власників такої та на виготовлення необхідних для цього документів, на що покликався представник відповідача в судовому засіданні, а лише надано копію квитанції про оплату відповідачем послуг КП «Мостиське РБТІ» на суму 160 грн. 83 коп.

Крім того, виходячи із загальних положень та змісту договору підряду, відповідач, на думку суду, не міг бути виконавцем за цим договором, оскільки не наділений ні законом, ні позивачами повноваженнями виконувати роботи по виготовленню документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно.

Суд враховує, що за певних умов між сторонами міг бути укладений договір доручення, за яким відповідач зобов’язувався б вчинити від імені та за рахунок позивачів певні юридичні дії. Однак, в судовому засіданні не встановлено факту наділення відповідача повноваженнями здійснювати від імені та за рахунок позивачів будь-які юридичні дії, в тому числі укладати від їх імені договори купівлі-продажу іншої частини телятника за їхні кошти чи займатися виготовленням необхідних для цього документів.

Враховуючи всі вищенаведені обставини і докази в сукупності, суд надає віри поясненням позивача ОСОБА_3 і приходить до висновку, що внутрішній волі сторін відповідала домовленість, за якою відповідач ОСОБА_4 згідно договорів позик отримав від позивачів кошти, які йому були потрібні для реалізації власної мети – стати власником приміщення телятника в цілому і продати такий в подальшому позивачу ОСОБА_3, а не для виконання певної роботи за завданням позивачів (договір підряду) чи для вчинення від імені та за рахунок позивачів певних юридичних дій (договір доручення). При цьому суд враховує, що мета отримання коштів в договорах позики не вказана, а випливає з обставин справи і зібраних по справі доказів.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_4 не довів факту укладення удаваних правочинів, які приховували договір підряду чи інший правочин, в тому числі і не довів витрати коштів в сумі 30000 гривень на виконання договору підряду, то є всі підстави у відповідності до ст.ст.625, 1050 ЦК України для стягнення з відповідача в користь позивачів суми позик з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

При цьому первісні позови підлягають задоволенню частково з огляду на те, що розрахунок боргу з врахуванням індексу інфляції слід здійснювати з моменту невиконання відповідачем свого зобов’язання щодо повернення боргу, тобто з грудня 2009р., а не з моменту укладення договорів позики (жовтня, листопада 2009р.), що зроблено позивачами. Таким чином, сума боргу за кожним з договорів позики з врахуванням індексу інфляції становить 16380 гривень (15000 грн. х індекс інфляції 109,2 (100,9 х 101,8 х 101,9 х 100,9 х 99,7 х 99,4 х 99,6 х 99,8 х 101,2 х 102,9 х 100,5 х 100,3) : 100). Три проценти річних за кожним з договорів становлять 450 гривень (15000 гривень х 3%).     

З пояснень сторін, показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вбачається, що між позивачем ОСОБА_3 і відповідачем ОСОБА_4 існувала усна домовленість про купівлю телятника, ОСОБА_3 зі згоди відповідача проводив ремонтні роботи у приміщенні телятника і здійснював там господарську діяльність, покрівельний матеріал - шифер був перенесений з однієї частини приміщення телятника на іншу, відповідач ОСОБА_4 немає виділеної в натурі своєї частки у будівлі телятника, не надав суду жодних доказів, які підтверджують наведений ним у зустрічному позові розрахунок розміру шкоди і втраченої вигоди. З огляду на наведене суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 не доведено як самого факту заподіяння йому шкоди з боку відповідачів за зустрічним позовом, так і не підтверджено розрахунку розміру шкоди і втраченої вигоди, а тому немає підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ПП «Інвестпол» про відшкодування завданої шкоди.

Враховуючи всі вищенаведені обставини в сукупності, суд вважає, що відповідач ОСОБА_4, подаючи зустрічні позови, намагається уникнути відповідальності за невиконання своїх зобов’язань за договорами позики.

Згідно з ст.88 ЦПК України підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог з відповідача ОСОБА_4 в користь кожного з позивачів понесені ними судові витрати в сумі 288 гривень 30 коп. ((16380 грн. + 450 грн.) х 1% судового збору + 120 грн. витрати на інфрмаційно-технічне забезпечення розгляду справи).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 235, 530, 612, 625, 629, 837, 1046-1052, 1166 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики та позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 з користь ОСОБА_3 заборгованість за  договором позики із врахуванням індексу інфляції в розмірі 16380 гривень, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 450 гривень та судові витрати в сумі 288 гривень 30 коп., а всього 17118 (сімнадцять тисяч сто вісімнадцять)  гривень 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 з користь ОСОБА_5 заборгованість за  договором позики із врахуванням індексу інфляції в розмірі 16380 гривень, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 450 гривень та судові витрати в сумі 288 гривень 30 коп., а всього 17118  (сімнадцять тисяч сто вісімнадцять) гривень 30 коп.

В задоволенні позовів ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання договорів позики грошей удаваними та визнання вказаних договорів договорами підряду, та позову ОСОБА_4. до ОСОБА_3, ПП «Інвестпол» про відшкодування завданої шкоди – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяДжала С.Ю.