УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Григор?євої І.В.,
суддів Слинька С.С., Єленіної Ж.М.,
за участю прокурора Ковтун Н.Я.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні 29 березня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 6 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого:
- 6 червня 2001 року за ст.ст. 17 і 140 ч. 3 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі;
- 24 грудня 2003 року за ст. 185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 21 вересня 2007 року по відбуттю строку покарання,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ч. 2 ст. 15 і п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілих: ОСОБА_3 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди – 331,75 грн., моральної шкоди – 1000 грн.; ОСОБА_4 – 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_5 в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_6 – 23687,12грн. на відшкодування матеріальної та 100000грн.на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_7 – 200 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; ОСОБА_8 – 330,47 грн. на відшкодування матеріальної та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Також постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2 судові витрати в сумі 763,39грн. за проведені експертизи; за лікування потерпілих: ОСОБА_4 - 539,65 грн., ОСОБА_3 – 1486,38грн., ОСОБА_8 – 664,38грн., ОСОБА_6- 2062,38грн. на користь Христинівської райлікарні та 8960грн. на користь інституту нейрохірургії ім. Академіка Ромоданова.
Зазначеним вироком ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 22 жовтня 2007 року о 15 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, проник у будинок АДРЕСА_1, де, застосовуючи насильство, яке було небезпечним для життя та здоров’я ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з метою їх вбивства завдав їм декілька ударів ножем у життєво важливі органи, а ОСОБА_3 ще й численні удари кулаком у голову, заподіявши потерпілим легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Проте, злочин щодо умисного заподіяння смерті обом потерпілим ОСОБА_2 до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, внаслідок активного їх опору, що змусило його покинути місце злочину. При цьому, він відкрито заволодів майном ОСОБА_3 на загальну суму 2450 грн.
Крім того, ОСОБА_2 в цей же день, 22 жовтня 2007 року, приблизно о 15 год. 45 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, повторно, умисно, з корисливих мотивів проник у будинок АДРЕСА_2, де, вимагаючи повідомити про місце знаходження у будинку грошей та застосовуючи до малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, насильство, яке було небезпечним для життя та здоров’я, завдав йому численні удари ножем, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.
Продовжуючи свої злочинні дії щодо ОСОБА_6, достовірно знаючи, що тому виповнилось лише 7 років, з метою його вбивства з корисливих мотивів, з особливою жорстокістю, усвідомлюючи, що від його дій потерпілому будуть спричинені особливі фізичні страждання, ОСОБА_2 завдав йому численні удари ножем в життєво важливі органи, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров’я, та тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя. Після цього ОСОБА_2 умисно звалив на потерпілого, який лежав на підлозі, шафу та заволодів майном, яке належить ОСОБА_7, на загальну суму 579 грн., після чого з місця вчинення злочину зник. Проте, злочин щодо умисного заподіяння смерті малолітньому ОСОБА_6 ОСОБА_2 до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки життя потерпілого було врятоване через своєчасне надання йому медичної допомоги.
Того ж дня, приблизно о 16год. 15хв., ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння у приміщенні бару «Лідія» по вул. Гагаріна, 42 в м. Христинівка, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, діючи повторно, умисно, з метою вбивства працівника бару ОСОБА_8, з особливою зухвалістю, без будь-якої причини, з хуліганських мотивів вдарив її ножем у шию, завдавши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а після того, як вона почала тікати, ОСОБА_2 з метою доведення злочину до кінця намагався вдарити її ножем у спину. Проте, злочин ОСОБА_2 до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпіла сховалася в іншому приміщенні і їй була надана своєчасна медична допомога.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2, не погоджується з кваліфікацією його дій за ч. 2 ст.15 і п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ст. 121 КК України, оскільки у нього не було умислу на вбивство та від його дій смерть потерпілих не настала.
Також вказує, що призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі є занадто суворим, оскільки відповідно до ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати 2/3 максимального строку, у зв’язку з чим просить пом’якшити призначене йому покарання, врахувавши його щире каяття, молодий вік та сімейний стан.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить змінити вирок суду, оскільки вважає, що суд безпідставно зробив висновок про наявність у засудженого умислу на вбивство ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та корисливого мотиву в його діях, у зв’язку з цим, на його думку, дії ОСОБА_2 щодо цих потерпілих слід кваліфікувати за ст. 125 КК України.
Також, на переконання захисника, в матеріалах справи відсутні докази наявності у ОСОБА_2 прямого умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_7 та корисливого мотиву цих дій.
Заперечується в скарзі й правильність кваліфікації дій засудженого за епізодом замаху на вбивство ОСОБА_8
Крім іншого, захисник вказує про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого та його особі внаслідок суворості.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які підтримали свої касаційні скарги, просили вирок змінити, виключити з вироку кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст.15 і п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, призначивши йому покарання в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 187 КК України, думку прокурора Ковтун Н.Я., яка, посилаючись на порушення судом ст. 68 КК України, просила частково задовольнити касаційну скаргу засудженого та змінити йому покарання на 15 років позбавлення волі, а в решті вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів уважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, підтверджуються доказами, які суд першої інстанції всебічно, повно і об’єктивно дослідив у судовому засіданні і дав їм належну оцінку, у тому числі перевірив і оцінив всі доводи засудженого та його захисника про відсутність доказів вчинення нападу та замаху на умисне вбивство потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, заволодіння їх майном; вчинення замаху на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_8 з хуліганських мотивів; вчинення замаху на умисне вбивство малолітнього ОСОБА_6 з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів.
Дії засудженого ОСОБА_2 за ст.ст. 15 ч. 2 і 115 ч. 2 п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 13; 187 ч. 4; 187 ч. 3 КК України кваліфіковані правильно.
Твердження засудженого та його захисника про те, що дії ОСОБА_2 було невірно кваліфіковано за ст.ст. 15 ч. 2 і 115 ч.2 п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 13 КК України, оскільки він не мав умислу на вбивство потерпілих, є безпідставними.
Про наявність у засудженого ОСОБА_2 умислу на вбивство потерпілих свідчать послідовність та цілеспрямованість його дій, характер насильства, застосованого щодо потерпілих, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, використання для цього ножа, локалізація заподіяних тілесних ушкоджень та кількість завданих ударів, у тому числі у життєво-важливі органи- голову, груди, шию.
Як убачається з матеріалів справи, засуджений, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав небезпечні наслідки, а саме смерть кожного з потерпілих і бажав настання їх смерті, проте злочини не були доведені до кінця з причин, що не залежали від його волі, внаслідок активного опору потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та своєчасного надання медичної допомоги потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_8
Як вірно зазначено у вироку, засуджений вчинив всі дії, які вважав можливими і необхідними для позбавлення життя потерпілих по кожному епізоду, тобто вчинив закінчений замах на вбивство.
Відповідно до ст. 16 КК України, при вчиненні замаху на злочин кримінальна відповідальність настає як за ст. 15 КК України, так і за статтею Особливої частини цього кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин, а тому дії засудженого ОСОБА_2 правильно кваліфіковано як закінчений замах на умисне вбивство.
Ураховуючи викладене, підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 15 і п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ст. 121 або ст. 125 КК України колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого щодо порушення судом вимог законодавства при призначенні йому покарання за ч. 2 ст. 15 і п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, то вони також є безпідставними.
Передбачене ч.3 статті 68 КК України зменшення покарання за вчинення замаху на злочин може мати місце лише у тих випадках, коли санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу встановлено покарання у виді позбавлення волі на певний строк або інше, більш м'яке покарання.
Оскільки найбільш суворим видом покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 115 КК України, є довічне позбавлення волі, яке не має строкового виміру, суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 15 і п.п. 1, 2, 4, 6, 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, обґрунтовано не застосував положення ч. 3 статті 68 КК України.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, обставини справи. Зокрема, суд узяв до уваги те, що ОСОБА_2 раніше притягався до кримінальної відповідальності, характеризувався негативно, а також наявність обставин, що обтяжували покарання – вчинення злочинів у стані сп’яніння та рецидив злочинів.
Також суд обгрунтовано врахував, що засудженим були вчинені умисні особливо тяжкі злочини, розбійні напади з проникненням у житло та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, закінчені замахи на умисне вбивство двох і більше осіб, малолітнього потерпілого, з особливою жорстокістю та з корисливих і хуліганських мотивів, наслідки, що настали для потерпілих, зокрема, для малолітнього ОСОБА_6, який став довічно інвалідом і не може самостійно рухатись.
Тому обране судом ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення призначеного покарання колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування постановленого у справі судового рішення, при касаційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
вирок Апеляційного суду Черкаської області від 6 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 без задоволення.
Судді:
____________________ ___________________ ________________
Григор?єва І.В. Слинько С.С. Єленіна Ж.М.