Справа № 2-1645/10 Головуючий у 1 інстанції:Агеєва Є.О.

Провадження № 22-ц/0390/415/11

Категорія:27      Доповідач: Мудренко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 березня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Мудренко Л. І.,

суддів -   Русинчука М.М., Матвійчук Л.В.,    

при секретарі  Семенюк  О.  А.

          з участю:

         позивача ОСОБА_1,

         відповідача ОСОБА_2,                

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2010 року,     

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1  8 вересня 2010 року звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Позовні вимоги обгрунтував тим, що 18 березня 2009 року позичив відповідачу ОСОБА_2 гроші в сумі 69360 грн., які остання зобов’язувалася повернути до 13 травня 2009 року, про що власноручно склала розписку. У встановлений строк відповідач боргу не повернула, хоча позивач неодноразово звертався до неї з вимогою повернути борг. Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 69360 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 5 756,88 грн. і три відсотки річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 2 080,80 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.                  

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 69360 (шістдесят дев’ять тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. боргу за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 5 756 (п’ять тисяч сімсот п’ятдесят шість) грн. 88 коп. та трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 2 080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 80 коп., а всього 77197 (сімдесят сім тисяч сто дев’яносто сім) грн. 68 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подала апеляційну скаргу, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить скасувати заочне рішення по даній справі та закрити провадження.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просила скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, просив рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду  - без змін з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 березня 2009 року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 69360 грн., які зобов’язалася повернути до 13 травня 2009 року. Дана обставина підтверджена письмовою розпискою, наданою відповідачкою (а.с. 5). Факт отримання грошей у борг остання не заперечувала і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлено, що відповідач взяті в борг кошти не повернула.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача боргу в сумі 69360 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 5 756,88 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 2 080,80 грн.

Доводи відповідача, що нею кошти позичалися не у вказаному позивачем розмірі будь-якими належними доказами не підтверджені.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. Ця обставина стверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення на ім’я відповідача за адресою її проживання (а.с.15).  

Покликання відповідача в апеляційній скарзі на те, що даний позов підлягає до розгляду в порядку адміністративного судочинства не заслуговують на увагу, оскільки позов ОСОБА_1 про стягнення боргу розглядається за правилами цивільного судочинства.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_1 і обґрунтовано задовольнив позов.  

           Колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.     

          Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

  Заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2010 року в даній справі залишити без змін.

     Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти  днів з дня набрання нею законної сили.       

Головуючий          

Судді