Справа  № 2-1118/11

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

28 березня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Цокол Л.  І. ,

при секретарі –                    Шарапа М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, відмовити,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду і просить визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту від 27.12.2007р. №11280126000, що укладений між ним та ПАТ "УкрСиббанк".  Позовні вимоги обґрунтовані тим,  що умови договору в частині надання кредиту  в доларах США, яким передбачається погашення кредиту та сплата відсотків за користування ним у доларах США є несправедливими умовами, оскільки всупереч принципу добросовісності  його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, тобто позивача. Так, позивач зазначив, що гривневий еквівалент  по відношенню до долару США значно  збільшився, що суттєво  впливає на його фінінсове становище. При цьому під час укладення договору відповідач не мав ні геренальної ні  індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції, що є порушенням чинного законодавства. Умови договору про збільшення відповідачем протягом дії договору процентної ставки в односторонньому порядку є несправедливими, оскільки встановлюють дискримінаційні правила відносно споживача.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав вимоги позову та обставини, якими вони обгрунтовуються, зазначивши про те, що зазначені порушення є підставами визнання договору недійсним.

Відповідач ПАТ "УкрСиббанк" свого представника в судове засідання не направив, був повідомлений про час і місце судового розгляду належним чином, своїх письмових заперечень  по суті спору не подав.

Суд вислухавши пояснення представника позивача,  дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Під час судового розгляду судом було встановлено, що 27 грудня 2007 року  між Акціонерним комерційним інноваційним банком  "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11280126000, згідно якого банк зобов"язався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, долар США, в сумі 197751,00, що дорівнює еквіваленту 998642,55гривень за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов"язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. Розділом 5 сторони визначили порядок зміни процентної ставки.   

Законом України «Про захист прав споживачів» зокрема п. «4» частини п"ятої  ст. 11 передбачено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення  цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.  

Закон України «Про захист прав споживачів» зокрема  частина друга ст. 18 передбачає, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності  його наслідком  є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Відповідно до положень цієї статті якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті,  сума, що підлягає сплаті у гривнях,  визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених Законом.  

Законом України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що кошти в розумінні цього Закону, це гроші у національній  або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно п.3 частини першої ст.47 цього ж Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.    

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій , які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії  видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії , на весь період дії режиму валютного кредитування.  Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001р. №275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, до яких належить і іноземна валюта. При цьому пунктом 5.3 цього Положення визначено, що письмовий дозвіл на здійснення  операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Пункт 4 статті 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», передбачає отримання індивідуальної ліцензії  на надання і одержання кредитів в іноземній валюті у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.  На  час укладення договору між сторонами  таких обмежень діюче законодавство не передбачало.

Під час судового розгляду позивачем не було доведено обставини на яку посилався  його представник  в обгрунтування вимог недійсності договору, зокрема щодо відсутності у відповідача на час укладення договору генеральної ліцензії НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями.   

За таких обставин посилання позивача на недодержання відповідачем норм чинного законодавства, яке регулює повноваження відповідача для надання кредиту в іноземній валюті є безпідставним.

Норми чинного законодавства чітко визначають, що у разі визначення   грошового  еквіваленту  в іноземній валюті,  сума, що підлягає сплаті у гривнях,  визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інше не встановлено договором або законом.   Офіційні курси іноземних валют, встановлюються НБУ і не є незмінними. Взявши на себе зобов’язання повернути отриманий кредит у вигляді іноземної валюти, позивач самостійно обрав вид кредитування в такий  спосіб. Відповідач в свою чергу є особою, яка на власних умовах і на власний  ризик здійснює діяльність пов’язану із залученням грошових коштів, а отже уклавши з позивачем кредитний договір в іноземній валюті розраховував на належне виконання позичальником своїх зобов’язань, а саме на повернення кредитних ресурсів, отриманих за вказаним договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України яка була введена в дію 12.12.2008р., розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення,  попиту і пропозицій, які склались на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком  в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом"якшує  або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Договір був укладений сторонами до введення в дію положення нікчемності умови договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку.  

В даному випадку застосування відповідачем положень про збільшення  розміру процентної ставки в односторонньому порядку буде суперечити вимогам чинного законодавства і в цьому випадку буде мати  наслідкі застосування таких дій.

Позивачем не наведено обставин, за яких би недійність положень договору в цій частині зумовлювала  зміну інших  його положень .

Отже суд не знайшов достатніх підстав вважати, що  існує  істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Вищезазначені обставини переконують суд в необґрунтованості поданого позивачем позову, а тому вимоги позивача підлягають відхиленню.         

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203,215, 524,533, 1056-1 ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 8,10,11,60,88,208,212,213,214, 215, 224-226 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, відмовити.   Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти  діб з дня його проголошення, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення –в той же строк з дня отримання копії рішення. У разі неподання апеляції рішення набирає законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                                                          Л. І. Цокол