Справа №  2-а-496/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          31 березня 2011 року cуддя Печерського районного суду Ісаєвська  О.  В. ,  розглянувши одноособово, у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року та виплачувати її в подальшому, довічно -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вказав, що відповідач порушив його законні права, позбавивши права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, просив відновити пропущений строк для звернення до суду.

Ухвалою суду від 16.03.2011 року клопотання позивача про поновлення пропущеного строку було задоволено, поновлено ОСОБА_1 адміністративний строк, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року та цього ж дня відкрито скорочене провадження у справі.

До суду 28.03.2011 року через загальну канцелярію від відповідача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, надійшли письмові заперечення в яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, вказавши, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, та просив суд відмовити у задоволенні позову відносно відшкодування витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що відшкодування судових витрат здійснюється коштами державного бюджету.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, керуючись ч. 4 ст. 183-2 КАС України, вважаю достатніми підстави для прийняття рішення в скороченому провадженні без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, отримує пенсію за віком, та є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем та відповідно вищевказаного Закону на позивача повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 даного Закону.  

Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235- ІV, а саме п.17 ст.77, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року зупинено.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року №3367- ІV, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року, відновлено у зв'язку з виключенням п.17 ст.77 з Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235- ІV.

Відповідно до ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року, № 489-V, встановлено,  що  у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного  грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до ст. 6 Закону України   "Про   соціальний   захист  дітей  війни"  виплачується   особам,   які  є  інвалідами  (крім  тих,  на  яких поширюється  дія  Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії  їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року, втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним   на   підставі   Рішення   Конституційного  Суду N 6-рп/2007  від  09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян).

Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік" від 28.12.2007 року № 107-VІ, а саме ст. 41, текст ст.6  Закону  України  "Про  соціальний  захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту") до пенсії або щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги, що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту"дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Вказані зміни внесені ст.41 розділу ІІ Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік", в ст.6 Закон  України  "Про  соціальний  захист дітей війни", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади  та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А отже, вимоги позивача стосовно визнання протиправними дії відповідача та зобов’язання відповідача провести перерахунок за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року та зобов’язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

А отже, вимога на майбутнє, стосовно зобов’язання відповідача довічно виплачувати надбавку до пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не підлягає задоволенню.  

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Разом з тим не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва витрат на правову допомогу за відсутністю правових підстав.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України,  суд -

П О С Т А Н О В И В:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком  – протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України відповідач – Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов’язаний постанову суду виконати негайно.  

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі,  обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                      О. В. Ісаєвська