Справа №2-921/11

категорія №35

  РІШЕННЯ

                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2011 року  Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:  

головуючого судді -  Лемешко А.С.,  

при секретарі -  Пус М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батьків,

ВСТАНОВИВ:

          Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на її утримання в розмірі 700 гривень. Вимоги мотивувала тим, що вона є інвалідом першої групи та має двох дітей: синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Молодший син проходить навчання в школі-інтернаті №7 в м. Севастополі, а старший працює на Севастопольському пивзаводі і має стабільну заробітну платню, однак матеріальної допомоги їй не надає, хоча вона її потребує внаслідок малозабезпеченості.

          Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позові. Просить стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти в розмірі 700 гривень щомісяця.

          Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивачка отримує щомісячні виплати в розмірі біля 1100 гривень, які складаються з пенсії по інвалідності в сумі 800 гривень та державної допомоги на дитину в сумі 293,10 гривень, тому вважає, що позивачка немає права на отримання аліментів, оскільки її сукупний щомісячний дохід перевищує розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом.

          Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і задоволенню не підлягають з наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є інвалідом першої групи відповідно довідки МСЕК №2 від 01.06.2010 року і має на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Старший син ОСОБА_2 проживає окремо від позивачки, працює грузчиком на Севастопольському пивзаводі та має щомісячний заробіток біля 1200 гривень.

          Позивачка не працює, має щомісячні доходи в розмірі біля 1100 гривень, які складаються з пенсії по інвалідності в сумі 800 гривень та державної допомоги на дитину в сумі 293,10 гривень. В обґрунтування своїх вимог посилається на відсутність матеріальної допомоги та малозабезпеченості.

          Відповідно до ч.1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

          Виходячи з положень ст. 10 Сімейного кодексу України якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим кодексом або домовленістю сторін, до них застосовуються норми цього кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

          Тому при визначенні осіб, які потребують допомоги, суд виходить з положень ч.4 ст. 75 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що особа є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

          Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 01.10.2010 року складала 723 гривні, з 01.12.2010 року –734 гривні.

          Статтею 21 «Про державний бюджет України на 2011 рік»розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 01.01.2011 року складає 750 гривень.

          Виходячи з вищенаведеного, встановивши наявність обставин, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, докази, що їх підтверджують, наявність інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що позивач не надав суду достатніх доказів, які свідчать про обґрунтованість своїх позовних вимог, тому у задоволені позову слід відмовити.

          Разом з цим, позивачка не позбавлена права вимагати від повнолітніх сина, дочки на участь у додаткових витрат, що викликані тяжкою хворобою, інвалідністю та немічністю.

Керуючись ст.ст. 202,205, Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10,30,60,212,213 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батьків - відмовити.

Судові витрати покласти за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий –суддя:                                                  /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Нахімовського районного

суду  м. Севастополя                                                                                          А.С. Лемешко