КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2011 № 16/2405
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів:
За участю представників:
згідно з протоколом судового засідання від 31.03.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2010
у справі № 16/2405 ( )
за позовом ОСОБА_1
до сільськогосподарського-рибоводного відкритого акціонерного товариства «Черкасирибгосп»
про визнання наказу про проведення реорганізації товариства недійсним
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до сільськогосподарського-рибоводного відкритого акціонерного товариства «Черкасирибгосп» про визнання наказу № 31 Про проведення реорганізації СР ВАТ «Черкасирибгосп» від 28.10.2010 року недійсним.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.12.2010 року по справі № 16/2405 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до сільськогосподарського-рибоводного відкритого акціонерного товариства «Черкасирибгосп» про визнання недійсним наказу № 31 Про проведення реорганізації СР ВАТ «Черкасирибгосп» від 28.10.2010 року про проведення реорганізації товариства.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що прийняття спірного наказу № 31 від 28.10.2010 року про проведення реорганізації товариства відбулося із перевищенням компетенції голови правління, оскільки вирішення ним питання тягнуть за собою необхідність внесення змін до статуту товариства, що є компетенцією лише загальних зборів товариства, однак позивачем не доведено порушення його суб’єктивного права чи інтересу внаслідок прийняття спірного наказу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2010 року по справі № 16/2405 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення місцевого господарського суду Черкаської області від 29.12.2010 року по справі № 16/2405 було прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням персональних корпоративних прав позивача на управління товариством через участь у загальних зборах.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2011 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була прийнято до провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Відповідач на підставі ст. 96 ГПК України надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2010 року у справі № 16/2405 відмовити повністю, рішення залишити без змін.
Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення і заперечував проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Позивач – ОСОБА_1 є акціонером сільськогосподарського-рибоводного відкритого акціонерного товариства «Черкасирибгосп», що підтверджується сертифікатом акції НОМЕР_1 та володіє 2000 акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна.
28.10.2010 року виконуючим обов’язки голови управління відкритого акціонерного товариства «Черкасирибгосп» видано наказ № 31 про проведення реорганізації товариства. Згідно даного наказу з метою підвищення ефективності управління товариством вирішено провести реорганізацію товариства шляхом ліквідації його структурних підрозділів, а саме: ставкове рибне господарство «Горський Тікич»; ставкове рибне господарство «Худяки»; ставкове рибне господарство «Телепино»; нерестово-виробниче господарство «В’язівок» на створення цехів Головного підприємства: рибцех № 1 «Горський Тікич»; рибцех № 2 «Худяки»; рибцех № 3 «Телепино»; рибцех № 4 «В’язівок».
Не погоджуючись із вказаним вище наказом позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до сільськогосподарського-рибоводного відкритого акціонерного товариства «Черкасирибгосп» про визнання наказу № 31 «Про проведення реорганізації СР ВАТ «Черкасирибгосп» від 28.10.2010 року недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ від 28.10.2010 року був прийнятий неправомірно, оскільки в.о. голови правління ОСОБА_2 перевищив власні службові повноваження та вчинив дії, які належать до компетенції загальних зборів акціонерів товариства, учасником якого є позивач; загальні збори акціонерів товариства не делегували ОСОБА_2 власного повноваження у визначенні організаційної структури товариства.
На думку позивача, для вирішення питання про проведення змін в організаційній структурі товариства відповідач повинен був організувати скликання та провести чергові або позачергові загальні збори, чого не було зроблено.
Також позивачем зазначено, що внаслідок прийняття даного рішення його було позбавлено права брати участь в управління товариством через участь та голосування на загальних зборах особисто або через своїх представників. Створюючи замість ліквідованих підрозділів цехи, правління товариства наділяє себе повноваженнями, які відносяться до компетенції загальних зборів, що позбавляє можливості позивача та інших акціонерів брати участь в управлінні господарською діяльністю товариства, оскільки вищевказана процедура зміни організаційної структури товариства потребує внесення змін до установчих документів, що в свою чергу є неможливим.
Таким чином, позові вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача на управління товариством та оскільки позов поданий на захист цих прав, тому спір є корпоративним.
Відповідач заперечуючи проти позову та апеляційної скарги зазначає, що з метою підвищення ефективності управління товариством на підставі спірного наказу була проведена реорганізація товариства шляхом ліквідації дільниць та створенням цехів, тобто фактично відбулась лише заміна назви виробничих підрозділів підприємства, що ніяким чином не порушує права позивача-акціонера ОСОБА_1 В оспорюваному наказі не йдеться про перетворення підприємства, або виділ, злиття чи приєднання. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не вказано, які саме його персональні права, як акціонера порушено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 1 ГПК фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду тільки у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами мають на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно до п. 4 ч. 1 ст.12 ГПК України, до компетенції господарських судів віднесені справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Отже, виходячи з положень наведеної норми, господарському суду підвідомчі корпоративні спори: між учасниками товариства; між учасником та господарським товариством.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник між господарським товариством та його учасником, що пов'язаний із діяльністю та управлінням діяльності цього товариства. Тобто, з огляду на приписи п.4 ч.1 ст.12 ГПК України та ч.3 ст.167 ГК України даний спір виник з корпоративних відносин щодо корпоративних прав.
Матеріали справи свідчать, що діяльність товариства регламентується статутом в новій редакції, затвердженим загальними зборами акціонерів сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства «Черкасирибгосп» згідно протоколу № 6 від 28.05.2004 року, зареєстрованого 31.08.2004 року державним реєстратором виконкому Черкаської міської ради, відповідно до якого товариство є юридичною особою, створеною у організаційно-правовій формі - відкрите акціонерне товариство.
Відповідно до п. 1 ст. 161 ЦК України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.
У відповідності до розділу 8 статуту відповідача передбачено, що правління є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, воно підзвітне загальним зборам акціонерів і наглядовій раді та організовує виконання їх рішень ( п. 8.18).
Здійснення в.о. головою правління керівництва поточною діяльністю товариства полягає у виконанні зовнішніх та внутрішніх функцій товариства. Зовнішні функції товариства спрямовані на виникнення правовідносин з третіми особами, внутрішні функції - на забезпечення адміністративно-господарської діяльності по управлінню товариством.
Судовою колегією встановлено та досліджено той факт, що спірним наказом в.о. голови правління № 31 від 28.10.2010 року було ліквідовано структурні підрозділи та замість них створено цехи, тому такі зміни однозначно потребують внесення їх до статуту товариства.
Відповідно до п. 8.3. та 8.4. статуту відповідача питання внесення змін до статуту товариства відносяться до виключної компетенції загальних зборів і не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.
З огляду на зазначене вище вбачається, що вирішення всіх питань, які тягнуть за собою внесення змін до статуту підприємства, повинне здійснюватися лише загальними зборами товариства.
При цьому, судом першої інстанції достовірно встановлено, що при прийнятті наказу № 31 від 28.10.2010 року в.о. голови правління вийшов за межі своїх повноважень і цей наказ є таким, що суперечить статуту товариства та тягне за собою внесення змін до статуту товариства.
Разом з цим, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено чим саме порушено його суб’єктивне право чи інтерес внаслідок прийняття спірного наказу № 31 від 28.10.2010 року з урахуванням наступного.
Як роз’яснив Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
У зв’язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення органу управління товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).
Таким чином, позивачем повинно бути доведено, які його права та охоронювані законом інтереси будуть відновлені внаслідок визнання недійсним оспорюваного наказу, які власні права та інтереси порушено та підлягають захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання недійсним наказу в.о. голови правління № 31 від 28.10.2010 року, позивач керувався положеннями ч. 1 та п. 3.4 ч .2 ст. 16 ЦК України та обрав законодавчо визначений спосіб захисту свого порушеного права на участь в управлінні акціонерним товариством та припинення дії наказу, який порушує право акціонера на таку участь.
Відповідно до ч. 2 п. 38 вказаної вище Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 року № 13 судам необхідно враховувати, що прийняття іншими органами товариства рішень з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів (статті 145, 159 ЦК, стаття 41 ЗУ «Про господарські товариства»), є перевищенням їхньої компетенції, а тому ці рішення можуть бути визнаними в судовому порядку недійсними.
Задоволення вимоги про визнання наказу № 31 «Про проведення реорганізації СР ВАТ «Черкасирибгосп» від 28.10.2010 року недійсним є належним способом захисту порушеного права та може призвести до відновлення корпоративного права позивача на участь в управлінні акціонерним товариством.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року № 11 з наступними змінами «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2010 року прийнято після неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю. Визнати наказ № 31 про проведення реорганізації сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства «Черкасирибгосп» від 28.10.2010 року недійсним.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2010 року у справі № 16/2405 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2010 року у справі № 16/2405 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.
Визнати наказ № 31 про проведення реорганізації сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства «Черкасирибгосп»від 28.10.2010 року недійсним.
3. Стягнути з сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства «Черкасирибгосп»(м. Черкаси, вул. Портова, 5, ідентифікаційний код 00476814) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) державне мито у розмірі 85,00 грн. за розгляд справи в місцевому господарському суді, 42,50 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 236,00 грн. втрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Черкаської області.
5. Справу № 16/2405 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді