Справа № 263/11092/21

                                                                Провадження №3/263/312/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року                                                         м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Кулик Сергій Вікторович, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 130 КУпАП України,

В С Т А Н О В И В:

22.08.2021 року о 18:10 годині, в Донецькій області, м. Маріуполь, Запорізьке шосе, 53, на БПЗС-008, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду в КНП МПЛЗ м. Маріуполя для визначення стану наркотичного сп`яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_1 , якому було повідомлено про місце та час судового розгляду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків. При цьому суддя враховує, що при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення, неодноразово призначались судові засідання на які ОСОБА_1 , не з`являвся.

Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі в судовому засіданні ОСОБА_1 , а тому причини неявки особи до суду визнано неповажними та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у її відсутність на підставі наявних матеріалів.  

       Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що факт адміністративного правопорушення підтверджуються наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 149678 від 22.08.2021 року; рапортами, відеозаписом, письменими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , письменними поясненнями ОСОБА_4 .

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що подія правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, мала місце, вина ОСОБА_1 , у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення доведена повністю.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1,221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 496,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.

       Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.

Суддя                                                                                 С.В.Кулик