Справа № 2-а-39/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2011 року                                                                                Турійський районний суд

                                                                                                    Волинської області

в складі:головуючого-судді                                                                      Шмідта С.А

при секретарі                                                                      Веремчук Л..Ю.

з участю  позивача                                                                                        ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області адміністративну справу за позовом  ОСОБА_2 до до інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування м.Ковель та району Бричука Володимира Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до Турійського районного суду Волинської області з вищевказаним адміністративним позовом, посилаючись в обґрунтування своїх позовних вимог на наступне.

Як зазначено у позовній заяві, 29 січня 2011 року позивачем було отримано винесену інспектором ДПС ВДАІ з обслуговування м.Ковель та району УДАІ УМВС України у Волинській області Бричуком Володимиром Володимировичем постанову серії АС1 № 031162 від 29 січня 2011 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Даною постановою на ОСОБА_2 за порушення правил зупинки транспортних засобів накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

На думку позивача, така постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки він правил дорожнього руху не порушував, тому що, працюючи на посаді водія у ТзОВ ”Юкон - Продтрейд”, здійснював розвантаження товару у торговий об”єкт, що знаходиться в зоні, де зупинка заборонена. У зв’язку з цим позивач у своїй позовній заяві просить визнати незаконною та скасувати вищевказану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення.

          В судовому засіданні відповідач - інспектор ДПС ВДАІ з обслуговування м.Ковель та району УДАІ УМВС України у Волинській області Бричук В.В. позову не визнав та пояснив, що 29 січня 2011 року він ніс службу по нагляду за дорожнім рухом у м.Ковель Волинської області по вул.Брестська. Близько 11 години відповідач побачив, як автомобіль марки ЗИЛ, державний номер НОМЕР_1, зупинився безпосередньо на виїзді з прилеглої території. Відповідач ствердив, що позивач, здійснивши таку зупинку автомобіля, порушив п.15.9 (и) Правил дорожнього руху України. За вчинення цього правопорушення відповідач склав на позивача протокол про адміністративне правопорушення та виніс стосовно останнього постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідач зазначив також, що позивач, виконуючи розвантаження товару до торгового об”єкту, розташованого поблизу виїзду з прилеглої території, мав можливість під”їхати до цього об”єкту, не порушуючи правил дорожнього руху. В зв”язку з тим, що формально в діях позивача вбачається порушення правил дорожнього руху, відповідач вважає, що винесена ним постанова є законною, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні свій позов підтримав повністю, ствердив факти, наведені в ньому. Крім того, суду пояснив, що він дійсно 29 січня 2011 року 2010 року близько 11 години, керуючи автомобілем марки ЗИЛ-130, державний  реєстраційний номер НОМЕР_1, у м.Ковель Волинської області, рухаючись по вул.Брестська, зупинився на виїзді з прилеглої території, тому що вимушений був розвантажити товар у кафе “Картопляна”, яке знаходиться на цій вулиці. Позивач ствердив, що він здійснює розвантаження товару по торгових об”єктах по визначеному у шляховому листі маршруту. Так як з урахуванням габаритних розмірів його автомобіля позивач не міг під”їхати до вказаного кафе з іншої сторони, він змушений був зупинитися у забороненому Правилами дорожнього руху місці. Коли цю зупинку було зафіксовано працівниками ДАІ, позивач своєї вини у порушенні правил зупинки, а саме п.15.9 ПДР не визнав, і тому просить визнати незаконною та скасувати оскаржувану ним постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши надані позивачем письмові докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що 29 січня 2011 року інспектором ДПС ВДАІ з обслуговування м.Ковель та району УДАІ УМВС України у Волинській області Бричуком Володимиром Володимировичем було складено протокол серії АС1 № 118690 про вчинене      ОСОБА_2 адміністративне правопорушення (а.с.4) та винесено постанову серії АС1 № 031162, за якою ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він всупереч вимогам п.15.9 (и) Правил дорожнього руху України 29 січня 2011 року о 11 год 18 хв, керуючи автомобілем марки ЗИЛ, державний  реєстраційний номер НОМЕР_1, у м.Ковель Волинської області по вул.Брестська, зупинився у виїзді з прилеглої території, та накладено на ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с.3).

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов’язаний у відповідності з вимогами статей 245, 280 КУпАП  дослідити всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, особистість порушника та вирішити питання про наявність чи відсутність в його діях складу правопорушення.

          Так, ч.1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил зупинки.

Згідно з п.15.9 (и) ПДР України зупинку заборонено ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Фотознімками в кількості 3 шт, долученими відповідачем до матеріалів справи, стверджується, що автомобіль марки ЗИЛ, державний  реєстраційний номер НОМЕР_1, зупинився безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території (а.с.12).

Таким чином судом встановлено, що в діях позивача, який 29 січня 2011 року о 11 год 18 хв, керуючи автомобілем марки ЗИЛ, державний  реєстраційний номер НОМЕР_1, у м.Ковель Волинської області по вул.Брестська, зупинився у виїзді з прилеглої території, наявні ознаки адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.293 КУпАП  орган при розгляді скарги на постанову про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень – змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Як вбачається з шляхового листа № 10243 від 29 січня 2011 року, виписаного ТзОВ ”Юкон - Продтрейд”, 29 січня 2011 року водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗИЛ-130, обслуговував торгові об”єкти, розташовані по вул.Брестська у м.Ковель Волинської області (а.с.20).

Довідкою про доходи, виданою товариством з обмеженою відповідальністю ”Юкон - Продтрейд” (а.с.21), стверджується, що за січень 2011 року позивач, працюючи у цьому товаристві водієм, отримав мінімальну заробітну плату.

Довідкою, виданою Дольською сільською радою Турійського району Волинської області (а.с.22), та свідоцтвами про народження дітей (а.с.23-27), стверджується, що на утриманні позивача є п”ятеро неповнолітніх дітей.

Отже, судом встановлено, що 29 січня 2011 року відповідач Бричук В.В., розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем ОСОБА_2, не виконав вимог статей 245, 280 КУпАП, внаслідок чого щодо позивача відповідачем прийнято помилкове рішення. Встановивши факт вчинення позивачем вказаного  адміністративного правопорушення, відповідач   не звернув уваги на те, що дії останнього не становлять суспільної шкідливості, оскільки ними не завдано збитків державним і суспільним інтересам чи окремим громадянам, тобто є малозначними. Відповідачем не враховано також і того, що такі дії було вчинено позивачем в зв”язку із службовою необхідністю, а сам позивач, отримуючи мінімальну заробітну плату, утримує п”ятеро неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що постанова  інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування м.Ковель та району УДАІ УМВС України у Волинській області          Бричука В.В. про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення підлягає зміні, а самого позивача слід звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним зауваженням.

Позивач від сплати судового збору звільнений на підставі ч.5 ст.288 КУпАП, а вимог про відшкодування будь-яких інших понесених у справі судових витрат сторони не заявляли.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 70, 86, 94, 122, 160, 161, 163 КАС України,  ст.22, ч.2 ст.122, ст.ст.245, 280, п.4 ч.1 ст.293 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до до інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування м.Ковель та району Бричука Володимира Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови серії АС1 № 031162 від 29 січня 2011 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову до інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування м.Ковель та району Бричука Володимира Володимировича серії АС1 № 031162 від 29 січня 2011 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень щодо ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП. Звільнити останнього від адміністративної відповідальності в силу малозначності правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та провадження у справі закрити.

Рішення місцевого загального суду як  адміністративного суду у справах з приводу рішень суб’єкта  владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Головуючий: