Справа № 420/26330/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року                                                                                                                       м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області (проспект Шевченка, 4, м. Одеса, 65032) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,–

                                                      В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому - ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2021 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону № 367-XIV;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування (перерахунок) та виплату йому - ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону № 367-XIV, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму правничої допомоги у розмірі 2000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) окреме положення пункту 26 розділу Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказує, що з 27.02.2020 має право на соціальне забезпечення відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка передбачає допомогу до 5 травня учаснику бойових дій у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком.

Ухвалою суду від 24.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали суду  від 24.12.2021 року направлена на електрону адресу відповідача  28.12.2021 року.  

Представник відповідача станом на 21.01.2022 року не надав до суду відзив на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.03.2016 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та йому виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2021 рік у розмірі 1491,00 грн.

Не погоджуючись з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги до 5 травня, позивач звернувся до суду з даним позовом.  

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно абзацу другого статті 4 Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 12 Закону встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-XIV від 25.12.1998 статтю 12 Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Підпунктом 1 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, зазначену вище норму викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед інших, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, на момент отримання позивачем спірної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік діяла редакція статті 12 Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-XIV від 25.12.1998, яка передбачала допомогу до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас, внаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих самих правовідносин - пункт 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Так, пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014 визначено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зазначена норма діяла з 01.01.2015.

27.02.2020 рішенням Конституційного Суду України № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №367-ХІV від 25.12.1998, яка передбачала розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (частина перша статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Так, в силу вимог Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» мінімальна пенсія з 01.01.2021 складає 1769,00 грн., а тому щорічна разова допомога до 5 травня у 2021 році позивачу мала бути виплачена в розмірі 8845,00 грн.

Натомість, судом встановлено, що позивач отримав зазначену соціальну виплату в розмірі 1491,00 грн., а відповідачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості такого розміру виплаченої позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня.

Посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено «Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань», як акт, який регулює розмір одноразової грошової допомоги до 5 травня, судом не приймаються до уваги, оскільки станом на момент розгляду справи нормами чинного законодавства не встановлено, що Кабінет Міністрів України має визначати інші розміри виплати грошової допомоги, тобто положення норми частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діє в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV, яким передбачено розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

При ухваленні рішення у даній справі, яка містить ознаки типової справи, судом враховані правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені в рішенні від 29.09.2020, які залишені без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20 (№ Пз/9901/14/20) за позовом фізичної особи до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 4 частини другої статті 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.  

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.  

У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи представником позивача надані копія договору про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги по адміністративній справі, згідно з яким консультації по справі склали 500 грн, підготовка позовної заяви 1500 грн, усього 2000 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послу.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Згідно з інформацією наявною в системі КП «ДСС», адвокат Масловський І.М. подав разом велику кількість однотипних позовів щодо визнання протиправною бездільяності відповідача та зобов`язання вчинити певні дії. Участь одного адвоката при розгляді аналогічних справ в судах свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин. Щодо зустрічі з клієнтом, надання консультації заявнику, це фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать до стягнення.

Суд критично ставиться до посилання адвоката, що вартість роботи по підготовці адміністративного позову у вказаній справі становить 1500,00 грн. Дана адміністративна справи є типовою справою незначної складності.  

Суд вважає необґрунтованим розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки сума витрат на складання позовної заяви у розмірі 2000,00 грн – не є обґрунтованою у контексті дослідження обсягу таких послуг із урахуванням складності справи.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 500 грн, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, –   

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області (проспект Шевченка, 4, м. Одеса, 65032, код ЄДРПОУ 44358689) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.   

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.   

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.   

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.  

Стягнути з Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

          Суддя                                                                               О.О. Хурса