Справа № 219/11623/21

                       Провадження № 2/219/604/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого – судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Зубенко Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бахмуті цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом, позивачка ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на житловий будинок, що розташований за адресою:  АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Слов`янськ Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Слов`янську Донецької області помер її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 03 листопада 2020 року вона уклала шлюб та змінила прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». Після смерті батька залишилася спадщина у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою:  АДРЕСА_1 , який належав йому на підставі біржового контракту (договір купівлі-продажу) № 236-Н від 25 лютого 1999 року, укладеного в Артемівській філії Донецької товарної біржі та зареєстрованого 25 лютого 1999 року за реєстровим № 34-9517 в Артемівському бюро технічної інвентаризації. Проте 04 жовтня 2021 року державним нотаріусом Першої бахмутської державної нотаріальної контори Ленченко Т.О. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний житловий будинок у зв`язку із тим, що біржовий контракт укладено в Артемівській філії Донецької товарної біржі та не посвідчений нотаріально. На теперішній час укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку неможливо у зв`язку зі смертю однієї із сторін – ОСОБА_2 .  Оскільки за життя ОСОБА_2 цього зроблено не було, тому єдиним способом захисту порушеного права на прийняття спадщини є звернення до суду з даним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася. Від неї надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Представник відповідача Бахмутської міської ради, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без участі представника Бахмутської міської ради, рішення просить ухвалити на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2  ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21 липня 1999 року та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 03 листопада 2020 року (а.с. 8-9).

Відповідно до копії біржового контракту (договір купівлі-продажу) № 236-Н від 25 лютого 1999 року, укладеного в Артемівській філії Донецької товарної біржі, ОСОБА_2 купив у ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належав їй на праві приватної власності. Вказаний договір зареєстровано Артемівським бюро технічної інвентаризації 25 лютого 1999 року за реєстровим № 34-9517 (а.с. 11).

При цьому, у п. 1.7 вказаного біржового контракту зазначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (а.с. 11).

Згідно з довідкою КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» № 945, станом на 31 грудня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Артемівською філією Донецької товарної біржі за № 236 від 25 лютого 1999 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

24 січня 2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер у м. Слов`янську Донецької області (а.с. 7).

28 квітня 2020 року державним нотаріусом Першої бахмутської державної нотаріальної контори Ленченко Т.О. заведено спадкову справу № 209/2020 на майно спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 10 вересня 2021 року за № 2-1306 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину – житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 66359603 від 10 вересня 2021 року.

04 жовтня 2021 державним нотаріусом Першої бахмутської державної нотаріальної контори Ленченко Т.О. видано постанову про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було посвідчено Артемівською філією Донецької товарної біржі.

21 грудня 2021 року до суду надійшов лист від державного нотаріуса Першої бахмутської державної нотаріальної контори Ленченко Т.О., згідно з яким після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Першій бахмутській державній нотаріальній конторі відкрита спадкова справа № 209/2020. ОСОБА_2 залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Панченко А.В. 22 жовтня 2019 року за реєстровим № 4277 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на все майно. 10 вересня 2021 року за реєстровим № 2-1306 Першою бахмутською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_7 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Статтею 227 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачалась необхідність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (міни) жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, на дату укладання біржового контракту (договір купівлі-продажу) № 236-Н від 25 лютого 1999 року в Артемівській філії Донецької товарної біржі в законодавстві існували протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору, мала місце колізія норми ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та норми кодифікованого нормативно-правового акту, а саме ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

У даному випадку, наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу, при цьому суд акцентує увагу, що Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 році, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року. При вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акту, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

У судовому засіданні встановлено, що умови біржового контракту (договір купівлі-продажу) № 236-Н від 25 лютого 1999 року виконано, однак, правочин не посвідчено нотаріально. Крім того, на теперішній час укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна неможливо у зв`язку зі смертю однієї із сторін – ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Згідно зі ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема, шляхом визнання права власності.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що передбачено ст. 1216 ЦК України.

Чинне цивільне законодавство передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Визнання права власності на майно за померлим неможливе, оскільки це право не може бути зареєстроване.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав передбачений і відповідає чинному законодавству.

Аналіз наведених доказів дозволяє суду зробити висновок, що позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.  

Керуючись ст. ст. 263- 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 21,7 м?, житловою площею 10,5 м?, допоміжні приміщення 11,2 м?, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя                                                                         Р.Є. Дубовик

08.02.2022