УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-20443/11 Головуючий в 1 інстанції – Масалітіна Н.О.
Категорія 10.3.1 (3) Доповідач – Братіщева Л.А.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
01 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного Фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ в Довгинцівському районі) про визнання дій протиправними та зобов,язання вчинити певні дії посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідачем не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Просила суд визнати відмову відповідача відносно виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% протиправною та зобов’язати УПФУ в Довгинцівському районі нарахувати недоплачену щомісячну соціальну допомогу та забезпечити її виплату за 2009 рік в сумі 1240,20грн.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2009 рік у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною.
Зобов’язано УПФУ в Довгинцівському районі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2009 рік у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що одержання підвищення до пенсії, як дитині війни мають право громадяни при наявності групи інвалідності, а у позивача інвалідність відсутня і тому вона не має права на підвищення до пенсії, неврегульованість на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок з виплати підвищення до пенсії, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність коштів для забезпечення таких виплат.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Довгинцівському районі підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої їй щомісячної соціальної державної допомоги за вказані періоди.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідач здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1. у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 5, 6), дійшов вірного висновку про дію в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.
Доводи апеляційної скарги відповідача відносно невизначеності на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок з виплати підвищення до пенсії дітям війни спростовуються положеннями Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого рішення щодо призначення, донарахування, перерахунку пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов’язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФУ в Дзержинському районі м. Кривого Рогу.
Також спростовуються доводи відповідача щодо відсутності доказів в підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки поважність пропуску такого строку встановлена в судовому засіданні з огляду на те, що про порушене своє право позивач дізналася в 2010 році.
Разом з тим, визнаючи неправомірність дій відповідача, суд першої інстанції не визначив початкову та кінцеву дату періоду, в який підлягали застосуванню до спірних правовідносин приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», й відповідно приписи ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року.
За таких обставин, колегія суддів, вважає необхідним змінити постанову суду, вказавши період визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу неправомірними та відповідно початкову та кінцеву дату проведення перерахунку підвищення до пенсії позивачу у 2009 році згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, п.1 ч.1 ст. 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу - задовольнити частково.
Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2010 року змінити, вказавши період визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу неправомірними та відповідно початкову та кінцеву дату проведення перерахунку підвищення до пенсії позивачу у 2009 році згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: