УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-20940/11 Головуючий в 1 інстанції
Категорія № 10.3.2 ( 1 ) Джерелейко О.Є.
Доповідач – Барильська А.П.
У Х ВА Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Барильської А.П.,
суддів – Карнаух В.В., Ляховської І.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності щодо перерахунку щомісячної пенсії по інвалідності (основної та додаткової) незаконною та стягнення заборгованості по виплаті пенсії по інвалідності,-
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області (надалі- УПФУ) про визнання бездіяльності щодо перерахунку щомісячної пенсії по інвалідності (основної та додаткової) незаконною та стягнення заборгованості по виплаті пенсії по інвалідності.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що він є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, відноситься до 1 категорії, є інвалідом 3 групи, у зв’язку із чим просив суд визнати відмову в перерахунку йому основної та додаткової пенсії неправомірною; зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату основної пенсії за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 рік у відповідності із нормами діючого законодавства виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 рік у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком , що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2010 року позов задоволено повністю.
Визнано незаконною бездіяльність УПФУ щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_2 в період з 14 січня 2010 року по 30 червня 2010 рік пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язано УПФУ здійснити перерахунок пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_2 в період з 14 січня 2010 року по 30 червня 2010 рік згідно зі ст.50 ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії та 6 мінімальних пенсії за віком для основної пенсії та забезпечити її виплату з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 37 грн.
В апеляційній скарзі УПФУ ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову, у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зокрема, вважають, що судом першої інстанції не врахована неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин. Відповідач вважає, що розмір пенсій, доплат визначається Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим позивачу правомірно проведені виплати у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, згідно посвідчення НОМЕР_1, виданого 20.01.2010 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
З 14.01.2010 року отримує пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 3 групи.
15.06.2010 року позивач звернувся до УПФУ з заявою про перерахунок основної та додаткової пенсії згідно вимог ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, листом від 16.07.2010 року позивачу відмовлено у проведені перерахунку.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно статті 50 Закону, в редакції від 06.06.1996 року, інвалідам 3 групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього ж Закону, в редакції від 06.06.1996 року, розмір пенсії для інвалідів 3 групи щодо яких встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Зміни, внесені до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-У1 від 28 грудня 2007 року рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані неконституційним.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Постанова Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету», Постанова Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не підлягають застосуванню, оскільки згідно з положеннями частини четвертої ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно- правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Застосування зазначених вище Постанов Кабінету Міністрів України істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Безпідставні, також, посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність застосування положень ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» згідно яких, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щорічної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області – залишити без задоволення.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: