УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-20941/11 Головуючий в 1 інстанції
Категорія № 10.3.2 (1У) Прасолов В.М.
Доповідач – Барильська А.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Барильської А.П.
суддів – Ляховської І.Є., Карнаух В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради м.Кривого Рогу на постанову Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 20 січня 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради м.Кривого Рогу про визнання відмови в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення неправомірною та стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги на оздоровлення,-
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, та просив суд поновити йому строк для звернення до суду з зазначеним позовом, визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради м.Кривого Рогу (надалі УПСЗН) щодо відмови в виплаті щорічної одноразової допомоги на оздоровлення та стягнути на його користь з відповідача недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2007р., 2008р., 2009р. у розмірі 8345 грн..
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, у зв'язку з чим перебуває на обліку в УПСЗН, а тому, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII, йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Постановою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 20 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: визнано відмову відповідача від 21 серпня 2009 року в перерахунку розміру одноразової допомоги на оздоровлення , передбаченої ст.48 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007,2008,2009 роки – протиправною. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з відповідача недоплачену у 2007-2009 р.р. одноразову допомогу в сумі 8345грн..
В апеляційній скарзі УПСЗН ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема: зазначають, що Кабінету Міністрів надано право встановлювати розміри соціальних виплат, у зв’язку із чим позивачу виплачувались кошти у розмірі передбаченому законодавством Крім того, УПСЗН не є належним відповідачем по справі, оскільки розпорядником коштів є Міністерство праці та соціальної політики України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, що постраждала від ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильської АЕС, має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови УПСЗН від 21 серпня 2009 року в перерахунку розміру одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної дії відповідача відносно не виконання ним у 2007р. - 2009 р. приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2007, 2008 та 2009 роки норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Відповідно до п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону була зупинена.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У 2008 році згідно п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року установлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії складає 100 гривень.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Оскільки Кабінетом Міністрів у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2007 рік – 10 липня 2007 року, а за 2008 рік – 11 листопада 2008 р. в розмірі 100 грн., за 2009 рік в сумі 100 грн.., тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2категорії в розмірі 100грн., який визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Безпідставними є, також, доводи апеляційної скарги стосовно того, що УПСЗН є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 936 від 20.09.2005 р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.
Однак, стягнувши з УПСЗН на користь позивача недоплачену у 2007р.-2009 р. одноразову допомогу на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 8345грн., суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №790 від 30.05.2007 року «Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації», управління праці та соціального захисту населення в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі призначення та виплату соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством,
Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, стягнення конкретної суми, не нарахованої Управлінням праці та соціального захисту населення, під час ухвалення судового рішення по даній справі неможливе.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду в частині стягнення на користь позивача з відповідача недоплаченої за 2007-2009 р.р. одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 8345грн. підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови в цій частині відповідно вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України про часткове задоволення цих позовних вимог та зобов’язання УПСЗН донарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії за 2007рік, 2008 рік та 2009 рік відповідно до ст.48 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 200,205,207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2010 року в частині стягнення на користь ОСОБА_2 з Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу недоплаченої у 2007 р.- 2009 р. одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 8345грн.. скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про часткове задоволення цих позовних вимог.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу донарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії за 2007рік, 2008 рік та 2009 рік відповідно до ст.48 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: