ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" вересня 2006 р. Справа № 15/247-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі О.С.Бєловій, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Лікувально-виробничих майстерень при Херсонській обласній психіатричній лікарні
3-я особа на стороні позивача без самостійних вимог: Херсонська обласна психіатрична лікарня
до Степанівської сільської ради
про скасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Юркін В.С. - директор
від відповідача: Малий В.С. - радник, дор. № 2.6-91 від 14.09.06р., Ткач Т.М. - секретар ради, посв. № 11, Лєвашова О.А. - депутат, посв. № 8
від 3-ої особи: Паламарчук П.В. - головний лікар, довідка № 1-4/392 від 14.09.06р.
Лікувально-виробничі майстерні Херсонської обласної психіатричної лікарні звернулись з позовом, в якому просять скасувати рішення Степанівської сільської ради № 94 від 27.12.2003р., яким нежитлові приміщення по вул. Джона Говарда, 46 в селі Степанівка загальною площею 2089кв.м. визнанні комунальною власністю територіальної громади села Степанівка.
Представник третьої особи на боці позивача без самостійних вимог -Херсонської обласної психіатричної лікарні підтримав вимоги позивача.
Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що ініціював передачу спірного майна директор лікувально-виробничих майстерень Юркін Валентин Степанович (протокол засідання сесії, де він про це зізнається, суду надано), а також лікувально-виробничі майстерні оплачували роботу БТІ по підготовці документів на оформлення сільською радою свідоцтва на право власності. Прийняттю рішення сільською радою передувало те, що будівлі, які розташовані серед села на 90% пустували, руйнувалися, з 1996 року жоден хворий лікарні не проходив трудову реабілітацію у майстернях позивача за адресою Джона Говарда, 46. На сьогоднішній день позивач незаконно отримує кошти за оренду пустуючих приміщень (автомайстерня, вирощування грибів, виробництво пам'ятників, приватний магазин сім'ї Юркіна, столярна майстерня, складські приміщення, "Укртелеком"). На запити сільської ради регіональне відділення Фонду державного майна України повідомило, що спірні приміщення не відносяться до державної власності, а Херсонська обласна рада, зазначивши, що майновий комплекс Херсонської обласної психіатричної лікарні є власністю територіальної громади області, повідомила, що спірні приміщення не є власністю вищезазначеної громади.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд-
в с т а н о в и в:
27 грудня 2003 року Степанівська сільська рада прийняла рішення № 94, яким вирішила: визнати нежилі приміщення, розташовані по вул. Джона Говарда, 46 в с. Степанівка загальною площею дві тисячі вісімдесят дев'ять кв.м., комунальною власністю територіальної громади села Степанівка. Виконавчому комітету Степанівської сільської ради видати свідоцтво на право власності на відповідні приміщення. Доручити сільському голові оформити право власності на об'єкт нерухомого майна та взяти на баланс виконкому, як комунальну власність територіальної громади села. Доручити Херсонському бюро технічної інвентаризації підготовку та видачу свідоцтва на право комунальної власності територіальної громади села Степанівка.
Відповідач посилається на те, що таке рішення було прийнято за ініціативою керівника позивача. Зважаючи на те, що рішення було прийнято у 2003 році, господарський суд при винесені рішення керується нормами ЦК УРСР, який був чинний на той час, та Законом України "Про власність" від 02.07.91р. зі змінами та доповненнями. Відповідно до ст.4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Таким чином, право розпорядження майном надано законом лише власнику майна. Із матеріалів справи вбачається, що позивач створений на підставі наказу по Херсонській обласній психіатричній лікарні, що підтверджується п.1.1. Статуту позивача. Спірне майно передано позивачу Херсонською обласною психіатричною лікарнею на підставі наказу по Херсонській обласній психіатричній лікарні № 9"а" від 10 лютого 1973р. на баланс, тобто воно передано йому не у власність, і з тексту наказу не вбачається, що майно передано позивачеві на праві повного господарського відання, як це вказує позивач. Фактично це майно передано йому у користування для організації майстерень, що будуть використовуватись для лікувального процесу хворих, тобто ці приміщення після передачі на баланс позивачу не змінювали свого призначення - обслуговування потреб лікарні.
Таким чином, позивач став лише балансоутримувачем цих приміщень, за Херсонською обласною психіатричною лікарнею, яка є закладом (установою) спільної комунальної власності Херсонської обласної громади залишилось право оперативного управління, оскільки відповідно до ст.39 Закону України "Про власність" майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.
Державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті і можуть у випадках, передбачених законодавчими актами України, здійснювати господарську діяльність, мають право самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів. Таким чином, позивача, як балансоутримувача, так і у третьої особи, яка має право оперативного управління спірними приміщеннями, відсутнє право розпорядження майном - право відчуження майна будь - якій особі, тому посилання відповідача на те, що спірні будівлі прийняті у власність за заявою самого позивача, не відповідає нормам чинного на той час законодавства.
Не приймається до уваги і посилання відповідача на те, що це майно не належить ні державі, ні є комунальною власністю Херсонської обласної громади, оскільки кожний із них повідомив, що це майно не є його власністю і тому воно прийнято на баланс як безхазяйне. Відповідно до ст.137 ЦК УРСР, що діяв на час винесення рішення, майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, винесеним за заявою фінансового органу. Заява про визнання майна безхазяйним може бути подана не раніш, як через один рік після прийняття майна на облік відповідним фінансовим органом або виконавчим комітетом селищної, сільської Ради народних депутатів. Порядок виявлення та обліку безхазяйного майна визначається Міністерством фінансів Української РСР.
Відповідачем доказів того, що ним здійснені заходи по визнанню майна безхазяйним, не представлені. До того ж, відповідач не представив доказів того, що ці споруди мали ознаки безхазяйного - ніким не експлуатуються, ніким не зайняті та ніким не доглядаються, тому визнання цих будівель безхазяйними, безпідставне.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив, що позивачем втрачені передбачені ст. 99 КАСУ строки звернення із заявою до суду.
Відповідно до п.2 ст.100 КАСУ, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується судом в порядку встановленому цим кодексом. Розглядаючи питання про порушення строку звернення до суду за захистом порушених прав, господарський суд виходить із того, що спірні будівлі є майном, переданим в оперативне управління лікувальному закладу, і повинно використовуватись для оздоровлення шляхом примінення до психічно хворих методу трудової терапії, що відображається на загальному стані психоневрологічних хворих. Тому господарський суд поновлює строк звернення з заявою за захистом порушених інтересів.
Оскільки позивач є балансоутримувачем спірних будівель, а після передачі їх у власність він втрачає такий статус і повинен оформлювати з відповідачем право на користування цими будівлями, то він є належний позивач.
За таких умов позов підлягає задоволенню в частині визнання недійсним рішення відповідача.
Щодо визнання недійсним свідоцтва на право власності, то в цій частині провадження по справі закривається, оскільки свідоцтво на право власності видається на підставі чинного рішення органу місцевого самоврядування. Після скасування рішення, на підставі якого видано свідоцтво, воно повинно бути повернуто до ООБТІ де проводиться перереєстрація у зв'язку зі вступом в законну силу рішення господарського суду про скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було видано свідоцтво. До того ж, свідоцтво на право власності видається ООБТІ, яке позивачем не залучено до участі у справі.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ст.157, ст.158, 159, 160 КАС України, суд
постановив:
1.Позов задовольнити частково.
2.Скасувати рішення Степанівської сільської ради № 94 від 29.12.03р.
3.По відношенню до вимог про визнання недійсним свідоцтва на право власності провадження у справі закрити.
4.Постанову надіслати сторонам по справі.
Постанова набирає законної сили з 07.10.06.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя З.В. Клепай