1-п-8/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року                                                                             місто  Вінниця

Ленінський районний суд м. Вінниці в складі головуючого судді Ковальчук Л.В., при секретарі Присяжнюк І.М., за участю прокурора Степанова Д.В., розглянувши постанову слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції Мазуренка Д.В. про звільнення від кримінальної відповідальності в зв’язку з примиренням обвинуваченої з потерпілим та матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Глинськ Здолбунівського району Рівненської області, українки, громадянки України, заміжньої, працюючої лікарем Вінницької центральної районної лікарні, з вищою освітою, проживаючої за адресою:  АДРЕСА_1, раніше не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В Ленінський районний суд м. Вінниці надійшла постанова слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції Мазуренка Д.В. про направлення кримінальної справи №10271608 до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності в зв’язку з примиренням обвинуваченої з потерпілим разом з кримінальною справою по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що 09.12.2010 року близько 16:15 год. водій ОСОБА_2, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись у м. Вінниці, по проїзній частині вулиці Хмельницьке шосе в напрямку вулиці Юності в районі ринку «Лісопарк», порушила вимоги п. 1.5 ПДР, згідно якого «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п. 4.16 а) ПДР, згідно якого «пішохід має право: а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими пішохідними переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофору», п. 18.1 ПРД, згідно якого «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких можу бути створена перешкода чи небезпека»,  не вжила своєчасних заходів до зупинки автомобіля в момент об’єктивної появи в полі зору пішохода та не надала перевагу у русі останній, внаслідок чого, з необережності, допустила наїзд на вищевказаного пішохода, ОСОБА_3, яка перетинала проїзну частину даної вулиці зліва на право по ходу руху автомобіля, по розмітці нерегульованого пішохідного переходу.

В результаті ДТП пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми  - забою головного мозку середнього ступеня тяжкості  з внутрішнє-черепними крововиливами (епідуральна гематома справа, внутрішньо-мозковий крововилив в лівій скроневій ділянці, субарахноідальний крововилив), забійної рани правої тьмяно-лобної ділянки голови, а також закритих переломів кісток тазу справа (правої лонної та сідничної кісток без зміщення), синців –по зовнішній поверхні лівого та внутрішній поверхні правого колінного суглобів, по внутрішній поверхні середньої третини правого стегна, які відповідно до висновку експерта № 184 від 09.02.2011 року належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.    

Порушення вимог п.п. 1.5, 4.16 а), 18.1. ПДР України водієм ОСОБА_2 знаходиться в причинному зв’язку з наслідками.

Таким чином ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Слідчий СУ ГУМВС України у Вінницькій області направив дану справу до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 у зв’язку з примиренням з потерпілим, мотивуючи своє рішення тим, що ОСОБА_2 раніше не судима,  вперше вчинила необережний злочин невеликої тяжкості, примирився з потерпілим, повністю відшкодувала завдану шкоду та проти закриття кримінальної справи з цих підстав не заперечує.

Прокурор Степанов Д.В. проти закриття кримінальної справи та звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим не заперечував.

Обвинувачена ОСОБА_2 просила суд закрити кримінальну справу відносно неї, пояснила, що вину у вчиненні інкримінованого їй злочину при зазначених в обвинуваченні обставинах визнає повністю, розуміє, що підстава її звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючою, однак вона примирилася з потерпілою, відшкодувала їй завдану шкоду, зробила для себе належні висновки. Також пояснила, що наїзд на потерпілу скоїла необережно, оскільки була погана погода та видимість.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, проте надала суду заяву, у якій просила суд звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрити, зазначила, що вона все їй відшкодувала, скоїла наїзд необережно, вибачилася перед нею, вона її пробачила.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки.

Обвинувачена ОСОБА_2 раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, з необережності, щиро розкаялась у скоєному злочині, примирилась з потерпілою, повністю відшкодувала завдану нею шкоду, що підтверджується заявою потерпілої ОСОБА_3  

За таких обставин суд, вважає, що ОСОБА_2 слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілою, а кримінальну справу по обвинуваченню її у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, закрити.

Суд вважає, що речовий доказ по справі, а саме автомобіль, що був переданий ОСОБА_4, який діяв за дорученням, слід залишити останньому, а судові витрати по проведенню дослідження та експертизи, слід покласти на обвинувачену, оскільки вони були зумовлені розслідуванням скоєного нею злочину.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 46 КК України, ст. 8, 273 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілою.

Кримінальну справу  по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрити.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд  –скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по проведенню дослідження та експертизи на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області в сумі вісімсот сімдесяти восьми гривень 16 копійок.

Речовий доказ по справі, а саме автомобіль марки «Форд», державний номерний знак              НОМЕР_1, що був переданий ОСОБА_4, залишити останньому.

Постанова може бути оскаржена протягом семи діб з моменту її проголошення до Апеляційного суду Вінницької області.

СУДДЯ: