справа № 2-394/11

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я                                                                                                                                     І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                                                                                 

24 березня 2011 року                                                                                                   місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді –Пахолюка А.М.,

при секретарі -  Павловій Н.А.,

з участю:

позивача –ОСОБА_1,

представника позивача –ОСОБА_2,

представника відповідача –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення  додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визначення  додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_5   

Після смерті батька відкрилась спадщина на спадкове майно: 1/2 частину квартири за АДРЕСА_1

Спадкоємцем першої черги разом з позивачем є друга дружина спадкодавця - відповідач ОСОБА_4, яка в порядку спадкування за законом прийняла спадщину після смерті чоловіка.   

Позивач вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин оскільки,  тривалий час працювала за кордоном.   

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву підтримала з підстав в ній зазначених. Додатково суду пояснила, що про смерть батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, дізналась в січні 2009 р. і одразу звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Пропуск строку для прийняття спадщини також спричинений і тим, що відповідач перешкоджала їй нормально спілкуватися з батьком.  Просила суд, позов задоволити.           

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовну заяву з підстав в ній зазначених. Просили суд, позов задоволити.   

Представник відповідача –ОСОБА_3 в судовому засіданні  заперечив проти задоволення позову, суду пояснив, що строк для прийняття спадщини позивач пропустила без поважних причин. Остання досить тривалий час не спілкувались з батьком, допомогу на його утримання та лікування ніколи не надавала, а подані ОСОБА_1 докази не підтверджують відсутності у позивача можливості подачі заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк. Просив суд, відмовити в задоволенні позову.   

        Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Із матеріалів справи вбачається, що батьком позивача ОСОБА_1 являвся ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9, 10, 12).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадщину на нерухоме майно: 1/2 частину квартири за АДРЕСА_1 прийняла відповідач - друга дружина ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги, у відповідності до ст. 549  ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (а.с.28 зворот). ОСОБА_4 прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки на час смерті спадкодавця та по даний час вона продовжує проживати у вищезазначеній квартирі і вказана обставина сторонами не оспорюється.   

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 р. правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання цим кодексом чинності.   

Отже, з часу відкриття спадщини починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_1 та до його закінчення - 20.10.2001 р діяв Цивільний кодекс Української РСР  в редакції 1963 р.   

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 7 від 30.05.2008 р. “Про судову практику у справах про спадкування” передбачено, що особа яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутись до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України.  Зазначене  положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним кодексом.   

Тому, до правовідносин які виникли між сторонами вимоги ст. 1272 Цивільного кодексу України  в редакції  2003 р. не застосовуються.   

Згідно ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.   

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у встановлений  ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) шестимісячний строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини,  після смерті батька ОСОБА_5 не звертались, у фактичне управління та володіння спадковим майном не вступила. Про смерть батька який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач дізналась лише в січні 2009 р., тобто, через вісім років, що підтверджується її поясненнями, і тоді ж позивач разом із своєю сестрою ОСОБА_6 звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 31).   

Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивач без поважних причин пропустила строк для прийняття спадщини після смерті батька.     

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України (в редакції 2003 р.) також передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.             

Як вбачається із змісту ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.                 

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.   

За позовом спадкодавця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.   

Подані позивачем та її представником в судовому засіданні докази не підтвердили поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після смерті батька.    

Зокрема, твердження позивача про те, що поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини є та обставина, що через конфліктні відносини відповідач приховала від останньої смерть батька і вона у зв?язку з цим вчасно не звернулась з заявою до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, суд не приймає до уваги за безпідставністю. Оскільки, чинним законодавством не покладено на спадкоємців обов?язку повідомляти інших про відкриття спадщини після смерті спадкодавця.   

Не приймає до уваги за безпідставністю суд також твердження ОСОБА_1  про те, що причиною пропуску строку для прийняття спадщини є та обставина, що вона на час відкриття спадщини перебувала за кордоном.

Як вбачається з копії закордонного паспорту позивача, поїздки вона розпочала здійснювати лише з кінця вересня 2001 року, тобто, через п”ять місяців після смерті спадкодавця. Поїздки за кордон були короткотривалим, тобто не позбавляли ОСОБА_1  можливості вчасно звернутись в державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини і дана обставина не являється поважною причиною пропущення строку для прийняття спадщини.

Доводи позивача та її представника про те, що вона з лютого 2001 року по 2003 рік постійно перебувала в Республіці Польща і це підтверджується нотаріально посвідченою завою ОСОБА_8 (а.с.66), спростовуються відмітками закордонного паспорта позивача, з яких вбачається, що ОСОБА_1 протягом зазначеного періоду неодноразово поверталася на територію України (а.с.5-6). Зазначену обставину позивач підтвердила також в судовому засіданні, пояснивши, що поверталася на територію України для придбання товару та відвідування родини.            

Крім того, за безпідставністю суд не приймає до уваги твердження позивача ОСОБА_1 про те, що причиною пропуску строку для прийняття спадщини є та обставина, що вона з 01.11.2003 року по 01.11.2008 року перебувала на роботі в Російській Федерації.

В обґрунтування зазначеної обставини позивач посилалася на довідку                        ООО «Желток»(а.с. 7), однак суд критично відноситься до зазначеного доказу і не бере його до уваги, оскільки текст зазначеної довідки містить в собі суперечності, зокрема увесь тест довідки викладений російською мовою, однак в назві посад осіб, що підписали довідку, міститься текст українською мовою, а саме російська назва товариства ООО «Желток»зазначена як ТзОВ «Желток».

При цьому позивачем не надано інших належних доказів (трудової книжки, трудового договору) офіційного працевлаштування на посаді продавця в зазначеному товаристві. А факт постійного перебування позивача з 01.11.2003 року по 01.11.2008 року на роботі в Російській Федерації спростовується копією закордонного паспорту останньої, з якого вбачається, що ОСОБА_1 протягом зазначеного періоду неодноразово поверталася на територію України, в тому числі і для отримання  в липні 2004 року візи для поїздок до Польщі (а.с.15-18 оглянутої судом цивільної справи №2-1418/10).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 досить тривалий час не спілкувалась з своїм батьком ОСОБА_5, не цікавилась його станом здоров”я, не надавала йому будь-яку допомогу тощо, про що свідчить той факт, що про  смерть батька вона дізналась через вісім років.

Доводи позивача про те, що вона не мала можливості спілкуватися з батьком, так як постійно перебувала у поїздках за межі України, є безпідставними, оскільки остання під час приїзду до України знаходила можливість для спілкування з іншими своїми близькими родичами - дочкою, чоловіком, сестрою, мамою, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 в судовому засіданні.         

Згідно  п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 7 від 30.05.2008 р. “Про судову практику у справах про спадкування” вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов”язані з об”єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.   

Однак, враховуючи вищезазначені обставини, судом не встановлено поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, які пов”язані об?єктивними, непереборними, істотними труднощами для ОСОБА_1 на вчинення цих дій.   

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що в задоволенні   позову слід відмовити за безпідставністю вимог.   

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.1272 Цивільного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення  додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини –в і д м о в и т и.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

                    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                                                                А.М. Пахолюк