Справа № 11-479/11
ІМЕНЕМ УКРАЇНИИ
УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНИОГО СУДУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ін.
місто Запоріжжя
21 березня 2011 року №11-479
Апеляційний суд Запорізької області у складі суддів:
Шпоньки В.П. –головуючого і доповідача, Яцуна С.Б., Татарінової А.І.,
за участю прокурора Копєйкіна Д.С., засудженого ОСОБА_1 і його захисника –адвоката ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_2 і його захисника –адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжі від 13 грудня 2010 року.
Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд установив:
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжі, проживаючий в АДРЕСА_1, з середньою освітою, працюючого сторожем на ДП «Спутнік Днепр»ЧП «МТК Спутнік Лайн», на утриманні має малолітню доньку, раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.27, ч. 3 ст. 191 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до штрафу у розмірі 850 грн. без позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади.
ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Запоріжжі і там же проживаючого АДРЕСА_2, з середньою освітою, працюючого вантажником на ТОВ «Автолюкс», на утриманні має сина ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,
засуджено за ч.3 ст.27, ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком 1 рік,
На підставі статті 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк встановлено тривалістю 2 роки.
На підставі статті 76 КК України на засудженого ОСОБА_2 покладені обов’язки, передбачені:
пунктом 2 цієї статті, а саме –не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
пунктом 3 цієї статті, а саме - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;
пунктом 4 цієї статті, а саме –з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи;
ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Запоріжжі і там же проживаючого АДРЕСА_3, з середньою освітою, працюючого слюсарем на ЗРЗ, на утриманні має сина ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,
засуджено за ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком 1 рік,
На підставі статті 75 КК України засудженого ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк встановлено тривалістю 2 роки.
На підставі статті 76 КК України на засудженого ОСОБА_11 покладені обов’язки, передбачені:
пунктом 2 цієї статті, а саме –не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
пунктом 3 цієї статті, а саме - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;
пунктом 4 цієї статті, а саме –з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи;
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Запоріжжі і там же проживаючого АДРЕСА_4, з середньою технічною освітою, не працюючого, на утриманні має малолітнього сина, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
засуджено за ч.2 ст.27, ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком 1 рік,
На підставі статті 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк встановлено тривалістю 2 роки.
На підставі статті 76 КК України на засудженого ОСОБА_1 покладені обов’язки, передбачені:
пунктом 2 цієї статті, а саме –не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
пунктом 3 цієї статті, а саме - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;
пунктом 4 цієї статті, а саме –з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи;
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Запоріжжі і там же проживаючого АДРЕСА_5, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,
засуджено за ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком 1 рік,
На підставі статті 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк встановлено тривалістю 2 роки.
На підставі статті 76 КК України на засудженого ОСОБА_2 покладені обов’язки, передбачені:
пунктом 2 цієї статті, а саме –не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
пунктом 3 цієї статті, а саме - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;
пунктом 4 цієї статті, а саме –з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи;
Запобіжний захід засудженим залишено у вигляді підписки про невиїзд.
Згідно з вироком:
В період часу з 14 по 15 травня 2010 року під час телефонної розмови зі слюсарем-ремонтником ЗАТ «ЗАЗ»ОСОБА_1 у контролера КПК ЗАТ «ЗАЗ»ОСОБА_10 виник намір на спільну крадіжку з території ЗАТ «ЗАЗ»товароматеріальних цінностей шляхом незаконного їх вивозу з території підприємства, подальшої реалізації та присвоєння виручених від реалізації грошей, при цьому ОСОБА_10, як службова особа, що має організаційно-розпорядчі функції, взяв на себе обов’язок організувати транспорт, на якому будуть вивезені товароматеріальні цінності, а також безперешкодний виїзд його з території ЗАТ «ЗАЗ».
З метою реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_10 запропонував водію ОСОБА_2 за грошову винагороду вивезти на його автомобілі підготовлені ОСОБА_1 та вантажником ОСОБА_8 товароматеріальні цінності з території ЗАТ «ЗАЗ». Останній дав згоду. Крім того, ОСОБА_10 запропонував виконуючому обов’язки начальнику караулу № 5 ЗАТ «ЗАЗ»ОСОБА_11 за грошову винагороду без проведення огляду випустити автомобіль із завантаженим в ньому ОСОБА_8 та ОСОБА_1 товароматеріальними цінностями з території ЗАТ «ЗАЗ». ОСОБА_11 дав свою згоду.
18 травня 2010 року, приблизно о 06-30 годин, ОСОБА_10 займаючи зазначену посаду, зловживаючи своїм службовим положенням, маючи намір на незаконний вивіз з території ЗАТ «ЗАЗ»товароматеріальних цінностей, належних підприємству, їх подальшу реалізацію і привласнення грошових коштів від наступної реалізації, із корисливих спонукань, за попередньою змовою зі слюсарем-ремонтником ОСОБА_1, вантажником ОСОБА_8, водієм ОСОБА_2 дав команду ОСОБА_11 випустити без огляду з території ЗАТ «ЗАЗ»автомобіль під керуванням ОСОБА_2 із викраденими товароматеріальними цінностями вартістю 4310, 32 грн. Предмети злочину в подальшому були реалізовані ОСОБА_8 та ОСОБА_1 на пункті прийому металобрухту, гроші присвоєні та розділені між співучасниками.
В апеляціях на вирок;
засуджений ОСОБА_1, за змістом апеляції, просить про застосування ст. 69 КК України та призначення покарання у вигляді штрафу;
захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2 вважає призначене покарання ОСОБА_2 таким, що не відповідає особі засудженого, обставинам вчиненого злочину, а тому є несправедливим у зв’язку з його суворістю. Просить про зміну вироку і призначення покарання засудженому із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу –до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади.
У судовому засіданні апеляційної інстанції:
прокурор апеляції підтримав частково і просив змінити вирок, виключивши з нього застосування додаткових покарань у відношенні ОСОБА_1 і ОСОБА_2;
засуджений ОСОБА_1 і адвокат ОСОБА_6, засуджений ОСОБА_2 і захисник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляцій.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційні скарги виходячи з такого.
Справу розглянуто згідно з положеннями статті 299 КПК України, при цьому, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справи, допитав підсудних, які визнали себе винними у повному обсязі інкримінованого їм злочину та визнали його наслідки.
Винність засуджених_у вчинені інкримінованих їм злочинних дій підтверджена доказами, які є в матеріалах справи, і їх діям місцевий суд дав належну і відповідну юридичну оцінку.
При призначенні покарання суд першої інстанції в недостатній мірі врахував фактичні обставини справи та призначив ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання такого ж виду і розміру, як організатору злочину ОСОБА_10
Враховуючи роль ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину при вказаних у вироку обставинах, наявні пом’якшуючі відповідальність обставини (щире каяття, сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики з місця проживання, утримання ОСОБА_1 малолітньої дитини, відшкодування шкоди) інші дані, що характеризують їх особи. За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне призначити їм більш м’яке покарання ніж передбачене законом, застосувавши ст. 69 КК України.
Крім того, призначення засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади суперечить вимогам чинного кримінального законодавства (ст.55 КК України).
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання»N 7, від 24.10.2003, якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов'язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів.
Районний суд, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не займали організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські посади, у порушення вимог ст. 55 КК застосував це додаткове покарання. Тому, в цій частині вирок підлягає скасуванню.
За смислом ч.1 ст.29 КК України матеріальний закон не вимагає кваліфікації дій винних у вчиненні злочинів з посиланням на цю норму закону. Тому, з вироку підлягає виключенню вказівка суду про вчинення засудженими ОСОБА_8 і ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України ще й з посиланням на ч.2 ст.27 КК України.
На підставі викладеного та керуючись статями 362, 365, 366, 373 КПК України, апеляційний суд ухвалив:
апеляцію засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Комунарського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ОСОБА_8, змінити:
виключити з вироку вказівку суду про кваліфікацію дій ОСОБА_8 і ОСОБА_1 за ч.3 ст.191 КК України з посиланням на ч.2 ст.27 КК України і вважати їх засудженими за ч.3 ст.191 КК України;
скасувати вирок в частині призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади засудженим ОСОБА_1 і ОСОБА_2
ОСОБА_1 за ч.3 ст.191 КК України із застосуванням ст.69 КК України призначити покарання більш м'якого виду основного покарання –штраф у розмірі 850 гривен;
ОСОБА_2 за ч.5 ст.27 і ч.3 ст.191 КК України із застосуванням ст.69 КК України призначити покарання більш м'якого виду основного покарання – штраф у розмірі 850 гривен;
В решті цей вирок залишити без змін.
судді
Шпонька В.П. Яцун С.Б. Татарінова А.І.